Постанова № 15112011, 05.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 № 20/412

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Остапенка О.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: не зявилися;

від відповідача: не зявилися;

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року

у справі№20/412 (суддя Палій В.В.)

за позовомакціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Київ,

дозакритого акціонерного товариства „ Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна”, м. Київ,

простягнення 21 161,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Заступника Голови суду від 04.04.2011року № 01-23/3/6 у звязку з перебуванням у відпустці судді Іваненко Я.Л. здійснено заміну складу колегії суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року здійснюється Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Скрипка І.М., Разіна Т.І.

В грудні 2010 року АТ „Українська пожежно-страхова компанія” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом в якому просило суд стягнути з ЗАТ „ Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна” на його користь в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 21 161,72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 05.04.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у звязку із незявленням в судове засідання представників позивача та відповідача.

Представники сторін в судове засідання 05.04.2011 року не зявилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін та третіх осіб мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка представників відповідача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ „Українська пожежно-страхова компанія” слід задовольнити, рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 19.08.2009 року близько 04 год. 30 хв. на 57 км. автодороги м. Одеса м. Б.-Дністровський м. Монаши сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля „ГАЗ 330202-414 СПГ”, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, яким він і керував та автомобіля Toyota „Corola”, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 та знаходився під його керуванням, що підтверджується довідкою Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУ МВС України в Одеській області (а. с. 27).

Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль „ГАЗ 330202-414 СПГ”, та його власнику ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду в сумі 24 888,38 грн., що підтверджується Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 09-08 від 31.08.2009 року (а. с. 12-25).

АТ „Українська пожежно-страхова компанія” як страховик, виплатило власнику пошкодженого автомобіля „ГАЗ 330202-414 СПГ”, відповідно до умов укладеного з ним Договору страхування наземних транспортних засобів № РК036/001/107669 від 20.03.2009 року (договір страхування) (а. с. 28) на підставі страхового акту № 231 від 07.12.2009 року (а. с. 8) суму страхового відшкодування у розмірі 20601,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2010 від 10.12.2010 року (а. с. 9).

У відповідності до умов зазначеного вище договору страхування страховим випадком, зокрема, є дорожньо-транспортна пригода. Страхова сума за цим договором для наземного транспорту складає 69300,00 грн. Договір набирає чинності з 20.03.2010 року та діє до 19.03.2011 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 20601,72 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача на свою користь 550,00 грн., які він сплатив за проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 09-08 від 31.08.2009 року, що вбачається із платіжного доручення № 1139 від 11.09.2009 року (а. с. 10).

Рішенням місцевого господарського суду в задоволені позову відмовлено з посиланням на те, що відповідно до статті 38 Закону України „Про страхування” право регресу одного страховика до іншого страховика не передбачено, а підстави для застосування до спірних правовідносин статті 37 даного Закону відсутні.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з рішенням місцевого господарського суду, оскільки воно винесено з невірним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2009 року у адміністративній справі №3-4206, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП 19.08.2009 року внаслідок порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України (а. с. 32).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1”, як власника автомобіля Toyota „Corola”, державний номер НОМЕР_2, застрахована ЗАТ „ Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна” згідно із Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0729686 від 28.10.2008 року (Поліс) (а. с. 33). Строк дії Полісу до 27.10.2009 року.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Із вищезазначеного Полісу вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи, яка становить 510,00 грн.

Так, у відповідності до частини 1 статті 12.1. Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно із статтею 9 Закону України “Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 25500,00 грн. на одного потерпілого.

Отже, страхове відшкодування повинно бути зменшено на суму франшизи (ліміт 25500 грн. X 2% = 510,00 грн.).

З огляду на викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_1 мав до ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна” як особи, відповідальної за завдані збитки в розмірі 20 091,72 грн. (20601,72 грн. - 510,00 грн.).

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 091,72 грн.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 550,00 грн., які останній сплатив за проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 09-08 від 31.08.2009 року.

Таким чином, місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову не врахував зазначені вище обставини, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення.

12.03.11 року до Київського апеляційного господарського суду від АТ „Українська пожежно-страхова компанія” надійшла заява б/н від 11.03.2011 року про припинення провадження у справі у звязку із укладенням між позивачем та відповідачем Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01/02/2011 від 04.02.2011 року на суму 55893,10 грн.

Позивач зазначає, що відповідач виконав своє зобовязання за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0729686 від 28.10.2008 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та просить суд припинити провадження у справі на підставі статті 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Заявлене клопотання, задоволенню не підлягає, оскільки зазначену Угоду укладено і зарахування зустрічних однорідних вимог проведено після винесення оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року у справі №20/412 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 року у справі №20/412 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4.Стягнути з приватного акціонерного товариства „ Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна” (01054, м. Київ, вул. Боровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602, п/р № 26500110 у ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 300335) на користь акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” (місце реєстрації: 08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, 1, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681, р/р № 26504172 в ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 300335) 20 091,72 грн. страхового відшкодування, 550,00 грн. вартості експертного автотоварознавчого дослідження, 206,22 грн. витрат по сплаті державного мита, 230,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В іншій частині позову відмовити.

6.Стягнути з приватного акціонерного товариства „ Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна” (01054, м. Київ, вул. Боровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602, п/р № 26500110 у ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 300335) на користь акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” (місце реєстрації: 08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, 1, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681, р/р № 26504172 в ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 300335 ) 103,35грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

7.Доручити місцевому господарському суду видати накази.

8.Справу №20/412 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді