Рішення № 15110721, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/3819.04.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»

про стягнення 89 777,79 грн.                                                                                                               Суддя Домнічева І.О.

Представники: не з’явились

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», позивач у справі, звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна», відповідача у справі, про стягнення 89777,79 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №L2099-03/08 від 17.03.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. порушено провадження у справі.

Строк розгляду справи судом було продовжено за клопотанням позивача, у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували, відповідно наданого суду відзиву.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники сторін були належним чином повідомлені про призначення судового засідання на 19.04.11р., про що розписалися у відповідній розписці, проте в судове засідання 19.04.11р. не з’явилися, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, про поважні причини неявки в це судове засідання повноважних представників сторін суд не повідомлений.

Сторонами не надано суду доказів, що вони були позбавлений можливості направити своїх повноважних представників в судове засідання 19.04.11р., в тому числі своїх керівників, а тому судове засідання та розгляд справи в судовому засіданні 19.04.11р. відбувалися за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 19.04.10р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

17.03.2008 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №L2099-03/08 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння Відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 15.05.2008 року.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.6 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.

Такі умови Договору повністю відповідають ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка передбачає, що до складу лізингових платежів можуть включатися:

а)          сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б)          платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в)          компенсація відсотків за кредитом;

г)          інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У п. 5.3 Загальних умов до Договору передбачено, що Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не оплатив наступні рахунки №№:

-2099-03/08/19 від 01.12.2009 р. на суму 1 732,51 грн.;

-2099-03/08/20 від 04.01.2010 р. на суму 14980,6 грн.;

-2099-03/08/21 від 01.02.2010 р. на суму 14 998,87 грн.;

-2099-03/08/22 від 01.03.2010 р. на суму 14 765,16 грн.;

-2099-03/08/23 від 01.04.2010 р. на суму 14 549,63 грн.;

-2099-03/08/24 від 05.05.2010 р. на суму 14 410,29 грн.;

-2099-03/08/25-002 від 01.06.2010 р. на суму 14 340,73 грн.

Відповідач з заявами або листами про неотримання рахунків до Позивача не звертався; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до Розділу 6 Договору «Дострокове розірваний Договору», Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвані цей Договір та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку у випадку, зокрема, (п. 6.1.2.) коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.7 цього Договору обставин Лізингодавець письмово повідомляє про це Лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо Лізингоодержувач у встановлений Лізингодавцем строк не усуває вчинені порушення, Лізингодавець має право здійснити дії, зазначені п. 6.1 цього Договору.

Відповідно до п. 6.3-6.5 Договору, у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) Лізингодавцем цього Договору раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

У разі припинення або розірвання цього Договору всі витрати, пов'язані з вилученням Предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі.

Після вилучення та реалізації Предмета лізингу Лізингодавець у 30 (тридцяти денний) строк перераховує Лізингоодержувачу грошові кошти отримані від реалізації такого Предмета лізингу за вирахуванням заборгованості Лізингоодержувача, якщо така є, та витрат, визначених п. 6.4 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем Відповідачу був надісланий лист вих. № 2616 від 07.12.09, в якому Лізингодавець просив Лізингоодержувачу усунути допущенні порушення Договору, встановлював строк для усунення допущених порушень та попереджав про можливість відмови від Договору з боку Лізингодавця.

02.07.2010р. Позивачем Відповідачу був надісланий другий лист з повідомленням про існування заборгованості та зазначено, що відповідно до ч. 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.6.1. Договору фінансового лізингу, якщо прострочення сплати лізингового платежу або його частини становить більше 30 днів, Лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору та вимагати повернення Предмети лізингу. Та оскільки на виконання умов Договору на адресу Лізингоодержувача вже був надісланий лист вих. № 2616 від 07.12.09, в якому Лізингодавець просив Лізингоодержувача усунути допущенні порушення Договору, встановлював строк для усунення допущених порушень та попереджав про можливість відмови від Договору з боку Лізингодавця, а у встановлені строки порушення Договору не були усунуті, то Позивач повідомляв Відповідача про відмову від договору з 30 червня 2010 року.

Аналогічний листу від 02.07.2010р., Позивачем був направлений Відповідачу лист від 28.07.2010р. (отримання вищенаведених трьох листів Відповідачем не заперечується).

02.08.2010р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко Миколою Івановичем було вчинено виконавчий напис № 1929 на підставі Договору фінансового лізингу про повернення від Відповідача Позивачу об'єкту фінансового лізингу за Договором.

Відповідно до Акту державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві від 16.09.2010р. у Відповідача було вилучено на користь Позивача об'єкт фінансового лізингу за Договором.

16.09.2010 року Відповідач передав Позивачу предмет лізингу за Договором, що підтверджується актом вилучення, складеним державним виконавцем та актом вилучення предмету лізингу, складеним між Позивачем та Відповідачем. Відповідно до акту вилучення від 16.09.2010 року сторони визначили вартість предмету лізингу в розмірі 116 226, 14 грн., в т.ч. ПДВ 19371,02 грн.

Відповідач зазначає, що оскільки відповідно до п. 6.5. договору після вилучення та реалізації предмета лізингу Позивач у 30 денний строк перераховує Відповідачу грошові кошти отримані від реалізації такого предмета лізингу за вирахуванням заборгованості Відповідача, якщо така є, та витрат, визначених п.6.4 цього Договору, то на думку Відповідача після вилучення Позивач повинен був реалізувати предмет лізингу та отримані від реалізації предмета лізингу за вирахуванням заборгованості Лізингоодержувача та витрат, зазначених в п. 6.4. цього Договору, грошові кошти, перерахувати Відповідачу, тому Відповідач вважає що в даному позові про стягнення заборгованості за Договором належить відмовити.

Щодо вищенаведених заперечень Відповідача суд зазначає наступне.

На момент повернення предмету лізингу за Договором фінансового лізингу, залишились неоплачені Відповідачем наступні рахунки №№:

-2099-03/08/19 від 01.12.2009 р. на суму 1 732,51 грн.;

-2099-03/08/20 від 04.01.2010 р. на суму 14980,6 грн.;

-2099-03/08/21 від 01.02.2010 р. на суму 14 998,87 грн.;

-2099-03/08/22 від 01.03.2010 р. на суму 14 765,16 грн.;

-2099-03/08/23 від 01.04.2010 р. на суму 14 549,63 грн.;

-2099-03/08/24 від 05.05.2010 р. на суму 14 410,29 грн.;

-2099-03/08/25-002 від 01.06.2010 р. на суму 14 340,73 грн.

На момент повернення (16 вересня 2010 року), за рахунком-фактурою L2099-03/08/19 від 01.12.2009 р. була частково оплачена в сумі 13368,19 гривень, і несплаченою залишилася сума за рахунком-фактурою № L2099-03/08/19 від 01.12.2009 р. в загальній сумі 1 732,51 грн. гривень.

Сума позовних вимог, яка є предметом розгляду справи № 2/38 складається з: - відшкодування частини вартості Предмету лізингу (заборгованість по виставленим рахункам) в сумі 46 232,49 гривень;

- комісія Лізингодавця без ПДВ (по виставленим рахункам на дату вилучення) розмірі 30497,26 гривень;

- комісія Лізингодавця з ПДВ (перевищення подвійної облікової ставки НБУ) згідно виставлених рахунків на дату вилучення в сумі 13048,04 гривень.

Отже, на момент повернення предмету лізингу за Договором фінансового лізингу існувала заборгованість за виставленими рахунками за період грудень 2009 року - червень 2010 року всього в розмірі 89777,79 грн.

Відповідно до п. 6.4. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору та/або вилучення Предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням Предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі.

Згідно п.п. 8.1.17 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) у разі дострокового припинення Договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю платежі, визначені п.п. 10.3.2. цих Загальних умов.

Пунктом 10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) встановлено, що у разі дострокового припинення Договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю наступні платежі:

1)          комісію за дострокове припинення Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмету лізингу;

2)          нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня);

3)          суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем;

4)          заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

5)          суму непогашеної вартості Предмету лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в п. 3 Графіку правилами.

Тобто, умовами Договору фінансового лізингу прямо передбачений обов’язок Відповідача (Лізингоодержувача) сплатити платежі, визначені п. п. 10.3.2. Загальних умов до Договору, в тому числі і ті платежі, про примусове стягнення яких в межах даної справи просить Позивач (заборгованість по виставленим рахункам, склад та розмір якої наведено вище).

Умовами Договору не поставлено в залежність обов’язок Лізингоодержувача сплатити заборгованість, від факту реалізації предмету лізингу Лізингодавцем при його вилученні.

А щодо посилання Відповідача на п. 6.5 Договору, то обов’язок сторін провести передбачені цим пунктом Договору відповідні розрахунки настає у 30 денний строк після реалізації Позивачем предмету лізингу за Договором, а не раніше.

Остільки предмету лізингу за Договором на сьогоднішній день Позивачем не реалізовано (в матеріла за справи відсутні докази протилежного), суд вважає неправомірними посилання Відповідача на відсутність заборгованості через вилучення у нього предмету лізингу та зволікання з його реалізацією Позивачем.

Як зазначалося вище, умовами Договору фінансового лізингу прямо передбачений обов’язок Відповідача (Лізингоодержувача) сплатити платежі, визначені п. п. 10.3.2. Загальних умов до Договору, в тому числі і ті платежі, про примусове стягнення яких в межах даної справи просить Позивач (заборгованість по виставленим рахункам, склад та розмір якої наведено вище).

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за Договором фінансового лізингу в сумі 89 777,79 гривень за рахунками №№:

--03/08/19 від 01.12.2009 р. на суму 1 732,51 грн.;

--03/08/20 від 04.01.2010 р. на суму 14980,6 грн.;

--03/08/21 від 01.02.2010 р. на суму 14 998,87 грн.;

--03/08/22 від 01.03.2010 р. на суму 14 765,16 грн.;

--03/08/23 від 01.04.2010 р. на суму 14 549,63 грн.;

--03/08/24 від 05.05.2010 р. на суму 14 410,29 грн.;

--03/08/25-002 від 01.06.2010 р. на суму 14 340,73 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості за Договором в розмірі 89 777,79 гривень.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»(м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1; ідентифікаційний код 31721290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101; ідентифікаційний код 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу №L2099-03/08 від 17.03.2008р. в сумі 89777 (вісімдесят дев’ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 79 коп., 897 (вісімсот дев’яносто сім) грн. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 25.04.11р.