Ухвала суду № 15107175, 06.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5764/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"06" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Гоцику О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області до ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 427607,27 грн., -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2010 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення на його користь з відповідача заборгованості у сумі 427607 гривень 27 копійок.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат»26.03.2001 зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності Черкаською РДА, ідентифікаційний код 31448762, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 09.08.2010 (а. с. 19-20).

На виконання вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР позивачем було направлено до відповідача вимогу № 146 ю від 02.11.2010 про сплату боргу, яку він отримав 04.11.2010 (а. с. 10, 11), яку позивач не виконав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач зобовязаний сплатити недоїмку за страховими внесками до Пенсійного фонду України за період з вересня по жовтень 2010 року у сумі 427607 грн. 27 коп., тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Доводи апелянта полягають у тому, що в порушення вимог КАС України до нього не надходили повідомлення про розгляд справи, що позбавило його права представляти свої інтереси в суді та спростувати наявність спірної заборгованості.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-ІV страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Пунктом 1 статті 19 Закону України № 1058-ІV встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавців на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пунктами 4 та 5 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду; страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Пунктом 6 вказаної статті передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для страховиків, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць. Пунктом 12 вказаної статті передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлені місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень»Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

При цьому, апелянтом жодним чином не спростовуються доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що із наданого до суду розрахунку сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за вересень 2010 р. (рядок 8 розрахунку) вбачається, що відповідачем нараховані страхові внески у сумі 216908 грн. 45 коп., в розрахунку сум страхових внесків за жовтень 2010 р. (рядок 8 розрахунку) відповідачем нараховані страхові внески у сумі 210698 грн. 82 коп., загальна сума нарахованих страхових внесків складає 427607 грн. 27 коп. Як вбачається із картки особового рахунку страхувальника за період з 01.10.2010 по 23.11.2010 за відповідачем рахується несплачена заборгованість у сумі 427 607 грн. 27 коп. Обставина щодо наявності вказаного боргу підтверджується також розрахунком суми позову.

Доводи апелянта про те, що до нього не надходили повідомлення про розгляд справи, що позбавило його права представляти свої інтереси в суді є безпідставними, з огляду на наступне.

По-перше, зазначене спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не надав, представника у судове засідання не направив, про час та дату слухання справи був повідомлений, що підтверджується особистим підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленнях про вручення поштового відправлення від 07.12.2010 та 14.12.2010 (а. с. 28, 29).

По-друге, безпідставність доводів апелянта вбачається також і з того, що він навіть при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не скористався своїм правом представляти свої інтереси в суді, оскільки ним в апеляційній скарзі не було наведено жодного аргументу на спростування доводів позовної заяви та висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянт на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів правомірності вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2011.