Постанова № 15109405, 21.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 квітня 2011 р. № 13/281/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)

Кролевець О.А.

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Толеріда" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.02.2011р. у справі№13/281/10 господарського суду Запорізької області за позовомБердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бердянської міської ради доПриватного підприємства "Толеріда" третя особаІнспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області прозобов'язання здійснити знесення будівлі За участю представників сторін (21.04.2011р.): - позивача: не з'явились - відповідача : не з'явились - третьої особи: не з'явились - прокуратури: не з'явились В С Т А Н О В И В:           В жовтні 2010 року Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі Бердянської міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства “Толеріда”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області про зобов’язання здійснити знесення будівлі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.11.2010р. (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2011р. (у складі головуючого Новікової Р.Г., суддів Волкова Р.В., Дучал Н.М.) у справі №13/281/10 позов задоволено.

Зобов’язано Приватне підприємство “Толеріда” здійснити знесення недобудованого об’єкту нерухомості –готельний комплекс котеджного типу, що розташований на земельній ділянці за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Баранова, яка надана останньому у користування відповідно до договору оренди від 06.07.2007р.

Стягнуто з Приватного підприємства “Толеріда” на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. Перерахування здійснити на р/р №31119095700007 отримувача: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095. Видано наказ.

Стягнуто з Приватного підприємства “Толеріда” на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району 236 грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Перерахування здійснити на р/р №31218264700007, одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк одержувача: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145 код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку –264. Видано наказ.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Приватне підприємство "Толеріда" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач та третя особа не скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

В судовому засіданні 18.04.2011р. оголошувалась перерва до 21.04.2011р.

Сторони, третя особа та прокурор не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Бердянської міської ради №14 від 21.06.2007р. був затверджений проект відведення земельної ділянки та вирішено передати в довгострокову оренду за рахунок земель міста Приватному підприємству “Толеріда” земельну ділянку площею 0,1862га, розташовану по вул. Баранова, для будівництва готельного комплексу котеджного типу строком до 01.06.2027р.

В подальшому, Бердянською міською радою (далі –орендодавець; позивач) та Приватним підприємством “Толеріда” (далі –орендар; відповідач) був підписаний договір оренди землі від 06.07.2007р. (зареєстрований в Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України” за №040726500333), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,1862га для будівництва готельного комплексу котеджного типу.

Фахівцями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було здійснено перевірку додержання Приватним підприємством “Толеріда” вимог містобудівного законодавства.

За результатами проведеної перевірки відповідачу було видано припис №143 Б від 05.08.2008р. про усунення порушень законодавства при здійсненні будівництва об'єкту, а саме “будівництво готельного комплексу котеджного типу” за адресою: м.Бердянськ, вул. Баранова.

На виконання вказаного припису будівельні роботи були припинені.

16.09.2008р. заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було винесено постанову №13 Б від 16.09.2008р., якою ПП “Толеріда” притягнуто до відповідальності за порушення вимог містобудівного законодавства.

Під час перевірки було встановлено, що Приватне підприємство “Толеріда” розпочало будівництво готельного комплексу котеджного типу без дозволу інспекції державного-архітектурного контролю.

Станом на час розгляду справи місцевим господарським судом, порушення законодавства у сфері містобудування не усунуто –дозвіл на проведення будівельних робіт у встановленому порядку не оформлено.

Звертаючись до суду з позовом про зобов’язання здійснити знесення будівлі Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі Бердянської міської ради обґрунтовував свої вимоги посиланням на ст.ст.375, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 24 Закону України "Про планування та забудову території", ст.ст. 12, 20 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України “Про основи містобудування” №2780-XII від 16.11.1992р. (із змінами та доповненнями), забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.

Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Статтею 12 Закону України “Про планування і забудову територій” №1699-III від 20.04.2000р. встановлено, що відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів; узгоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких заінтересовані територіальні громади суміжних адміністративно-територіальних одиниць.

За приписами статті 29 Закону України “Про планування і забудову територій”№1699-III від 20.04.2000р. дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо роботи не були виконанні раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Судом встановлено, що спірний об’єкт нерухомості в експлуатацію не введено, право власності забудовника на новозбудований об’єкт нерухомості не виникло.

Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України “Про планування і забудову територій” будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 9 Закону України “Про архітектурну діяльність”. Розділом 9 державних будівельних норм (далі - ДБН) А.2.2-3-2004, якими встановлено склад, порядок розробки, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво та реконструкцію будинків та споруд (далі об'єктів) громадського призначення та на нове будівництво, реконструкцію та технічне переоснащення об'єктів промислового призначення (далі - будівництво), вимоги яких є обов'язковими для застосування юридичними та фізичними особами-суб'єктами господарської діяльності в галузі будівництва незалежно від форм власності встановлено порядок проведення погодження, експертизи та затвердження проекту.

Згідно п. 9.12 розділу 9 ДБН А.2.2-3-2004 проект, до його погодження підлягає обов'язковій комплексній державній експертизі у відповідності законодавством незалежно від джерел фінансування будівництва.

За змістом ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно п. 9.16 розділу 9 ДБН А.2.2-3-2004 пред'явлення проектної документації на погодження, експертизу та затвердження є обов'язком замовника.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Приватним підприємством "Толеріда" при здійсненні будівництва готельного комплексу котеджного типу порушено вимоги будівельних норм і правил через відсутність у відповідача відповідного проекту або неузгодження розробленого проекту будівництва, тоді як, за відсутності затвердженого проекту в установленому законодавством порядку, неможливо ставити питання відповідності будівництва розробленому проекту, а отже неможливо розглядати питання про проведення особою, що здійснює будівництво відповідної перебудови.

При цьому, зобов'язуючи Приватне підприємство "Толеріда" здійснити знесення недобудованого об’єкту нерухомості –готельного комплексу котеджного типу, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Бердянськ, вул. Баранова, яка надана останньому у користування відповідно до договору оренди від 06.07.2007р., місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними та зробленими без врахування усіх істотних обставин справи в сукупності.

Виходячи із положень ч. 7 ст. 376 ЦК України знесенню нерухомого майна за рішенням суду за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво повинно передувати: 1) встановлення факту істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил; 2) рішення суду про зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, провести перебудову цих будівель і споруд або встановлення факту неможливості проведення такої перебудови чи відмови особи, що здійснила самочинне будівництво провести перебудову.

Проте, місцевий господарський суд встановивши відсутність погодженого та затвердженого проекту в установленому законодавством порядку, в порушення ч. 7 ст. 376 ЦК України не дав оцінки тій обставині чи дійсно є встановлений факт відсутності проектної документації істотним порушенням будівельних норм та правил, враховуючи, що на виконання припису №143 від 05.08.2008р. про усунення порушень законодавства при здійсненні будівництва об'єкту, відповідачем будівельні роботи були припинені, а штраф за порушення у сфері містобудування був сплачений.

Судом першої інстанції також не встановлено чи було порушено суспільні інтереси або права інших осіб таким порушенням будівельних норм та правил, не перевірено чи звертався відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування з позовом про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, не перевірено факту можливості перебудови, судом також не встановлено факту відмови особи, що здійснила самочинне будівництво провести таку перебудову.

Суд апеляційної інстанції зазначені недоліки не усунув.

Тоді як, встановлення зазначеного, суттєво вплинуло б на правильність встановлення фактичних обставин справи, з’ясування наявності правових підстав для задоволення позову про зобов'язання знесення будівлі.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Толеріда" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2011р. у справі №13/281/10 скасувати, а справу №13/281/10 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий                                                             О.В. Кот

С у д д я                                                                                С.Р. Шевчук

С у д д я                                                                                О.А. Кролевець