Рішення № 15110759, 18.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/36918.11.10 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Доріда"

простягнення 65 147,26 грн. Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача:Голеня С.О.- представник за довіреністю б/н від 17.06.2010 р.

від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріда" про стягнення 65147,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" на підставі договору поставки № 207/08-Р від 01.01.2008 р. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Доріда" обумовлені товари на суму 64493,58 грн. Частину товару на суму 5015,95 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріда" було повернено, а за решту товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріда" не розрахувалося, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 59477,63 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3786,46 грн., інфляційних збитків в сумі 1329,87 грн. та 3% річних в сумі 553,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2010 р., у зв’язку з нез’явленням представників сторін в судове засідання та неподанням усіх витребовуваних документів, розгляд справи призначено на 18.11.2010 р.

В судове засідання 18.11.2010 р. представник позивача з’явився, надав суду документи на виконання вимог ухвал суду та пояснення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" (постачальник) таТовариством з обмеженою відповідальністю "Доріда" (покупець) було укладено договір поставки № 207/08-Р (надалі –договір).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник поставляє і передає у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невідємною частиною Договору, а покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених Договором.

Згідно п. 5.2 Договору покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше 30 банківських днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.

У період з 06.03.2009 р. по 14.07.2009 р. відповідачем було отримано товар на загальну суму 64493,58 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РНр-003181 від 06.03.2009 р.; № РНр-003182 від 06.03.2009 р.; № РНр-003403 від 12.03.2009 р.; № РНр-003407 від 12.03.2009 р.; № РНр-006122 від 24.04.2009 р.; № РНр-006124 від 24.04.2009 р.; № РНр-006126 від 24.04.2009 р.; № РНр-006127 від 24.04.2009 р.; № РНр-006129 від 24.04.2009 р.; № РНр-006131 від 24.04.2009 р.; № РНр-006132 від 24.04.2009 р.; № РНр-006135 від 24.04.2009 р.; № РНр-006960 від 18.05.2009 р.; № РНр-006964 від 18.05.2009 р.; № РНр-006969 від 18.05.2009 р.; № РНр-006973 від 18.05.2009 р.; № РНр-006981 від 18.05.2009 р.; № РНр-006982 від 18.05.2009 р.; № РН-006983 від 18.05.2009 р.; № РНр-006985 від 18.05.2009 р.; № РНр-007096 від 19.05.2009 р.; № РНр-007097 від 19.05.2009 р.; № РНр-010048 від 14.07.2009 р.; № РНр-010050 від 14.07.2009 р.

Відповідачем було повернуто товар на суму 5015,95 грн., що підтверджується накладними повернення постачальнику, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, відповідач за поставлений йому товар не розрахувався у повному обсязі і таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений йому товар станом на момент звернення до суду становить 59477,63 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо основної суми забаргованості в розмірі 59477,63 грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 59477,63грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.2 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача сума пені розрахована окремими періодами згідно видаткових накладних і складає 3786,46 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Суд погоджується з розрахунком пені позивачем і вважає позовні вимоги в частині стягнення пені обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 1 329,87 грн. та 3% річних в сумі 553,30 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем, яка становить 1 329,87 грн. і вважає його обґрунтованим.

Сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до періоду прострочення і становить 553,30 грн. та підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріда" основної суми заборгованості у розмірі 59477,63 грн., пені в сумі 3786,46 грн., інфляційних збитків в сумі 1 329,87 грн. та 3% річних в сумі 553,30 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 526, 527, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріда" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15, ідентифікаційний код 33637190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" (02660, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101-А, ідентифікаційний код 34425622) основну суму заборгованості у розмірі 59 477 (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 63 коп., пеню в розмірі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 46 коп., інфляційні збитки в сумі 1329 (одна тисяча триста двадцять дев’ять) грн. 87 коп., 3% річних в сумі 553 (п’ятсот п’ятдесят три) грн. 30 коп., державне мито у розмірі 652 (шістсот п’ятдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.С. Катрич

Дата підписання рішення 16.12.2010 року