Рішення № 15110610, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/10621.04.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія «УНІКА», м.Київ

доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні Позивача ОСОБА_1

на стороні Відповідача ОСОБА_2

простягнення 5 912,00 грн. в порядку регресу

Суддя Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача:Клочай Н.І. за довіреністю (№ 11-16/27 від 17.01.2011р.)

від відповідача:Сич М.В. за довіреністю (№ б/н від 18.04.2011р.)

від третьої особи 1:не з'явився;

від третьої особи 2:не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», м. Київ (далі Відповідач) про стягнення 5 912,00 грн. в порядку регресу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку АБ № 243181 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача, довіреність представника, Страховий акт № 00049500, заяву про виплату страхового відшкодування, Довідку ДАІ, розгорнуту довідку ДАІ, Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011094/4002/0000371 від 04.06.2010р., лист банку, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, Звіт № 7695 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20.08.2010р., Акт № 7695 огляду транспортного засобу, калькуляцію, фотододатки, платіжне доручення № 028278 від 14.10.2010р. на суму 6422,00 грн., Поліс ВЕ/2043407 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, претензію про сплату страхового відшкодування від 02.11.2010р. № 198, Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30.08.2010р. № 3-9121 2010року та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.1,2,12,64,82 Господарського процесуального кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

Ухвалою про порушення провадження у справі від 31.03.2011р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні Позивача ОСОБА_1 та на стороні Відповідача ОСОБА_2

19.04.2011р. від Відповідача надійшли через канцелярію суду пояснення, відповідно до яких визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив залучити до матеріалів справи Довідку з ЄДРПОУ станом на 12.04.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судовому засіданні 21.04.2011р. Позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 21.04.2011р. Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Треті особи в судові засідання не зявлялись, пояснень по суті спору не надали, хоча належним чином повідомлялися про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонам докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.2010 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_1 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011094/4002/0000371, обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспорту засобу марки «Skoda Octavia A5», державний номер НОМЕР_2.

Предметом договору є страхування автомобіля марки «Skoda Octavia A5», державний номер НОМЕР_2 на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 1.3 договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб; стихійні лихо; пожежа; незаконне заволодіння та інші випадки.

30.07.2010 р. в м. Києві по вул. Фрунзе було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля da Octavia A5», державний номер НОМЕР_2, під управлінням власника ОСОБА_1 та автомобіля «Опель»державний номер НОМЕР_1, під управлінням власника ОСОБА_2 а саме: ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції, зіткнувся з автомобілем Octavia A5», державний номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ДАІ в м. Києві, розгорнутою Довідкою ДАІ в м. Києві, та Постановою Оболонською районного суду міста Києва від 30.08.2010р. у справі № 3-9121/2010р., відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця (Звіт № 7695), складеного 20.08.2010 р. субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (сертифікат №7424/08 виданий ФДМУ 14.07.2008 р.), сума матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля автомобілем Octavia A5», державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 5936,11грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 7695 від 20.08.2010р. витрати на ремонт транспортного засобу автомобіля Octavia A5», державний номер НОМЕР_2 витрати на ремонт автомобіля становить 7123,33 грн.

На підставі страхового акту № 00049500, від 11.10.2010 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за договором страхування № 011094/4002/0000371 від 04.06.2010 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 6 422,00грн. (7 047,00 грн. франшиза 625,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №028278 від 14.10.2010 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»перейшло в межах суми 6 422,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із матеріалів вбачається, що транспортний засіб автомобіль «Опель»державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Octavia A5», державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_2

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Опель», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЕРША»згідно із полісом №ВЕ/2043407.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/2043407) віднесено до 2-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування. Строк дії з 19.11.2009 р. (11:00) по 18.11.2010р.

Відповідно до п.4 полісу №ВЕ/2043407 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_2

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВЕ/2043407) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ремонтної калькуляції №7695 від 20.08.2010р. вартість ремонту автомобіля марки Octavia A5», державний номер НОМЕР_2, складає 7 123,33 грн. а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 6 422,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВЕ/2043407.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач регресною вимогою №198 від 02.11.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 6 422,00 грн.,

Враховуючи визначені полісом №ВЕ/2043407 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5 912,00 грн. (6422,00 грн. - 510,00 франшиза) , а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 5 912,00 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 5 912,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у випадку повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «УНІКА»задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»ідентифікаційний код 36002767 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «УНІКА»ідентифікаційний код 20033533 основний борг у розмірі 5 912,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»ідентифікаційний код 36002767 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «УНІКА»ідентифікаційний код 20033533 витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 26.04.2011р.

Суддя Н.І. Ягічева