Ухвала суду № 15107274, 29.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15283/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГрищенко Т.М.,

суддівЛічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Загродському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000604210/0 від 30.09.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією у місті Києві 24.01.1995, взято на податковий облік Державною податкової інспекцією у Печерському районі міста Киває 17.02.2000 за № 22954 та з 21.03.2002 перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

З 17.09.2010 по 31.09.2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року по ТОВ "Мультістрім" (код за ЄДРПОУ 36690964), ТОВ "Комсвіт" (код за ЄДРПОУ 36010427), ТОВ ЗСК "Мобайл" (код за ЄДРПОУ 35076686), ТОВ "Сімбіан" (код за ЄДРПОУ 34836060), ТОВ "СТС-Генпідряд" (код за ЄДРПОУ 32375423), ТОВ "ОСМП" (код за ЄДРПОУ 34413224). Перевірка проводилась на підставі отриманих податкових накладних за період: квітень 2010 року по ТОВ "ОСМП",ТОВ "Мультістрім", ТОВ "СТС-Генпідряд" та травень 2010 року по ТОВ ЗСК "Мобайл", деклараціях з податку на додану вартість за квітень - травень 2010 року з додатками та "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.5 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статі 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме завищення задекларованих Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та 0%», в результаті чого включено до складу податкового кредиту за квітень - травень 2010 року податок на додану вартість в сумі 3 260 720,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 1 396 381,00 грн. та за травень 2010 року - 1 864 339,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 471/42-10/14333937 від 21.092010 на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0000604210/0 від 30.09.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 706 647,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 3 260 720, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 443 927,00 грн.

Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням - рішенням та вважає його таким, що підлягає визнанню недійним з огляду на те, що позивачем та контрагентами - постачальниками: ТОВ «Мультістрім», ТОВ «Комсвіт», ТОВ ЗСК «Мобайл», ТОВ «СІмбіан», ТОВ «СТС-Геннідряд», ТОВ «ОСМП», які не визнані в судовому порядку фіктивними та їх державна реєстрація не скасована, здійснювались фінансово-господарські операції, зокрема, були укладені господарські договори, що виконувались належним чином, а податкові накладні за зазначеними операціями належним чином відображались у книзі обліку та продажу товарів, а тому суми податку на додану вартість, зазначені в отриманих від перелічених постачальників податкових накладних правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі підпунктом 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З аналізу зазначених норм права вбачається, що ними щодо покупця товару передбачено тільки обов'язок щодо зберігання податкових накладних та право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника у разі відмови з його боку надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення. З урахуванням вище наведеного суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем не могло бути допущено порушення зазначених норм права з урахуванням того, що як не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, позивачем зберігання та облік податкових накладних проводився належним чином.

Підпунктом 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті З аналізу зазначених норм права випливає те, що платник податку на додану вартість не може включати до складу податкового кредиту та несе відповідальність за включення до нього суми податку не підтвердженої податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту, тільки відсутність зазначених документів позбавляє платника податку на додану вартість права на включення до складу податкового кредиту суми сплаченої постачальникам товару в ціні придбання.

З урахуванням вище наведеного колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов правильного висновку про те, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальниками товарів в ціні придбання, в сумі, що перевищує суму податкового зобов'язання за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів своїх податкових зобов'язань, у випадку невиконання контрагентом свого зобов'язання це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодуванні та має необхідні документи на підтвердження розміру такого податкового кредиту. Господарські операції проведені позивачем з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Мультістрім», ТОВ «Комсвіт», ТОВ ЗСК «Мобайл», ТОВ «СІмбіан», ТОВ «СТС-Геннідряд», ТОВ «ОСМП»та визначення розміру податкового кредиту підтверджується податковими накладними та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за зазначеними контрагентами.

Посилання апелянта на те, що у разі неподання підприємствами постачальниками до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за відповідний звітний період, та податкові накладні виписані такими постачальника у цих звітних періодах, вважаються такими, що заповнені з порушенням вимог Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом державної податкової адміністрації № 165 від 30.05.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, є необґрунтованим, оскільки ні зазначеним Порядком, ні нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачено можливості визнання податкової накладної недійсною у випадку не подання підприємствами - постачальниками до податкового органу декларацій з податку на додану вартісь за відповідний звітний період.

Інших аргументів, крім не подання контрагентами декларацій з податку на додану вартість, визнання поданих ними декларацій недійсними чи відсутністі в них показників, СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків не наведено, також відповідачем не було встановлено та доведено суду, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі або вони є наслідком укладання нікчемного правочину, що спростовується наданими податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та копіями договорів, акта виконаних робіт, заяви про залік зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вище викладене, колегія погоджується з висновком суду, що оскільки розмір податкового кредиту повністю підтверджується податковими накладними, а позивач не може нести відповідальності за неподання, визнання "недійсними", або відсутність показників в деклараціях з податку на додану вартість своїх контрагентів, а також з урахуванням того, що відповідачем не доведено, що формування податкового кредиту є наслідком нікчемних правочинів, то відповідач помилково дійшов висновку про те, що позивачем було порушено підпункти 7.2.3, 7.2.4, 7.2.5 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а податкове повідомлення - рішення №0000604210/0 від 30.09.2010 підлягає визнанню недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяТ.М.Грищенко

СуддіІ.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська