Постанова № 15107272, 05.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9677/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Дурицької О.М.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року по справі за адміністративним позовом Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТО «Технологія»про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Переяслав-Хмельницька обєднана державна податкова інспекція Київської області (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»(далі - відповідач), за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТО «Технологія», в якому просила стягнути з ТОВ «Укренергохолдинг»на користь державного бюджету кошти в сумі 14826000,00 грн., що були отримані контрагентом за умовами виконання договорів № 15-м від 16.03.2009 року, 27-іт від 30.03.2009 року, № 30-ю від 01.06.2009 року, б/н від 26.02.2009 року, б/н від 16.03.2009 року та додатковою угодою № 01 від 05.05.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у задоволенні позову Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області, відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року скасувати.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Укренергохолдинг»є юридичною особою та згідно Свідоцтва № 100028425 Серії НБ № 398848 є платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ Серії АА № 166800, основними видами діяльності ТОВ «Укренергохолдинг»за КВЕД є: оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, транспортування газу трубопроводами.

В період з 31.03.2010 року по 17.05.2010 року, на підставі направлень від 31.03.2010 року № 125, від 29.04.2010 року № 174, виданих Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (зі змінами і доповненнями) та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання службовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Укренергохолдинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки позивачем було складено акт від 25.05.2010 року №99/23-1/34628035, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Укренергохолдінг»вимог:

- п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Укренергохолдинг»було занижено показник рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»у річній декларації з податку на прибуток в сумі 395074,00 грн.;

- п.п. 5.3.1 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Укренергохолдинг»було завищено валові витрати у декларації з податку на прибуток за 2009 рік на суму 1875 000,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Укренергохолдинг»було занижено суму податку на додану вартість, задекларовану до сплати до бюджету за період, що перевірявся в сумі 2471000,00 грн. (а.с. 88-125).

Суд першої інстанції встановив, що всі правочини, де стороною було ТОВ «ПТО «Технологія», вчинялись відповідачем лише з метою ухилення від сплати податків та зборів без наміру досягнення мети. Фактично укладанням зазначених угод відповідач переслідував ціль безпідставного одержання податкової вигоди, про що свідчить відсутність у ТОВ «ПТО «Технологія»необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також факт здійснення операцій з послугами, які фактично не надавалися.

Крім цього, суд встановив, що відповідач безпідставно отримав очевидну податкову вигоду у вигляді зменшення обєкта оподаткування податком на прибуток та штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результати якої продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем при проведенні перевірки показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року у сумі 10 958941,00 грн. на підставі актів виконаних робіт, банківських документів, які засвідчують оплату наданих послуг було встановлено завищення ТОВ «Укренергохолдінг»на загальну суму 1 875 000,00 грн., в тому числі у декларації з податку на прибуток за 2009 рік за рахунок віднесення послуг, наданих ТОВ «ПТО «Технологія».

Так, між ТОВ «Укренергохолдінг»та ТОВ «ПТО «Технологія»були укладені договори:

- № 15-м від 16.03.2009 року про надання маркетингових послуг по дослідженню ринків України, а саме всіх її областей та додаткова угода до цього договору від 05.05.2009 року щодо оплати послуг в розмірі 3 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ 600000,00 грн. на протязі квітня-травня 2009 року, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок;

- № 27-ІТ від 30.03.2009 року про надання інформаційно-технічних послуг по створенню, доступу та диспетчерсько-інформаційному обслуговуванню абонентського пункту бази даних професійної версії системи «Меtа Тгаdег 4 Мulti Теrminal»та його подальшого абонентського обслуговування та інформаційного супроводження при роботі в службовій зоні Бази даних, а також надання додаткових послуг в інформаційній базі даних;

- № 39-ю від 01.06.2009 року про надання юридичних послуг на виконання послуг по юридичному супроводженню документів, позовних заяв, надає допомогу замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів, організовує та веде претензійну роботу, бере участь у розгляді питань про стягнення заборгованості, представляє інтереси в суді та інше. Загальна сума робіт по договору складає 2 406 000,00 грн. (за червень-листопад 2009 року).

До перевірки ТОВ «Укренергохолдінг»були надані: акти виконаних робіт: № ОУ-0000094 від 15.04.2009 року, № ОУ-0000095 від 15.04.2009 року, № ОУ-0000097 від 15.04.2009 року, № ОУ-0000124 від 17.04.2009 року, № ОУ-0000131 від 20.04.2009 року, № ОУ-0000133 від 21.04.2009 року, № ОУ-0000135 від 23.04.2009 року, № ОУ-0000144 від 24.04.2009 року, № ОУ-0000152 від 30.04.2009 року, № ОУ-0000153 від 30.04.2009 року, № ОУ-0000154 від 31.05.2009 року, № ОУ-0000166 від 01.06.2009 року, № ОУ-0000196 від 31.07.2009 року, № ОУ-0000202 від 03.08.2009 року, № ОУ-0000211 від 30.09.2009 року, № ОУ-0000301 від 01.10.2009 року, податкові накладні: № 367 від 21.04.2009 року на суму 200000,00 грн. в тому числі ПДВ 33333,33 грн., № 380 від 24.04.2009 року на суму 400 000,00 грн. в тому числі ПДВ 66666,67 грн., № 359 від 17.04.2009 року на суму 200000,00 грн. в тому числі ПДВ 33333,33 грн., № 400 від 30.04.2009 року на суму 150000,00 грн. в тому числі ПДВ 25000,00 грн., № 399 від 30.04.2009 року на суму 600000,00 грн. в тому числі ПДВ 100000,00 грн., № 349 від 15.04.2009 року на суму 200000,00 грн. в тому числі ПДВ 33333,33 грн., № 367 від 21.04.2009 року на суму 500000,00 грн. в тому числі ПДВ 83333,33 грн., № 352 від 15.04.2009 року на суму 800000,00 грн. в тому числі ПДВ 133333,33 грн., № 353 від 15.04.2009 року на суму 750000,00 грн. в тому числі ПДВ 125000,00 грн., № 375 від 23.04.2009 року на суму 250000,00 грн. в тому числі ПДВ 41666,67 грн., № 366 від 20.04.2009 року на суму 300000,00 грн. в тому числі ПДВ 50000,00 грн., № 405 від 08.05.2009 року на суму 1 000000,00 грн. в тому числі ПДВ 166666,67 грн., № 577 від 22.06.2009 року на суму 150000,00 грн. в тому числі ПДВ 25000,00 грн., № 568 від 09.06.2009 року на суму 400000,00 грн. в тому числі ПДВ 66666,67 грн., № 561 від 03.06.2009 року на суму 390000,00 грн. в тому числі ПДВ 65000,00 грн., № 553 від 01.06.2009 року на суму 266000,00 грн. в тому числі ПДВ 44333,33 грн., № 552 від 01.06.2009 року на суму 1 017000,00 грн. в тому числі ПДВ 169500,00 грн., № 575 від 19.06.2009 року на суму 150000,00 грн. в тому числі ПДВ 25000,00 грн., № 583 від 26.06.2009 року на суму 700000,00 грн. в тому числі ПДВ 116666,67 грн., № 612 від 06.08.2009 року на суму 2294000,00 грн. в тому числі ПДВ 382333,33 грн., № 600 від 09.07.2009 року на суму 350000,00 грн. в тому числі ПДВ 58333,33 грн., № 669 від 14.09.2009 року на суму 1 300000,00 грн. в тому числі ПДВ 216666,67 грн., № 662 від 09.09.2009 року на суму 43000,00 грн. в тому числі ПДВ 7166,67 грн., № 659 від 07.09.2009 року на суму 366000,00 грн. в тому числі ПДВ 61000,00 грн., № 720 від 01.10.2009 року на суму 2 250000,00 грн. в тому числі ПДВ 375000,00 грн.,банківські документи, що підтверджують факт надання та оплати наданих послуг. Відповідно до наданих відповідачем актів виконаних робіт вартість наданих послуг складає 14826000,00 грн.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що в первинних документах відсутня інформація про конкретні послуги, які були надані замовнику, їх вартість, одиниці виміру, що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання наданих послуг в господарській діяльності підприємства.

Вказані вище договори та акти прийому-передачі виконаних робіт за цими договорами, які будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у звязку із здійсненням господарської діяльності, не відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені з порушенням приписів п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення інформаційно-маркетингових послуг.

Крім того, з матеріалів перевірки вбачається, що в ході перевірки позивачем було встановлено, що державну реєстрацію ТОВ «ПТО «Технологія», відповідно до листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 5418/7/23-1106 від 23.04.2009 року, в звязку з визнанням банкрутом було скасовано 25.03.2010 року. За результатами перевірки ТОВ «ПТО «Технологія»було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність

В звязку з викладеним колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що угоди укладені між ТОВ «Укренергохолдінг»та ТОВ «ПТО «Технологія», які виконувались протягом перевіряємого періоду, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За вимогами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ст. 228 ЦК України).

З огляду на зазначене, укладені між відповідачем та ТОВ «ПТО «Технологія» угоди є нікчемними.

У відповідності до ч. 1 ст. 209 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Що стосується порядку та строків застосування санкцій за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штраф зокрема є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у субєкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З урахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови субєкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строки, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України про застосування адміністративно-господарських санкцій на час звернення Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області до суду, сплинули.

Однак, колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, колегія суддів вважає, що вчинене відповідачем порушення правил здійснення господарської діяльності було триваючим, оскільки здійснювалось останнім в період з квітня 2009 року по листопад 2009 року включно. Порушення були виявлені позивачем у травні 2010 року, про що свідчить акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укренергохолдінг»№ 99/23-1/34628035 від 25.05.2010 року, а з позовом до суду позивач звернувся 25.11.2010 року, тобто в межах строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи наявність вчинених відповідачем порушень колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким позовні Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТО «Технологія»про стягнення коштів слід задовольнити.

Стягнути на користь державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»(код ЄДРПОУ 34628035, адреса (фактична): 01004, м. Київ, вул. Горького, 19/21, оф. 8, адреса (юридична): Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевскього, 14) кошти в сумі 14826000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТО «Технологія»про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути на користь державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»(код ЄДРПОУ 34628035, адреса (фактична): 01004, м. Київ, вул. Горького, 19/21, оф. 8, адреса (юридична): Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевскього, 14) кошти в сумі 14826000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

М.В. Данилова

О.М. Дурицька

Повний текст постанови складено та підписано 11.04.11р.