Постанова № 15106922, 07.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15658/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Спартак»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ПП «Спартак»звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0003412312/0 від 06 травня 2010 року, № 0003412312/1 від 11 червня 2010 року, № 0003412312/2 від 30 серпня 2010 року та № 0003412312/3 від 22 листопада 2010 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не мав права на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної № 600 від 27 червня 2008 року, виданої ТОВ «Бізнес Пост».

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Спартак»з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Бізнес Пост»за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, про що складено акт № 883/23-12/30929748 від 22 квітня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003412312/0 від 06 травня 2010 року, яким позивачу були визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 4250000 грн. 00 коп., з яких 2833333 грн. 00 коп. за основним платежем та 1416667 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення були винесені рішення № 0003412312/0 від 06 травня 2010 року, № 0003412312/1 від 11 червня 2010 року, № 0003412312/2 від 30 серпня 2010 року та № 0003412312/3 від 22 листопада 2010 року.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Спартак»звернулося до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПП «Спартак»суд першої інстанції виходив з того, що витрати по сплаті податкового кредиту не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість не передбачено. З огляду на те, що на підтвердження податкового кредиту 2833333 грн. 33 коп. позивачем було надано податкову накладну № 600 від 27 червня 2008 року судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що відповідачем було неправомірно зменшено податковий кредит ПП «Спартак»та донараховано податкові зобовязання.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

З акту перевірки № 883/23-12/30929748 від 22 квітня 2010 року вбачається, що між ПП «Спартак»та ТОВ «Бізнес Пост»було укладено договір поставки № SP-374/08 від 24 червня 2008 року. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Бізнес Пост» в особі директора ОСОБА_3 зобовязувалося поставити позивачу 1850 тон масла нерафінованого соняшникового, а ПП «Спартак»зобовязувалося сплатити продавцю винагороду за товар у розмірі 17020000 грн. 00 коп., з яких сума податку на додану вартість складає 2833333 грн. 33 коп.

Оплату товару позивачем було здійснено платіжними дорученнями № 12 від 25 червня 2008 року, № 14 від 26 червня 2008 року, № 13 від 27 червня 2008 року та № 16 від 27 червня 2008 року.

Вказані витрати ПП «Спартак»були у поновному обсязі віднесені до складу валових витрат.

На виконання умов договору ТОВ «Бізнес Пост»було видано податкову накладу № 600 від 27 червня 2008 року. На підставі вказаної податкової накладної позивачем було сформовано податковий кредит за липень 2008 року.

Досудовим слідством ВС ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва було встановлено та викладено в постанові про призначення податкової перевірки від 29 січня 2010 року, що ТОВ «Бізнес Пост»задіяне в злочинній схемі, а саме через рахунки вказаного підприємства субєкти господарювання (без ознак фіктивності) незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг.

Також у вказаній постанові було зазначено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Бізнес Пост»являється гр. ОСОБА_3, яка будучи допитана в якості свідка показала, що до діяльності даного підприємства вона не має ніякого відношення.

З огляду на те, що ПП «Спартак»було перераховано ТОВ «Бізнес Пост»кошти як оплата за товар ревізорам-інспекторам ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було доручено провести перевірку позивача у даній справі по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Пост», у діяльності якого наявні ознаки фіктивності.

Під час проведення перевірки ПП «Спартак»податковим органом було зроблено висновок про те, що договір поставки № SP-374/08 від 24 червня 2008 року є нікчемним правочином, а податкова накладна, видана ТОВ «Бізнес Пост»не надає позивачу права на податковий кредит.

При вирішенні даної справи суд першої інстанції керувався тим, що у відповідності до абз. 1 пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Разом з тим, наявність податкових накладних є достатньою, але не вичерпною підставою для виникнення права на податковий кредит. При вирішенні питання про правомірність формування податкового кредиту підлягає перевірці наявність підстав для видачі податкової накладної, правильність її складення та наявність відповідних повноважень у особи, яка її видає.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року (далі Порядок) податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 18 Порядку всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

З матеріалів справи вбачається, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Бізнес Пост»в установчих документах зазначена гр. ОСОБА_3

В акті перевірки № 883/23-12/30929748 від 22 квітня 2010 року зазначено, що згідно декларацій, що подавалися до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ «Бізнес Пост»та засвідчувалися підписом гр. ОСОБА_3, кількістю працюючих на підприємстві складала 1 особа.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві № 9 від 19 лютого 2010 року договір поставки № SP-374/08 від 24 червня 2008 року та податкову накладну № 600 від 27 червня 2008 року було підписано не гр. ОСОБА_3

Таким чином, вказаним висновком експерта встановлено, що єдиний працівник, який є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Бізнес Пост» ОСОБА_3 не підписувала документи, які б засвідчували перебування вказаного товариства у договірних фінансово-господарських правовідносинах з ПП «Спартак».

З матеріалів справи вбачається, що на час видачі податкової накладної № 600 від 27 червня 2008 року ТОВ «Бізнес Пост»було зареєстроване як платник податку на додану вартість та йому було присвоєно індивідуальний податковий номер.

Разом з тим, з огляду на те, що податкова накладна № 600 від 27 червня 2008 року була підписана іншою ніж зазначена у п. 18 Порядку особою, колегія суддів приходить до висновку, що вказана податкова накладна видана не ТОВ «Бізнес Пост», а іншою особою від імені вказаного товариства, яка не мала права на її видачу.

У звязку з цим, на думку колегії суддів, податкова накладна № 600 від 27 червня 2008 року не може вважатися такою, що видана особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За таких обставин колегія суддів вважає податкову накладну № 600 від 27 червня 2008 року недійсною в силу закону, а саме абз. 1 п. 5 Порядку.

Відповідно, така податкова накладна не може бути підставою для формування податкового кредиту.

Також колегія суддів при розгляду даної справи керується абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на податковий кредит виникає при фактичній надмірній сплаті у ціні фактично придбаного товару (роботи, послуги) податку на додану вартість, а не лише при наявності податкової накладної та доведеності факту перерахування коштів з рахунку покупця за договором на рахунок продавця.

Виходячи з положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідною умовою виникнення права на податковий кредит є сплата податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), які призначені для використання у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, потребує встановлення факту поставки такого товару.

Звертаючись до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0003412312/0 від 06 травня 2010 року, № 0003412312/1 від 11 червня 2010 року, № 0003412312/2 від 30 серпня 2010 року та № 0003412312/3 від 22 листопада 2010 року позивач послався на те, що податковий кредит ним було сформовано у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, достатніх доказів на підтвердження своїх доводів не надав.

Так, ПП «Спартак»під час розгляду справи в суді першої інстанції не надало доказів здійснення поставки олії нерафінованої соняшникової, що буда предметом договору № SP-374/08 від 24 червня 2008 року, документів первинного бухгалтерського обліку, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару, його зберігання.

Так само позивачем не було надано доказів на підтвердження використання придбаного у ТОВ «Бізнес Пост»товару у власній господарській діяльності та у межах операцій, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ПП «Спартак», будучи належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, явку свого представника в судове засідання не забезпечило та не надало своїх пояснень щодо вищевикладених обставин укладення та виконання договору № SP-374/08 від 24 червня 2008 року і використання придбаного товару.

У звязку з цим колегія суддів вважає правильним висновок контролюючого органу про те, що податковий кредит ПП «Спартак»у розмірі 2833333 грн. 33 коп. є непідтвердженими, а дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 2833333 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1416667 грн. 00 коп. правомірними.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного адміністративного позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 31 січня 2011 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Спартак»відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 12 квітня 2011 року.