Постанова № 15106917, 07.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-868/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів:Грибан І.О., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги першого заступника прокурора Житомирської області, Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року у справі за позовом виробничо-торгівельного підприємства «Ренесанс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Виробничо-торгівельне підприємство "Ренесанс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Житомирі від 28.12.2009 року №0003112301/0, №0012432302 та №0009391702/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач та перший заступник прокурора Житомирської області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегією суддів встановлено наступні обставини у справі.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Ренесанс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., ДПІ у м. Житомирі 28.12.2009 р. були винесені податкові повідомлення-рішення №0003112301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1709802 грн., №0009391702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 585,42 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012482302 в сумі 1300,93 грн.

В акті перевірки встановлено, що підприємство отримало від ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт", БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" товари (металобрухт) на загальну суму 215200,05 грн. Розрахунки з даними підприємствами були проведені шляхом надання простих векселів №673115283591 від 20.04.2008р., №673115283748 від 03.04.2006р., №673115283589 від 29.03.2004р. №673115283747 від 05.06.2007р.

З матеріалів справи видно, що відносно ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт" розпочата ліквідаційна процедура за рішенням суду, а БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" ліквідовані.

Документи про зміну векселедержателів по зазначених векселях в матеріалах справи відсутні.

На думку відповідача, сума заборгованості за векселями (215200,05 грн.), відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон), є безповоротною фінансовою допомогою, як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою, а тому відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, відповідача зазначив, що позивачу у 3 кварталі 2009 року необхідно було включити зазначену суму безповоротної фінансової допомоги до складу валового доходу. Виходячи з цього, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем п.п. 4.4.6 п. 4.1 ст. 4., п.5.2.1 п. 5.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2001р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (покупець) та ТОВ "Ломресурс" (постачальник) був укладений договір постачання №05/03-Р відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити товар (металобрухт), а покупець прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до доповнення № 1 від 20.04.2004р. до договору №05/03-Р від 05.03.2001р. та акту приймання-передачі векселя від 20.04.2004 р., оплата по діючому договору була проведена шляхом надання простого векселя №673115283591 від 20.04.2008р. вартістю 31485,93 грн., строк платежу якого настає 20.04.2014 р.

04.01.2005р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (покупець) та ТОВ "М-Профіт" (постачальник) був укладений договір №04/01-055 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити товар (металобрухт), а покупець прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до доповнення № 1 від 24.01.2006р. до зазначеного договору та акту приймання-передачі векселя від 03.04.2006р., оплата по діючому договору була проведена шляхом надання простого векселя №673115283748 від 03.04.2006р. вартістю 7443,75 грн., строк платежу якого настає 03.04.2026 р.

07.07.2000р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (покупець) та БВК "Стіл лідер компанії" (продавець) був укладений договір №07-06 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар (металобрухт) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до доповнення №1 від 01.03.2004р. до зазначеного договору та акту приймання-передачі векселя від 29.03.2004р., оплата по діючому договору була проведена шляхом надання трьох простих векселів на загальну суму 310039,51 грн., строк платежу яких настає 04.06.2013 р. та 29.03.2014 р.

06.05.2006 р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (змовник) та ТОВ "Аква-Тера" (виконавець) був укладений договір №06/05-06 відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з переробки металобрухту на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до доповнення №1 від 01.06.2007р. до зазначеного договору та акту приймання-передачі векселя від 05.06.2007р., оплата по діючому договору була проведена шляхом надання простого векселя на суму 126300,05 грн., строк платежу якого настає 05.06.2027 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги адміністративного позову та скасовуючи спірне рішення, виходив з того, що заборгованість перед ліквідованою юридичною особою або юридичною особою, відносно якої розпочалась ліквідаційна процедура, не підпадає ні під визначення безнадійної заборгованості, ні під визначення безоплатно наданих товарів, а ні під визначення безповоротної фінансової, а тому прийшов до висновку, що висновок відповідача про те, що якщо підприємство-кредитор ліквідується або ліквідовано без правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, є безпідставним. Виходячи з цього, суд прийшов до висновку про скасування спірного рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Наявні у справі письмові докази підтверджують, що податкові зобовязання донараховані позивачу у звязку із заниженням валового доходу в податковому обліку

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому презумується реальність витрат платника податку як неодмінна умова виникнення права на зменшення обєкту оподаткування на суму таких витрат.

За відсутності факту розрахунку з контрагентами за поставлений товар та відсутність кредитора через скасування його державної реєстрації з підстав, які виключають предявлення вимог до його дебіторів / підприємство відсутнє за місцем державної реєстрації, ліквідоване/, витрати позивача у звязку з придбанням товару не можуть вважатися реальними, а наявна кредиторська заборгованість перед контрагентами, такою, що може бути сплачена. А відтак висновок суду першої інстанції про неправомірне донарахування позивачу податкових зобовязань в сумі 215200 грн не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2009 р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (покупець) та ПП "ВКФ "Салара-Юг" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 02/02, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар (металобрухт) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору 02/02 від 02.02.2009р., поставка товару здійснюється на умовах СРТ територія "Херсонський річковий порт АСК "Укррічфлот", а перехід права власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару, яке оформлюється приймально-здавальним актом (п. 3.3 договору).

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону позивачем до складу валових витрат віднесено вартість придбаних ТМЦ від ПП "ВКФ "Салара-Юг" в сумі 2700000 грн. та вартість по придбанню послуг комісії ПП "ПТФ "Оліс" в сумі 2523640 грн. без передбачених законом первинних документів.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують придбання металобрухту у ПП "ВКФ "Салара-Юг", а також розрахунки позивача з контрагентом, зокрема, податкові та видаткові накладні та відповідають даним бухгалтерського обліку та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно п.п. 2.1 п. 2 Договору товар, що поставляється згідно даного договору, має відповідати вимогам ДСТУ 4121-2002. Підпунктом 2.2 передбачено, що кількість товару зазначається в специфікації, що є невідємним додатком до договору.

П.п. 3.1 п. 3 передбачено поставку товару на умовах СРТ.

Згідно п.п. 3.2. п.З продавець зобов'язаний: в повному обсязі передати товар покупцю та забезпечити покупця такими документами - акт походження, посвідчення про вибухобезпечність. хімічної та радіаційної безпеки, видатковою накладною. П. п. 3.3 передбачено, що право власності переходить під час передачі товару, та оформляється видатковою накладною (актом прийому-передачі).

Згідно п.п. 4.1 п. 4 ціна товару зазначається в специфікаціях до даного Договору.

Згідно п.п.7.1 п. 7 Договір діє до моменту виконання сторонами зобов'язань по договору в повному обсязі.

Під час перевірки встановлено, що на зберігання товарів ВТП TOB "Ренесанс" укладено договори відповідального зберігання з наступними підприємствами:

ДП «Херсонрічкпорт»АСК «Укррічфлот». договір № 02-25/86 від 27.07.2008 року;

ДП «Феодосійський морський торговий порт», договір №9/30 від 01.02.2009 року;

Тобто фактично для перевірки не надано документи, що свідчать про транспортування товару до та з м. Житомира до місця зберігання чи продажу товару.

З метою встановлення факту поставки товару підприємству направлено лист 25.11.2009 року за №83203/10/23-1. з проханням надати пояснення та належним чином завірені копії документів, наявність яких передбачено договорами купівлі продажу та Законом Україні "Про металобрухт", а саме:

специфікацію до договору купівлі-продажу від 02.02.2009 року за №02/02 Акт походження товару,

посвідчення про вибухонебезпечність. хімічну та радіаційну безпеку. Акт прийому передачі товару.

На момент завершення перевірки підприємством не надані зазначені документи та пояснення.

Таким чином, контролюючим органом встановлено, що постачальниками ВТП "Ренесанс" є підприємства, які не мали відповідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення поставки товару, згідно договору купівлі продажу від 02.02.09 року за №02/02. Договором не обумовлено істотних умов, а саме: кількості товару, ціни товару, та дати виконання сторонами зобов'язань.

В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, правочин має буті: спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Суд першої інстанції реальність господарських операцій не дослідив, наведених обставин не врахував, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що оскільки витрати на придбання металобрухту по вищевказаних договорах не мають реального характеру, контролюючий орган правомірно виключив їх з валових витрат та здійснив донарахування податкових зобовязань на відповідні суми.

Крім цього, перевіркою виявлено, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) підприємством завищено податковий кредит за березень 2009 року в сумі 45425 грн, квітень 2009 року - 105993 грн., травень 2009 року -217033 грн., червень 2009 року - 136277 грн. по придбанню послуг комісії, ПП "Оліс", ідент.код 34285866.

Перевіркою встановлено здійснення TOB ВТП «Ренесанс»операцій з продажу товарів (металобрухту) на експорт на умовах договору комісії.

TOB ВТП «Ренесанс»05.03.2009р. був укладений договір комісії №05/03 з ПП "ПТФ"Оліс" (код за ЄДРПОУ-34285866).

За умовами договору комісіонер - ПП «Промислово-торгівельна фірма «Оліс»(м. Херсон вул.Кошовий узвіз), комітент - ВТП «Ренесанс».

Відповідно до умов договору комітент доручає комісіонеру здійснити реалізацію на експорт металобрухт. Металобрухт - брухт і відходи з вуглецевих (нелегованих) сталей відповідно -ДСТУ4121-2002.

Загальна кількість реалізації складає 10 000, 0 тн.

Мінімальна ціна реалізації - 1540,0грн. (еквівалент 200 доларів США) за одну тону на суму не менше 15 400 000.0грн.

Умови реалізації на експорт - РОВ - порти України.

Розрахунки між Комісіонером та комітентом здійснюються виключно в національній валюті.

Комісіонер забезпечує митне оформлення за рахунок Комітента.

Протягом п'яти робочих днів після виконання доручення, подати комітентові звіт.

Згідно з п. 4.1 комісійна плата - від 2 грн. та більше грн. в т.ч. ПДВ за кожну експортовану тону товару в залежності від визначеної контрактом експортної вартості товару(згідно додаткової угоди).

Протягом періоду з 01.01.2009р. по 30.09.2009р., обсяг реалізації товарів (металобрухту) на умовах договору комісії становив 19299601,03грн., що відповідає даним ВМД та звітів комісіонера. За вищевказаний період, на виконання даного договору від ПП "ПТФ "Оліс" надійшло до TOB ВПТ «Ренесанс»15973677,08 грн. Станом на 01.10.2009р. рахується дебіторська заборгованість в сумі 3325923,95грн. Рух виконання договору наведено в додатках №№ФФ, ВАЛ.

Перевіркою встановлено що фінансовий результат від проведення даної операції є збиток в розмірі 3028368,17 грн., в т.ч.: за І кв.2009 р.- 149045грн.. та 2 кв. 2009 р. 1613561грн.

Для визначення фінансового результату від безпосередньо даної господарської операції контролюючим органом були враховані:

12595185грн. - вартість товару (металобрухту) придбаного у СТОВ "СКАД" (код 31048042. м. Херсон). в т.ч.: за Ікв. 2009р.- 1050000грн., та 2кв.2009р. 11545186грн. Дана операція у бухгалтерському обліку підприємства відображена бухгалтерської проводкою Дт. рахунку 281 К. рахунку 3711.

9732783 грн. - вартість комісійної винагороди ПП "ПТФ "Оліс" за надання послуг комісії, в т.ч.: березень 2009 року 826413 грн (в т.ч. ПДВ 137736 грн), квітень 2009 року 2046561 (в т.ч ПДВ 341094), травень 2009 року 4171872 грн. (в т.ч. ПДВ 695312 грн.). червень 2009 року 2687936 грн. (в т.ч. ПДВ 447989 грн.). Дана операції у бухгалтерському обліку підприємства відображена бухгалтерської проводкою Дт. рахунку 92 К. рахунку 631.

Таким чином по результатах податкового обліку товариства прямий збиток від даної операції не може бути меншим ніж 3028368,17грн.

У підпункті 1 статті 42 Господарського Кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно ст. 1011 ГК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Таким чином законодавством України передбачено, що господарська діяльність є діяльність, спрямована на отримання прибутку.

Згідно договору комісії від 05.03.2009 року за №05/03 за виконання доручення комітент сплачує Комісіонерові комісійну плату в розмірі від 2-х та більше грн. в т.ч. ПДВ. за кожну експортну тону товару.

Згідно ст. 1013 ГК України Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Отже, укладаючи дану угоду, та не зазначаючи в ній розмір плати, комітент та комісіонер дійшли згоди, що оплата буде відбуватися виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Статтею 1022 ГК передбачено, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

ВТП «Оліс»в звітах комісіонера, не обґрунтовувало вартість свої послуг.

Таким чином ВТП «Ренесанс»в 2009 року уклало договір комісії з ВТП «Оліс систематично здійснювало оплату послуг комісіонера, при цьому не маючі на меті отримання прибутку від даних операцій, що суперечить визначенню господарської діяльності.

П. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено валові витрати виробництва та обігу як сума будь-яких витрат платника податку матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для використання у власній господарській діяльності

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у ВТП «Ренесанс»були відсутні наявні економічні або інші причини (ділової мети) укладення договору комісії, внаслідок якого підприємством отримано збитки, тому не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з проведенням фінансової операції, метою якою не було отримання прибутку.

За таких обставин, враховуючи фіктивність господарських операцій щодо купівлі-продажу металобрухту ТОВ «Ренесанс», колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 року № 00031112301/0 та № 00112432302 є законними та обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції про їх скасування є незаконним.

В акті перевірки від 08.12.2009 р. №7804/23-1/13566695/0110 зазначено, що перевіряючими встановлено факти проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів встановленого зразка, в результаті чого встановлено недоутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 195,14 грн. та в порушення вимог п. п. 2.11, 3.1 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320, підзвітні особи ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" провели готівкові розрахунки без подання оригінала розрахункового документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа) встановленої форми та змісту до авансового звіту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 1300,93 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відносно директора ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи).

Проте постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2010 року, що набрала законної сили, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрите за відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання податкового повідомлення-рішення №0012482302 від 28.12.2009р. в сумі 1300,93 грн. протиправним.

Виходячи із вимог статті 71 КАС України, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Житомирі від 28.12.2009 року №0003112301/0 та №0012432302.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права та необґрунтованим при неповному зясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати в частині та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Житомирської області, Державної податкової інспекції в м. Житомирі задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року в частині про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішення ДПІ в м. Житомирі від 28.12.2009 року №0003112301/0 та №0012432302 скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову виробничо-торгівельного підприємства «Ренесанс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішення ДПІ в м. Житомирі від 28.12.2009 року №0003112301/0 та №0012432302 відмовити повністю.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов

СуддіІ.О.Грибан

І. Й. Петрик