Постанова № 15106092, 18.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року справа №2а-7589/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.,

за участю: представників позивача Міщенка М.М., Редіна М.М.,

представника відповідача Шуйського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» (далі ТОВ «Луганський акумулятор-1») звернулося з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі Ленінська МДПІ у м. Луганську) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000712360/0 від 20.08.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на поточний рахунок підприємства у банку з податку на додану вартість на загальну суму 1137737 грн. за: червень 2009 року на суму 33 743 грн.; липень 2009 року на суму 65 173 грн.; серпень 2009 року на суму 149 186 грн.; жовтень 2009 року на суму 389 409 грн.; листопад 2009 року на суму259 821 грн.; грудень 2009 року на суму 122 726 грн.; січень 2010 року на суму 41 500 грн.;лютий 2010 року на суму 76 179 грн., посилаючись в позові на те, що відповідачем був зроблений висновок про завищення бюджетного відшкодування на підставі аналізу ланцюгів постачання, згідно з яким податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільний стан: ліквідовані, закриті, банкроти, відсутні за місцезнаходженням.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час дослідження в судовому засіданні податкових накладних та актів виконаних робіт, позивач не надав господарських договорів на виконання яких складались акти та податкові накладні, не пояснив суду до яких господарських операцій відносяться зазначені документи, не надав оригіналів документів.

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що в чинному законодавстві не міститься приписів щодо можливості визнання недійсним оформлених належним чином податкових накладних з податку на додану вартість лише на підставі Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України стосовно попередніх ланцюгів постачання, які не стосуються безпосередньо платника податків та його контрагентів. Крім того, апелянт зазначив, що порушення контрагентами позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість» може породжувати наслідки саме для цих підприємств, тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем були подані відповідачу декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року,

Згідно з зазначеними деклараціями до бюджетного відшкодування заявлено: за липень 2009 року - 169374 грн., серпень 2009 року - 308960 грн., вересень 2009 року - 158180 грн., жовтень 2009 року - 488554 грн., листопад 2009 року 259821грн., грудень 2009 року -122726 грн., січень 2010 року - 41500 грн., лютий 2010 року - 76179 грн., тобто на загальну суму 1625224 грн.

В рядку 25 податкових декларацій позивачем були зазначені суми бюджетного відшкодування з відповідними розрахунками (т.1.а.с.34 -52).

19.08.2010р. Ленінінською МДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року та у січні 2010 року за наслідками якої складено акт № 619/23-616/31260477 (далі -акт № 619 т.1 а.с.14-33).

Згідно з висновками вказаного акту відповідач дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1137737 грн. за: червень 2009 року на суму 33 743 грн.; липень 2009 року на суму 65 173 грн.; серпень 2009 року на суму 149 186 грн.; жовтень 2009 року на суму 389 409 грн.; листопад 2009 року на суму259 821 грн.; грудень 2009 року на суму 122 726 грн.; січень 2010 року на суму 41 500 грн.;лютий 2010 року на суму 76 179 грн.

У висновках акту перевірки відповідачем зазначені порушення позивачем норм п.1.8, ст. 1 пп. 7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон № 168).

На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712310/0 від 20.08.10, яким зменшено суму бюджетного кодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 137 737 грн., яке оскаржене позивачем (т.1 а.с.13).

Згідно з висновками акту перевірки, позивачем завищено бюджетне відшкодування у звязку з аналізом ланцюгів постачання, оскільки у ланцюгах постачання є незадовільні підприємства від яких не надійшов податок до бюджету.

Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин., визначав поняття платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із статтею 1 вказаного Закону податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7); бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 вказаного Закону, дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, і яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Як передбачено підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надані копії податкових накладних (т.1 а.с.83-98, 101, 103, 104, 107,108, 111-119, 160, 163,165, 172, 174, 176, 178, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 196, 198, 199, 203, 205, 209, 213, 215, 217, 219, 227, 236, 237-239, 243), які є підставою для нарахування податкового кредиту, та акти виконаних робіт та підтвердження здійснення господарських операцій.

Позивач в ході розгляду справи апеляційним судом надав копії господарських договорі, на виконання яких складались акти виконаних робіт та податкові накладні, а саме: договори між позивачем і ЗАТ «ДОІРЕА» № 1299/08 від 30.12.2008р., № 5/09/ДМ від 28.01.2009р., № 61/09/ОУ/Ср від 04.01.2009р., № 29/09/ДМ/п від 18.05.2009р., № 31/09/ДМ/п від 12.06.2009р., № 36/09/Дм/п від 06.08.2009р., № У-1-03-0929/1 від 29.09.2009р., № 55/09/ОУ/Ср від 01.12.2009р., між позивачем та Електронної корпорацією України «УКРЕЛЕКОР» № 18/054 від 28.05.2009р., між позивачем та Державною компанією з експорту та імпорту майна і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецексперт» від 19.12.2008р., між позивачем та ДП ДК «Укрспецекспорт» від 02.03.2009р., від 23.10.2008р., між позивачем та ЗАТ «УКР БАТ» від 09.01.2009р., від 15.05.2009р., між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Луганські акумулятори» від 01.03.2005р., 18.12.2008р., 20.12.2007р., між позивачем ВАТ Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори» від 01.02.2005р., 24.05.2007р., 13.11.2007р., 10.12.2007р., 14.01.2008р., 29.01.2008р., 21.09.2009р., 23.09.2009р., 05.11.2009р., між позивачем ЗАТ «Укрбат-инвест» 04.05.2007р., між позивачем ЗАТ «Луганські акумулятори» від 28.12.2005р., 01.09.2006р., 14.12.2006р., 18.12.2006р.,14.01.2008р., 03.08.2009р., 01.09.2009р., 01.02.2010р., які на час перевірки державним податковим органом у підприємства не витренувалось, оскільки проводилась невиїзна документальна перевірка, а тому посилання суду першої інстанції на їх не надання під час перевірки є недоречним.

Дослідивши вказані договори колегія суддів вважає їх належним доказом здійснення господарських операцій між позивачем з зазначеними вище контрагентами.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що подані позивачем за зазначені періоди податкові декларації були заповнені відповідно до вимог діючого законодавства та були підтверджені відповідними податковими накладними.

Посилання відповідача на те, що підставою для висновків акту перевірки та прийняття рішення слугували операції в ланцюгах постачальників, в яких задіяні «проблемні підприємства» - збанкрутілі, ліквідовані, відсутні за місцезнаходженням, колегією суддів не приймаються, оскільки, це тягне відповідальність та негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як платника податку, права на відшкодування податку на додану вартість, у звязку з тим, що останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, оскільки фактично здійснював господарські операції, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Матеріалами справи підтверджено, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення рішення скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000712360/0 від 20.08.2010 року задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000712360/0 від 20.08.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» зменшено суму бюджетного відшкодування на поточний рахунок підприємства у банку з податку на додану вартість на загальну суму 1137737 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Т.Г. Арабей М.М. Гімон