Рішення № 15110756, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/12719.04.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн ГІК»

про стягнення заборгованості 3883750,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Оністрай О.І. –представник за довіреністю № 20-08/38 від 01.03.2011 року;

від відповідача: Кривошия А.Є. –представник за довіреністю № 16 від 15.04.2011 року.

встановив:

          На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн ГІК»про стягнення заборгованості за договором № 04/08-К на кредитну лінію (відновлювальну) від 29.02.2008 року в розмірі 3883750,91 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сатурн ГІК»укладено договір № 04/08-К на кредитну лінію (відновлювальну).

Правонаступником всіх прав та обов’язків товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця»є відкрите акціонерне товариство «Банк Столиця», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», відповідно до статуту позивача, дата реєстрації якого 27.09.2010 року.

До договору № 04/08-К від 29.02.2008 року укладені договори про внесення змін № 1 від 31.10.2008 року, № 2 від 13.11.2008 року, № 3 від 14.11.2008 року, № 4 від 12.12.2008 року, № 5 від 14.01.2009 року, № 6 від 12.01.2009 року, № 7 від 16.02.2009 року, № 8 від 13.03.2009 року, № 9 від 14.04.2009 року, № 10 від 14.05.2009 року, № 11 від 15.06.2009 року, № 12 від 14.07.2009 року.

Відповідно до ч. 1 п.1.1. договору, що був змінений договором про внесення змін № 2 від 13.11.2008 року, у період з 29.02.2008 року по 24.02.2012 року кредитодавець зобов’язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти (кредит) у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 8000 000,00 грн. (ліміт) у будь який день зазначеного періоду за заявою позичальника без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов’язується повернути кредит не пізніше 24.02.2011 року та сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 18 % річних на визначених договором умовах та виконати всі інші зобов’язання в порядку та строки, визначені цим договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 2900000,00 грн., що підтверджуються меморіальними ордерами, копії яких додані до позовної заяви.

Відповідно до п. 3.1. договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Відповідно до п. 3.2. договору, який був змінений договором про внесення змін № 12 від 14.07.2009 року, кредитодавець щомісячно нараховує проценти за користування кредитом за період з 01 по 30 (31) число поточного місяця, а позичальник щомісячно сплачує проценти не пізніше 14 числа наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день закінчення строку дії договору, на рахунок № 20681300011412.

Проценти за користування кредитними коштами в жовтні, листопаді та грудні 2008 року, а також у січні, лютому, березні, квітні, тривні, червні та липні 2009 року можуть бути сплачені у строк не пізніше 14 серпня 2009 року.

Відповідач не виконав свої зобов’язання по договору, станом на 23.02.2011 року заборгованість відповідача по кредиту становить 2875150,00 грн., заборгованість за простроченими процентами у сумі 918 788,70 грн., заборгованість по строковим процентам у сумі 28357,64 грн.

Відповідно до п. 6.1.1. договору позивач нарахував відповідачеві пеню за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у сумі 61454,57 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року порушено провадження у справі № 33/127 та призначено до розгляду на 19.04.2011 року.

В судове засідання 19.04.2011 року з’явився представник позивача, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.04.2011 року надав документи та пояснення по суті спору, відповідно до яких просить суду стягнути з відповідача заборгованість по кредиту у сумі 2875150,00 грн., заборгованість за простроченими процентами у сумі 918 788,70 грн., заборгованість по строковим процентам у сумі 28357,64 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у сумі 61454,57 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких визнав заявлені позовні вимоги в частині заборгованості за кредитом, відсотків річних та відсотків за користування кредитом, а також заперечував проти вимог щодо стягнення пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця»(кредитодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сатурн ГІК»(позичальник за договором) укладено договір № 04/08-К на кредитну лінію (відновлювальну).

Правонаступником всіх прав та обов’язків товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця»є відкрите акціонерне товариство «Банк Столиця», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», відповідно до статуту позивача, дата реєстрації якого 27.09.2010 року.

Між сторонами до договору № 04/08-К від 29.02.2008 року укладені договори про внесення змін № 1 від 31.10.2008 року, № 2 від 13.11.2008 року, № 3 від 14.11.2008 року, № 4 від 12.12.2008 року, № 5 від 14.01.2009 року, № 6 від 12.01.2009 року, № 7 від 16.02.2009 року, № 8 від 13.03.2009 року, № 9 від 14.04.2009 року, № 10 від 14.05.2009 року, № 11 від 15.06.2009 року, № 12 від 14.07.2009 року.

Відповідно до статті 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 п.1.1. договору, що був змінений договором про внесення змін № 2 від 13.11.2008 року, у період з 29.02.2008 року по 24.02.2012 року кредитодавець зобов’язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти (кредит) у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 8000 000,00 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду за заявою позичальника без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов’язується повернути кредит не пізніше 24.02.2011 року та сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 18 % річних на визначених договором умовах та виконати всі інші зобов’язання в порядку та строки, визначені цим договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 2900000,00 грн., що підтверджуються наявними матеріалах справи меморіальними ордерами.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до п. 3.1. договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Відповідно до п. 3.2. договору, який був змінений договором про внесення змін № 12 від 14.07.2009 року, кредитодавець щомісячно нараховує проценти за користування кредитом за період з 01 по 30 (31) число поточного місяця, а позичальник щомісячно сплачує проценти не пізніше 14 числа наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день закінчення строку дії договору, на рахунок № 20681300011412.

Проценти за користування кредитними коштами в жовтні, листопаді та грудні 2008 року, а також у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні та липні 2009 року можуть бути сплачені у строк не пізніше 14 серпня 2009 року.

Відповідно до п. 3.5. договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до дня, який передує дню повного погашення кредитної заборгованості, застосовуючи при цьому метод «факт/факт».

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, не виконує взяті на себе зобов’язання по поверненні кредиту та сплати процентів за користуванням кредитом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості в частині суми неповерненого кредиту в розмірі 2875150,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 918788,70 грн. та строкові проценти в розмірі 28357,64 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою пеню за порушення строків сплати процентів в розмірі 61454,57 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1. договору, у випадку порушення строків сплати процентів позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення заборгованості за кожний день прострочки.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача заборгованості по сплаті процентів перед позивачем у розмірі 918788,70 грн. суд погоджується з розрахунком пені в сумі 61454,57 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн ГІК»(04074, м. Київ, вул.. Резервна, 8, ідентифікаційний код 21496577) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»(04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 26520464) суму основної заборгованості в частині суми неповерненого кредиту в розмірі 2875 150 (два мільйони вісімсот сімдесят п’ять тисяч сто п’ятдесят) грн. 00 коп., суму заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 918 788 (дев’ятсот вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп., строкові проценти в розмірі 28 357 (двадцять вісім тисяч триста п’ятдесят сім) грн. 64 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів у сумі 61 454 (шістдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят чотири) грн. 57 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 22.04.2011 року.