Постанова № 15112179, 13.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 49/172-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В.,

судя-доповідач Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Деркач Д.О.

за участю представників сторін:

позивача –Мар’їної І.О. (дов. №128/10 від 23.12.2010р.),

відповідача - Герман А.Ю. (дов. б/н від 04.01.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1364 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.11р. у справі № 49/172-10

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків,

до Красноградського підприємства теплових мереж, м. Красноград,

про стягнення 1094261,50 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2011р. (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Красноградського підприємства теплових мереж на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії 844549,51 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 10000 грн. пені, 124924,10 грн. інфляційних витрат, 37642,71 грн. трьох відсотків річних, 10171,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 219,36 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії на користь Красноградського підприємства теплових мереж 455,43 грн. витрат на проведення судово - економічної експертизи.

Відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 5427 грн. інфляційних витрат, 262,36 грн. трьох відсотків річних та 71455,80 грн. пені.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зменшення пені та інфляційних, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені та індексу інфляції задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що при стягненні інфляційних у сумі 124924,10 грн. суд вийшов за межі позовних вимог. А саме, згідно позовних вимог розрахунок зроблено за період з листопада 2008р. по квітень 2010р. та складає 130351,1 грн. Проте як у висновку судово- економічної експертизи період розрахунку інфляційних вказано з листопада 2008р. по серпень 2010р. Крім того, як зазначає позивач, відповідачем не надавалося ні усне, ані письмове клопотання про зменшення пені, не були надані будь- які документи, жодні належні докази, які обґрунтовують можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зменшення пені та інфляційних, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені та індексу інфляції задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував. Посилався на те, що заборгованість відповідача за договором постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 02.10.2008 року № 08/08-63 БО-02 виникла внаслідок різниці в тарифах закупівлі теплової енергії та подальшого її постачання кінцевим споживачам. Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" не передбачено компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому підприємство фізично не може погасити заборгованість перед позивачем, яка дорівнюється сумі, яку повинна компенсувати Держава. Як зазначає відповідач, як раз порядок затвердження тарифів на теплопостачання та відсутність постійно діючого правового механізму погашення заборгованості (збитків) з різниці в тарифах на теплову енергію є ні чим іншим, як надзвичайними і невідворотними обставинами внаслідок яких відповідач не може в повній мірі виконувати зобов'язання по договору газопостачання пов'язані зі своєчасним розрахунком за отриманий газ з позивачем, а тому повинен бути звільнений від сплати нарахованих інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

27.08.2010р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ згідно договору № 08/08-63 БО-02 від 02.10.2008 року на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а саме: 1094261,50 грн., з яких 844549,51 грн. - сума основного боргу, 81455,80 грн. - пені, 130351,10 грн. - інфляційних витрат та 37905,07 грн. - трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.10.2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії та Красноградським підприємством теплових мереж укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 08/08-63 БО-02, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ та послуги його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом, та не заперечується сторонами, позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, передавши відповідачеві протягом жовтня 2008 року - квітня 2009 року природний газ в обсязі 1670,653 тис.куб.м. на загальну суму 3796049,51 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за жовтень 2008р.-квітень 2009р., підписаними представниками обох сторін (а.с.22- 25 т.1).

Однак, відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов'язання виконав частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка, як стверджує позивач становить 844549,51 грн. та яка до теперішнього часу не сплачена.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 844549,51 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 37642,71 грн. трьох відсотків річних, то незважаючи на те, що рішення суду в цій частині не оскаржується сторонами у справі, колегія суддів, виходячи з того, що за вимогами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, дійшла висновку, що рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду від 12.10.2010 року по справі призначено проведення судово - економічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання чи підтверджується документально сума основного боргу у розмірі 844549,51 грн., визначена позивачем станом на 01.09.2010 року за договором постачання природного газу № 08/08-63 БО-02 від 02.10.2008 року?

Згідно висновку судово - економічної експертизи № 8907 від 24.01.2011 року Харківського НДІСЕ ім. засл. професора М.С.Бокаріуса, експертами встановлено, що в обсязі наданих документів, за договором постачання природного газу № 08/08-63 БО-02 від 02.10.2008 року, документально підтверджується сума заборгованості Красноградського підприємства теплових мереж перед ХФ ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»станом на 01.09.2010 у розмірі 844549,51 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов’язання покупця по зазначеному вище договору, в зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 844549,51 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав суду розрахунки основного боргу з урахуванням інфляційних витрат та трьох відсотків річних, відповідно яких на його думку належна до сплати сума інфляційних витрат становить 130351,1 грн. та трьох відсотків річних - 37905,07 грн.

Згідно висновку судово - економічної експертизи № 8907 від 24.01.2011 року Харківського НДІСЕ ім. засл. професора М.С.Бокаріуса, експертами встановлено, що сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів- 124924,10 грн., пеня- 80728,74 грн., 3% річних- 37642,71 грн. Розрахунки здійснено за період з 01 листопада 2008р. по 01 вересня 2010р. Однак, позивач в позовній заяві просив стягнути інфляційні за період з листопада 2008р. по квітень 2010р.

З урахуванням наведеного висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 124924,10 грн. за період з листопада 2008р. по вересень 2010р. являється помилковим, а рішення суду в цій частині зміні з стягненням з відповідача суми інфляційних саме в межах періоду, зазначеного позивачем в позовній заяві з листопада 2008р. по квітень 2010р., розмір якої з врахуванням висновку судово - економічної експертизи становить 127487,74 грн. У задоволенні 2863,36 грн. інфляційних слід відмовити, як необґрунтованих, оскільки у період з липня по серпень 2008р. було встановлено від’ємне значення індексу інфляції, а саме: -954,45 грн. та -1908,90 грн., що не було враховано позивачем в своїх розрахунках.

Відносно стягнення 3% річних, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої суми у розмірі 37642,71 грн., яка правомірно задоволена місцевим господарським судом відповідно до висновку судово - економічної експертизи № 8907 від 24.01.2011 року. Тому, в задоволенні решти заявленої до стягнення суми 262,36 грн. трьох відсотків річних судом першої інстанції також правомірно відмовлено, оскільки позивачем безпідставно було заявлено до стягнення вказану суму.

Щодо стягнення пені у розмірі 81455,80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем пеня нарахована відповідно до п. 7.2 договору, яким передбачено, що зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2 ч.1 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.2 ст. 260 Цивільного кодексу України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, в зв’язку з чим положення п.7.10 договору поставки не може бути застосований судом в даному випадку.

Відповідно до ч.3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем при поданні позовної заяви не наведено поважності причини пропуску строку позовної давності, а відповідач заявив про застосування строку у своєму відзиві (а.с.31- а.с.35 т.1).

З зазначеного слідує, що частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

За таких обставин, у стягненні пені у розмірі 81455,80 грн., яка нарахована за період з 01.03.2010р. по 01.09.2010р. слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, тому рішення господарського суду Харківської області від 01.03.11р. у справі № 49/172-10 слід змінити.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.4 статті 103, п.4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.11р. у справі № 49/172-10 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Красноградського підприємства теплових мереж (адреса: 63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Жовтнева, 47, р/р 260096162 ВАТ "Мегабанк" Красноградське відділення, МФО 351629, код ЄДРПОУ 32464827) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, літ. Д-5, р/р 260063013323 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) - 844549,51 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 127487,74 грн. інфляційних витрат, 37642,71 грн. трьох відсотків річних, 10096,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 217,76 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог про стягнення 2863,36 грн. інфляційних витрат, 262,36 грн. трьох відсотків річних та 81455,80 грн. пені. Відмовити.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, літ. Д-5, р/р 260063013323 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) на користь Красноградського підприємства теплових мереж (адреса: 63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Жовтнева, 47, р/р 260096162 ВАТ "Мегабанк" Красноградське відділення, МФО 351629, код ЄДРПОУ 32464827) 499,33 грн. витрат на проведення судово - економічної експертизи.»

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 15.04.2011р.