Постанова № 15112083, 19.04.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р.

Справа № 4/52-10-1797

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача - Герасимчука М.О. за довіреністю №б/н, дата видачі:10.01.2011р.

від відповідача –Ільницької О.С. за довіреністю №110, дата видачі:20.12.2010р.;

Тополевої Ю.В. . за довіреністю №109, дата видачі:20.12.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від „23” березня 2011року

по справі № 4/52-10-1797

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, м.Київ

до скаржника

про стягнення 71849160грн. 88 коп.

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України /

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” (далі –позивач, ТОВ„Інфокс”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”(далі –відповідач, ВАТ„Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”) про стягнення з останнього заборгованості, що складається з: 43 530 866,82грн. основного боргу, 25 071 944,71 грн. інфляційних нарахувань, 87 061,83грн. пені, 3 162 267,64 грн. відсотків річних. В березні 2011р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог /т.2,а.с. 72/, якою збільшено заявлені до стягнення суми в частині інфляційних нарахувань до 28 738 851,32 грн. /з 1.09.07р. по 31.01.11р/ та річних відсотків до 4 576 107,64грн. /з 1.08.07р.по 31.01.11р./, а також заявлено нову вимогу про стягнення 27 820 699,91 грн. збитків, що утворилися через сплату позивачем банку в період з 1.07.07р. по 31.12.10р. відсотків за користування кредитами. Крім того, позивач просив покласти витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

Позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 506, 509, 526, 610, 611, 623, 625, 876, 879, 882, 886ЦК України, ст. ст. 15, 22, 61, 64, 82 ГПК України мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору підряду №20/04-05, укладеного між сторонами 20.05.2005р., свої зобов’язання щодо оплати виконаних робіт з будівництва технологічного нафтопроводу від 355 км нафтопроводу "Кременчук-Херсон" та приймально-здавального пункту не виконав.

Відповідач заперечував проти означених вимог, посилаючись на те, що насправді договір було укладено про інше та на іншу суму, але оригінал договору в означеній редакції суду не представив.

Ухвалою суду від 20.05.2010р./а.с.142,т.1/ було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Філію „Придніпровські магістральні нафтопроводи” Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта”. Колегія оцінює означену процесуальну дію суду першої інстанції, як процесуальне порушення, що не спричинило прийняття невірного рішення, оскільки у відповідності до ст.ст.1,21 ГПК України, ст.ст.80,92,95 ЦК України філія не є юридичною особою і тому не може виступати самостійним учасником господарського процесу, тим більше філія відповідача не може бути третьою особою, отже колегія вважає, що Філія Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта”„Придніпровські магістральні нафтопроводи” брала участь у процесі у якості повноважного представника відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 березня 2011р.(суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги ТОВ „Інфокс” задоволені в повному обсязі. Такий висновок суду прийнятий з огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе обов’язки по договору.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ„Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ„Інфокс” відмовити в повному обсязі. Скаржник посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника судом не було прийнято до уваги, що договір підряду №20/04-05 від 20.05.2005р., акт прийому-передачі від 31.07.2007р., акти робочих комісій від 25.05.2006р. та 08.12.2005р., а також копії листів, надані позивачем на підтвердження листування є сфальсифікованими.

Скаржник вважає, що висновок №11951, 11952/03 судово-технічної експертизи, складений 29.12.2010р., та висновок судово-почеркознавчої експертизи, складений 21.02.2011р., є необґрунтованим та не повним, оскільки експертами не надано вичерпних відповідей на всі поставлені перед ними запитання.

Крім того, скаржник зазначає, що суд не правомірно відхилив клопотання відповідача про призначення повторної судово-почеркознавчої та техніко-криміналістичної експертизи документів, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог та клопотання про витребування з позивача оригіналів документів, поданих ним в якості додатків до позовної заяви.

В судовому засіданні ВАТ„Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” заявлено клопотання про призначення по справі повторної судово-почеркознавчої експертизи та техніко-криміналістичної експертизи, яке колегія суддів відхилила, оскільки вважає висновки експертів, які містяться в матеріалах справи достатніми для вирішення даного спору по суті.

Також, скаржник вважає, що суд не дав належної правової оцінки тому факту, що копія акту робочої комісії датована 25.05.2006р., відповідно ТОВ„Інфокс” пропустив строк позовної давності і представник відповідача заявляв про його сплив.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не застосував вимоги ст. 232 ГК України до вимоги про стягнення неустойки та не правомірно стягнув з відповідача 87 061,83грн. штрафу.

На думку скаржника, позивач не надав жодних доказів того, що кредитні договори мають будь яке відношення до правовідносин, які випливають із укладення та виконання договору підряду, а також вважає, що проценти за користування коштами по кредитному договору не можна розглядати як збитки.

Позивач надав відзив до суду на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи апеляційної скарги, його представник в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2005р. між ВАТ„Укртранснафта” в особі філії „Придніпровські магістральні нафтопроводи” (замовник) та ТОВ „Інфокс” (генпідрядник) був укладений договір підряду №20/04-05. Єдиний наявний у сторін оригінал договору, дійсність підписів та печаток на якому встановлені висновками судових експертиз, оглянуто в судовому засіданні і він відповідає копії, що міститься в матеріалах справи /а.с.10,т.1/.

Згідно п. 1.1 договору генпідрядник зобов’язався на свій ризик та у відповідності з проектом виконати роботу з будівництва технологічного нафтопроводу від 355 км нафтопроводу "Кременчук-Херсон" та приймально-здавального пункту (далі-обєкт) та передати закінчений будівництвом об’єкт замовнику, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2.3 договору оплату за виконану генпідрядником роботу замовник проводить шляхом сплати на рахунок генпідрядника грошових коштів. Пунктом 5.10 передбачено, що робота вважається виконаною після підписання та затвердження акта робочої комісії і передачі об’єкта замовнику.

Згідно 7 розділу договору підряду орієнтована вартість робіт, які виконуються за ним становить 45 000 000 грн.. Генпідрядник за свій рахунок виконує проектні та будівельні роботи відповідно до проекту, а оплату за виконану генпідрядником роботу замовник проводить шляхом перерахування грошових коштів після підписання акту робочої комісії на протязі 10днів.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від забов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526,525 ЦК України).

Згідно даного договору позивач виконав прийняті на себе зобов’язання щодо оплати власними коштами проектних та будівельно-монтажних робіт, відповідач же свої договірні зобов'язання не виконав, що й призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у сумі 43 530 866,82грн.. Наявність зазначеної суми заборгованості підтверджується складеним між сторонами актом прийому-передачі від 31.07.2007р./а.с.15/, який містить підписи та печатки сторін. Тому місцевий господарський суд правомірно у відповідності із умовами договору та вимогами ст.ст.525,526 ЦК України стягнув з відповідача вказаний борг.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням скаржника стосовно того, що акт прийому-передачі від 31.07.2007р., а також інші документи: договір підряду №20/04-05 від 20.05.2005р., акти робочих комісій від 25.05.2006р. та від 08.12.2005р., а також копії листів, надані позивачем на підтвердження листування є сфальсифікованими, оскільки справжність підписів посадових осіб відповідача та відбитків його печатки на цих документах підтверджується висновком №11951, 11952/03 судово-технічної експертизи, складеним 29.12.2010р. та висновком судово-почеркознавчої експертизи, складеним 21.02.2011р..

Судова колегія вважає зазначені висновки експертів достатніми для підтвердження дійсності означених документів, оскільки ґрунтуються вони на дослідженні єдиних належних письмових доказів у справі, зокрема оригіналів договору підряду №20/04-05 від 20.05.2005р., акту прийому-передачі від 31.07.2007р. /т.1,а.с.15/, листа відповідача № 07-4723 від 11.10.07р./т1,а.с.20/. Відповідачем же на підтвердження факту підробки вказаних документів, надано лише письмові пояснення осіб, які не можуть бути розцінені у якості належного доказу, при цьому оригіналів вказаних документів суду надано не було з посиланням на їх втрату. Таким чином, колегія вважає, що призначення повторної експертизи є недоцільним.

Також, колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника, щодо пропуску термінів позовної давності. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу яка його порушила. Дійсно сторонами підписано акт робочої комісії у 2005 році, але згідно до умов договору робота вважається виконаною при наявності і другої умови, а саме передачі об’єкта відповідачу, яка сталася 31.07.07р.. До того ж, згідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається і починається заново вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, а відповідач вчинив таку дію листом від 11.10.07р., а з означеної дати на час заявлення позову три роки не минуло. якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний термін від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 9.2 договору підряду передбачено, що за порушення замовником термінів проведення розрахунків з генпідрядником, замовник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми. Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або не належно виконаного зобов’язання. На підставі вище викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно визначив праву природу заявленої до стягнення неустойки як одноразовий штраф, а не пеня, і підставно стягнув її з відповідача у розмірі 87 061,83грн., тому твердження скаржника про не обмеження періоду нарахування пені у відповідності до ст.232 ГК України не має сенсу.

.Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Підставою для звільнення боржника від відшкодування таких втрат є лише погашення заборгованості, тобто виконання грошового зобов’язання належним чином. Частиною 2ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача за період з 01.09.2007р. по 31.01.2011р. 28 738 851,32грн. інфляційних збитків та за період з 01.08.2007р. по 31.01.2011р. 4 576 107,64 відсотків річних.

Однак, колегія суддів згодна з скаржником та вважає не правомірним висновок суду щодо стягнення з відповідача 27 820 699,91грн. збитків у вигляді сплачених позивачем відсотків банку за користування кредитними коштами. По-перше, відповідна вимога була заявлена позивачем лише 9.3.11р., тобто після тривалого розгляду справи по суті, а оскільки ця вимога стосується іншого предмету –збитків, позивач у відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України міг заявити її лише до початку розгляду справи судом по суті. Прийнявши цю вимогу до розгляду господарський суд припустився процесуального порушення. По- друге, позивачем заявлено у якості збитків відсотки за користування кредитами за чотирма кредитними договорами, які було укладено в період з 13.09.04р. по 23.09.04р./т.2,а.с. 80-129/, тобто за довго до укладання договору підряду від 20.05.05р. з відповідачем Відповідно до ст. 32 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позич не надав жодного доказу на підтвердження того, що кредитні договори та додаткові угоди між ним та банківськими установами були укладені саме з ціллю фінансування будівництва за договором підряду №20/04-05 від 20.05.2005р., а також доказів на підтверджується того факту, що кошти отримані за вказаними кредитними договорами використовувалися саме для цієї мети.

За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 23 березня 2011 року по справі №4/52-10-1797 - змінити.

Відповідно із ст.49 ГПК України, витрати по сплаті держмита за розгляд позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-106, ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 23 березня 2011 року по справі № 4/52-10-1797 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„ 1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”(65003, м. Одеса, вул. От. Головатого, 16, код ЄДРПОУ 35393340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс”(04111, м. Київ, вул. Мельникова, 46, код ЄДРПОУ 14289688) 43 530 866, 82грн. основного боргу, 28 738 851, 32грн. інфляційних збитків, 4 576 107,64грн. річних відсотків, 87 061,64грн. штрафу, 18 727,20грн. державного мита та 173,30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.У задоволенні решти позову відмовити.”

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс”(04111, м. Київ, вул. Мельникова, 46, код ЄДРПОУ 14289688) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”(65003, м. Одеса, вул. От. Головатого, 16, код ЄДРПОУ 35393340) 3003,90грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 26.04.2011р.