Ухвала суду № 15107135, 29.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6312/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретаріГринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Метан»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метан»до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метан»до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Метан»подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2010 року з мотивів неповного зясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що планова виїзна перевірка відповідачем проведена за відсутності належних правових підстав, оскільки в липні 2006 року Бердичівською ОДПІ вже проводилася невиїзна перевірка позивача з цих же питань, а саме взаємовідносин між ТОВ «Метан»та ТОВ «ТЕК «Ітера-Україна». Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення законодавства, які визначають порядок відчуження нерухомого майна як цілісного майнового комплексу, що в результаті призвело до невірного застосування положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість». Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які підтверджують правову позицію ТОВ «Метан», а саме: висновок №900/901 судово-економічної експертизи; довідку №134 від 05 липня 2006 року Бердичівської ОДПІ про відсутність порушень податкового законодавства по взаємовідносинах між ТОВ «Метан»та ТОВ «ТЕК «Ітера-Україна»; копію управлінського листа від 22 грудня 2006 року по перевірці фінансово-господарської діяльності ТОВ «Метан», виданого аудиторською фірмою «Профі-Сервіс»за результатами аудиторської перевірки, яка свідчить про відсутність порушень при обчисленні та сплаті позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість; видаткову накладну №ЛНА-000001 від 21 листопада 2005 року, відповідно до якої ТОВ «Метан»відвантажено, а ТОВ «ТЕК «Ітера-Україна»отримано за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2005 року будівлі, споруди, технологічне обладнання та майно єдиного майнового комплексу автомобільної газонаповнювальної компресорної станції згідно переліку на загальну суму 4040000 грн. Також апелянт зазначає, що в постанові Окружного адміністративного суду м.Києва не міститься висновків щодо порушення ТОВ «Метан»Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі чого апелянт робить висновок, що одна з його позовних вимог фактично не розглянута судом. Крім того, судом не надана правова оцінка щодо встановлених перевіркою відповідачем фактів завищення позивачем валових витрат на суму ввізного мита, при ввезенні на митну територію України обладнання, яке в подальшому використовувалося підприємством у господарській діяльності, а також віднесення до валових витрат сум згідно договору між ТОВ «Метан»і Центром сертифікації і контролю якості будівництва обєктів нафтогазового комплексу Держнаглядохоронпраці України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12 квітня 2007 року по 14 травня 2007 року Бердичівською ОДПІ проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Метан»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт про результати виїзної планової перевірки № 1066/23-01/31434314 від 21 травня 2007 року, в якому встановлено, зокрема, порушення позивачем пп.пп.5.3.2, 5.3.5 п.5.3 ст.5, п.7.5 ст.7, пп.8.1.4 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3, пп.пп.8.4.1, 8.4.2, 8.4.3, 8.4.4 п.8.4, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 162328 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2005 року на суму 938 грн., ІV квартал 2005 року 161390 грн., та завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на суму 54096 грн.; пп.пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2005 року на суму 162689 грн.

На думку органу ДПІ, з якою погодився суд першої інстанції, позивачем невірно визначено результати від продажу основних фондів майнового комплексу, в результаті чого до складу валового доходу не віднесено прибуток в сумі 604849 грн., а також не відкориговано суму податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 162689 грн., який було віднесено в попередніх податкових періодах з вартості придбаних (виготовлених) основних фондів 1 групи, і які були виведені з експлуатації в листопаді 2005 року та в подальшому не використовувалися у господарській діяльності підприємства. Крім того, підприємством невірно були визначені суми амортизаційних відрахувань, що призвело до їх завищення, а також неправомірно були віднесені до валових витрат витрати на сплату ввізного мита та витрати, сплачені позивачем по Договору №242/2005 від 14 вересня 2005 року з Центром сертифікації і контролю якості будівництва обєктів нафтогазового комплексу Держнаглядохоронпраці України.

На підставі вищенаведеного акту перевірки №1066/23-01/31434314 від 21 травня 2007 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000912301/0 від 01 червня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 245565 грн., в тому числі 162328 грн. за основним платежем та 83237 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №000092/2301/0 від 01 червня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 244034 грн., в тому числі 162689 грн. за основним платежем та 81345 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами оскарження винесених податкових повідомлень-рішень позивачем в порядку апеляційного узгодження до Бердичівської ОДПІ скарги позивача залишені без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а також винесені податкові повідомлення рішення №0000912301/1 від 27 червня 2007 року та №0000922301/1 від 27 червня 2007 року.

ДПА у Житомирській області за результатами оскарження в порядку апеляційного узгодження було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 05 вересня 2007 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 01 червня 2007 року №0000912301/0 (від 27 червня 2007 року №0000912301/1) про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в частині нарахованого податку в сумі 51311 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 25307 грн. та залишено без змін в сумі 168947 грн.

На наслідками розгляду скарг ДПА у Житомирській області, ДПА України відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0000912301/2 від 05 вересня 2007 року, №0000912301/3 від 20 листопада 2007 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 168947 грн., в тому числі 111017 грн. за основним платежем та 57930 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкові повідомлення-рішення №0000922301/2 від 05 вересня 2007 року, №0000922301/3 від 20 листопада 2007 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 244034 грн., в тому числі 162689 грн. за основним платежем та 81345 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає доводи апелянта щодо невірного визначення відповідачем, а також судом першої інстанції суми валового доходу позивача внаслідок продажу АГНКС безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а саме Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, судом першої інстанції було встановлено та сторонами не оспорювалося, що у податковому обліку позивача АГНКС відображався не як єдиний обєкт, а в розрізі окремих груп (1-4) основних фондів. Наслідки відображення продажу основних фондів передбачено пп.8.4.3 (основні фонди 1 групи), пп.8.4.4 (основні фонди 2, 3, 4 груп) п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Згідно пп.8.4.4 п.8.4 ст.8 вищенаведеного Закону у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає позицію апелянта щодо вірного відображення ним у податковому обліку наслідків продажу підприємства як єдиного майнового комплексу помилковою, оскільки вбачається, що ТОВ «Метан»здійснено облік продажу АГНКС як продаж основних фондів 1 групи, водночас, як було зазначено вище, основні фонди підприємства були відображені в розрізі окремих груп, у звязку з чим позивачем неправильно визначено (занижено) суму валового доходу.

Крім того, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено продаж ним основних фондів першої групи, а саме: благоустрій території АГНКС, інв.№103005, балансова вартість 544829,39 грн.; проектно-кошторисна технічна документація, дозволи, інв.№103009, балансова вартість 205243,24 грн.; наземні знаки, схеми дорожнього руху, асфальтоукладка, інв.№103008, балансова вартість 63371,94 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з наступного: відповідно до п.1.1 Договору купівлі-продажу майнового комплексу (т.1 а.с.71) продавець (ТОВ «Метан») зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність Покупця майновий комплекс, що є предметом цього договору. Згідно п.1.2. Договору під «майновим комплексом»у цьому договорі розуміється будівля автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, споруди, технологічне обладнання та інше майно згідно Переліку, що є додатком №1 до цього Договору, які в сукупності забезпечують обслуговування та функціонування автомобільної газонаповнювальної компресорної станції за її цільовим призначенням.

Як вбачається з Переліку (т.1 а.с.77-79), в ньому не зазначено вищевказані обєкти основних фондів благоустрій, проектно-кошторисна документація, наземні знаки тощо. Також не зазначено продаж зазначених обєктів у податковій накладній №777 від 21 листопада 2005 року. При цьому видаткова накладна, в якій зазначені вказані обєкти та їхня вартість, на думку суду, не може вважатися належним доказом здійснення їх продажу, а не безоплатної передачі.

Крім того, враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу відповідача щодо необхідності сплати ТОВ «Метан»донарахованого податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій. Погоджуючись з позицією апелянта щодо передачі ним вказаних основних фондів ТОВ «ТЕК «Ітера-Україна», суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів без оплати база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче ніж звичайні ціни. При цьому, відповідно до п.1.7 ст.1 вищезазначеного Закону податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з Законом. Виходячи зі змісту пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, враховуючи, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що видаткова накладна не є тотожною податковій накладній або іншому документу, який передбачений пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», та не підтверджує право платника податку на податковий кредит.

Наведені в додаткових поясненнях по суті апеляційної скарги посилання апелянта про ненадання Окружним адміністративним судом м.Києва правової оцінки фактам завищення позивачем в 4 кварталі 2005 року валових витрат згідно Договору №242/2005 від 14 вересня 2005 року з Центром сертифікації і контролю якості будівництва обєктів нафтогазового комплексу Держнаглядохоронпраці України, а також завищення валових витрат в 3 кварталі на суму ввізного мита, не знайшли свого підтвердження. Крім того, колегія суддів проаналізувавши твердження позивача, наведене ним у адміністративному позові щодо повязаності витрат згідно договору 242/2005 з охороною праці працюючих на АГНКС, вважає їх необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України. Так, постановою Кабінету Міністрів України №994 від 27 червня 2003 року затверджений Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, зі змісту якого не вбачається можливим віднесення до валових витрат коштів, сплачених за проведення експертизи та надання технічного висновку на відповідність трубопроводів і деталей високого тиску нормативним актам по охороні праці, що діють на території України. Враховуючи, що без проведення такої експертизи та отримання відповідних дозволів здійснення господарської діяльності АГНКС незаконне, а також віднесення зазначених трубопроводів підприємством до основних фондів, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про неможливість віднесення зазначених сум до валових витрат, у звязку з тим що в даному випадку їх потрібно було віднести на збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів.

Щодо неврахування судом першої інстанції при вирішенні справи доказів, які, на думку позивача, підтверджують його правову позицію, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Згідно ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обовязковим. Враховуючи викладене, висновок апелянта про ігнорування судом висновку №900/901 судово-економічної експертизи, яка проводилася у справі, є безпідставним. Крім того, з управлінського листа від 22 грудня 2006 року по перевірці фінансово-господарської діяльності ТОВ «Метан», виданого аудиторською фірмою «Профі-Сервіс»за результатами аудиторської перевірки, неможливо встановити, які саме документи, що свідчать про господарську діяльність ТОВ «Метан», були розглянуті вказаною аудиторською фірмою. Більш того, зі змісту зазначеного листа не вбачається розгляд аудитором саме питань, які стали причиною виникнення спору між ТОВ «Метан»та податковим органом.

Доводи апелянта щодо відсутності законних підстав у податкового органу для проведення планової виїзної перевірки судом не приймаються до уваги, оскільки з переліку наданих ТОВ «Метан»документів, які були використані податковим органом під час невиїзної перевірки ТОВ «Метан»з питань взаємовідносин з ТОВ «ТЕК «Ітера-Україна»за період з 01 листопада 2005 року по 30 листопада 2005 року (т.1 а.с.110), не вбачається, які саме документи були надані ТОВ «Метан»(зокрема, видаткова накладна, акти, договори тощо), у звязку з чим відсутні підстави вважати, що податковим органом була здійснена комплексна перевірка правильності нарахування та сплати податків позивачем від операцій з продажу АГНКС.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведення відповідачем згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000912301/0 від 01 червня 2007 року, №000092/2301/0 від 01 червня 2007 року, №0000912301/1 від 27 червня 2007 року, №0000922301/1 від 27 червня 2007 року, №0000912301/2 від 05 вересня 2007 року, №0000922301/2 від 05 вересня 2007 року, №0000912301/3 від 20 листопада 2007 року, №0000922301/3 від 20 листопада 2007 року, як таких, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апелянта щодо незазначення в постанові суду першої інстанції висновку суду з питань порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»колегія суддів не вважає обґрунтованими, оскільки згідно ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Метан» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 квітня 2011 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіТ.М.Грищенко

І.О.Лічевецький