Рішення № 15110757, 18.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/32018.11.10 за позовомАкціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІОС"

простягнення 4 028,53 грн. Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача:Цвященко О.С. –представник за довіреністю б/н від 01.01.2010 р.

від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОС" про стягнення 4028, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІОС" своїх зобов’язань за договором-заявкою № 20301 від 03.12.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.09.2010 р.

В судове засідання 02.09.2010 р представник відповідача не з’явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали та надав суду пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2010 р. розгляд справи відкладено до 10.09.2010 р. у зв’язку з нез’явленням представника відповідача в судове засідання та неподанням усіх витребуваних документів.

В судове засідання 10.09.2010 р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 р. розгляд справи відкладено до 16.09.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін.

В судове засідання 16.09.2010 р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2010 р. розгляд справи відкладено до 18.11.2010 р. у зв’язку з тим, що педставником позивача не надано усіх витребуваних документів.

В судове засідання 18.11.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача, надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997 р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце ії розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІОС" (надалі –експедитор, відповідач) та Акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" (надалі –перевізник, позивач) засобами факсимільного зв’язку було укладено договір –заявку № 120301 на перевезення вантажу (надалі –договір-заявка), відповідно до якої позивач зобов’язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Київ –Запоріжжя –Донецьк.

Відповідно до умов договору-заявки вартість перевезення становить 4300,00 грн., а оплата проводиться у безготівковій формі протягом 20 банківських днів після отримання оригіналів документів.

На виконання умов договору-заявки позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 4300,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 141118/08 від 03.12.08 р. та 141121/08 03.12.08 р., скріпленими печатками та підписами вантажоотримувача.

Факт здійснення перевезення підтверджується товарно-транпортними накладними № 141121/08 від 03.12.2008 р. (отримувач в Запоріжжі) та № 141118/08 від 03.12.2008 р. (отримувач в Донецьку), підписаними за наслідками здійсненого перевезення водієм, що здав вантаж та особою, уповноваженою прийняти вантаж. Будь-яких претензій щодо виконаного перевезення відповідачем не заявлено.

Листом, що отриманий відповідачем 16.12.2008 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 4448083), позивач вимагав оплатити вартість наданих ним послуг по перевезенню вантажу.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3300,00 грн.

За твердженням позивача, відповідачем було частково погашено заборгованість перерахуванням грошових коштів в сумі 1000,00 грн., а залишок заборгованості в сумі 3300,00 грн. є не погашеним по цей день. На неодноразові звернення сплатити борг, відповідач жодним чином не відреагував.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Договорі-заявці і становить 4300,00 грн.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору-заявки розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем на протязі 20 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

За наслідками здійсненого перевезення було підписано товарно-транпортні накладні № 141121/08 від 03.12.2008 р. та № 141118/08 від 03.12.2008 р., а документи направлені листом, що отриманий відповідачем 16.12.2008 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 4448083). Будь-яких претензій щодо виконаного перевезення відповідачем не заявлено.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Договору-заявки строк виконання відповідачем грошового зобов’язання настав, а заборгованість відповідача становить 3300,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 3300,00 грн. на підставі Договору-заявки за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 3300,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 594,00 грн. та 3% річних в сумі 134,53 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем, яка становить 594,00 грн. і вважає його обґрунтованим.

Сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до періоду прострочення, а саме з 15.01.2009 р. по 26.05.2010 р. і становить 134,53 грн. та підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОС" обставин "ВІОС" основної суми заборгованості у розмірі 3300,00 грн., інфляційних збитків в сумі 594,00 грн. та 3% річних в сумі 134,53 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 916 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 307 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67, ідентифікаційний код 31282600) на користь Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" (33001, м. Рівне, вул. Хмільна, буд. 30, ідентифікаційний код 00382214) основну суму заборгованості у розмірі 3 300 (три тисячі триста) грн. 00 коп., інфляційні збитки в сумі 594 (п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 134 (сто тридцять чотири) грн. 53 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.С. Катрич

Дата підписання рішення 16.12.2010 року