Постанова № 15109495, 19.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 17/191-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М.,

суддів:Воліка І.М.,

Коваленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (відповідач)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р.

(залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 22.11.2010 р.)

у справі№ 17/191-10 господарського суду Київської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртехномед"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

простягнення 131 589,22 грн.

за участю представників: від позивачане з'явились від відповідачаОлійник С.О. ВСТАНОВИВ: У жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехномед" (далі ТОВ "Укртехномед") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (далі ТОВ "Артур-К") та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом, просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 96 575,29 грн. основного боргу, 11 416,27 грн. пені, 8 377,99 грн. інфляційних втрат та 2 759,15 грн. 3% річних. Крім того, представник позивача просив суд стягнути з відповідача 11 033,18 грн. витрат на послуги адвоката. Рішенням господарського суду Київської області від 22.11.2010 р. у справі № 17/191-10 (суддя Горбасенко П.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. (колегія суддів у складі: Шипко В.В. - головуючий, Борисенко І.В., Євсіков О.О.), позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Артур-К" на користь ТОВ "Укртехномед" 96 575,29 грн. основного боргу, 6 575,75 грн. пені, 6 398,35 грн. інфляційних втрат, 2 352,17 грн. 3% річних, 1 814,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1 119,02 грн. державного мита та 200,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р., ТОВ "Артур-К" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд вказані рішення та постанову в частині стягнення пені скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права.

Оскаржувачем заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку для подачі касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Коваленко С.С., Шевчук С.Р. відновлено ТОВ "Артур-К" строк для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р., прийнято касаційну скаргу ТОВ "Артур-К" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 19.04.2011р. о 10 год. 10 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.04.2011 р. № 03.07-05/257 для розгляду справи № 17/191-10 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Демидова А.М., судді Волік І.М., Коваленко С.С.

Сторони, згідно з приписами ст.1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.01.2009 р. між ТОВ "Укртехномед" (Продавець) та ТОВ "Артур-К" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 9/2009/1315ю (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати товар для продажу, а Покупець - прийняти товар та провести його оплату на умовах цього Договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору Покупець зобов'язаний до 8-го числа кожного місяця надавати Продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.

Додатковою угодою № 2 до Договору, укладеною 23.10.2009 р. між ТОВ "Укртехномед" та ТОВ "Артур-К", сторони погодили параграф 4 "Порядок розрахунків" Договору викласти в наступній редакції: "4.1. Оплата за договором проводиться поетапно окремо за кожну поставлену партію товару. 4.2. Оплата товару здійснюється згідно строку та в сумі, що вказані у товарно-транспортній накладній. 4.3. Розрахунок за товар, що поставляється за договором, здійснюється Покупцем на умовах передоплати або у формі відтермінування платежу на 30 календарних днів з моменту доставки товару на склад Покупця та передачі його покупцю. 4.4. У зв'язку з нестабільною ситуацією на валютному ринку загальна сума кредитування встановлена на рівні 100000 грн. 4.5. Умови договору купівлі-продажу № 9/2009 від 22.01.2009 р., що не змінені додатковою угодою, залишаються без змін.".

Строк дії Договору з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2009 р. (п. 7.1 Договору).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору згідно з видатковими накладними: № 00000024 від 29.01.2009 р. на суму 9 754,40 грн., № 00000039 від 05.02.2009 р. на суму 6 854,40 грн., № 0000053 від 20.02.2009 р. на суму 9 754,40 грн., № 00000069 від 11.03.2009 р. на суму 9 754,40 грн., № 00000085 від 25.03.2009 р. на суму 9 754,40 грн., № 00000100 від 09.04.2009 р. на суму 9 754,40 грн., № 00000113 від 08.05.2009 р. на суму 9 754,40 грн., № 00000130 від 17.06.2009 р. на суму 9 754,40 грн., № 00000213 від 13.10.2009 р. на суму 22 500,00 грн., № 00000214 від 13.10.2009 р. на суму 7 014,00 грн., № 00000224 від 04.11.2009 р. на суму 56 509,46 грн., № 00000253 від 24.11.2009 р. на суму 7 520,00 грн., № 00000041 від 24.02.2010 р. на суму 17 408,63 грн. та № 00000042 від 24.02.2010 р. на суму 7 600,00 грн. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 193 687,29 грн., який отримано представником відповідача Малетою Сергієм Івановичем на підставі довіреностей.

Крім того, станом на 01.01.2009 р. у відповідача існував борг перед позивачем за отриманий товар на загальну суму 27 498,80 грн. за договором купівлі-продажу № 04/2008. Всього відповідачу було поставлено товар на загальну суму 221 186,09 грн.

Відповідач, у свою чергу, станом на момент судового розгляду справи частково оплатив поставлений йому позивачем товар у розмірі 124 610,80 грн., решту заборгованості в сумі 96 575,29 грн. відповідач не погасив, що підтверджується поясненнями сторін, актом звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Артур-К", який підписаний та скріплений печатками обох сторін, а також довідкою ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" № 43-08/7024 від 04.11.2010 р.

Враховуючи обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, підставно дійшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 96 575,29 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем нарахована пеня в сумі 11 416,27 грн. за період з 04.12.2009 р. по 22.11.2010 р.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 6.3 Договору у випадку якщо Покупець не розрахується за товар в строки, обумовлені Договором, він зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що у даному випадку сторонами помилково вжито термін "штраф", оскільки за своєю сутністю та за визначеним Договором порядком розрахунку вказана неустойка в розумінні ст. 549 ЦК України фактично є пенею. Разом з тим, вказана описка не звільняє відповідача від обумовленої сторонами відповідальності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, колегією суддів касаційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що стягненню підлягає лише пеня, нарахована позивачем за порушення обов'язку з оплати товару, поставленого згідно з видатковими накладними: № 00000224 від 04.11.2009 р. та № 00000253 від 24.11.2009 р., оскільки дану поставку здійснено в період з 23.10.2009 р. по 31.12.2009 р. При цьому, беручи до уваги викладене, господарські суди підставно обмежили розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, а період її нарахування шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Врахувавши вказані норми, а також встановлені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про те, що позовна вимога про стягнення 11 416,27 грн. пені підлягає частковому задоволенню - в розмірі 6 575,75 грн.

При цьому, як вірно вказав апеляційний господарський суд, пеня за несвоєчасність розрахунків за накладними № 00000041 від 24.02.2010 р. на суму 17 408,63 грн. та № 00000042 від 24.02.2010 р. на суму 7 600,00 грн. судом першої інстанції обґрунтовано не нарахована, враховуючи, що поставка за зазначеними накладними відбулася після закінчення дії Договору.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем також нараховано 8 377,99 грн. інфляційних втрат та 2 759,15 грн. 3% річних за період з 04.12.2009 р. по 22.11.2010 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов до обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги про стягнення 8 377,99 грн. інфляційних втрат та 2 759,15 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню - у розмірі 6 398,35 грн. та 2352,17 грн. відповідно.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 11 033,18 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження своїх вимог позивачем надано суду, зокрема, копію адвокатського ордеру серії КМ № 050052 від 01.09.2010 р., копію квитанцій до прибуткових касових ордерів № 256 від 01.10.2010 р. та № 271 від 19.11.2010 р. на загальну суму 11 033,18 грн., а також акти прийняття послуг на загальну суму 11 033,18 грн. Крім того, повноваження адвоката ОСОБА_1 підтверджуються також довіреністю від 01.09.2010 р., а його участь в судових засіданнях як представника позивача протоколами судових засідань від 05.11.2010 р., 15.11.2010 р. та 22.11.2010 р.

Згідно з положеннями ст. 44 ГПК України судові витрати складаються у тому числі з оплати послуг адвоката.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача, при відмові в позові - на позивача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що врахувавши мінімальний розмір заробітної плати станом на момент звернення позивача до суду (25.10.2010 р.), а також предмет даного спору, місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано обмежив розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а саме у розмірі 1 814,00 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно задоволено позов частково.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст.105 ГПКУкраїни.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. та рішення господарського суду Київської області від 22.11.2010 р. у справі №17/191-10 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.С. Коваленко