Ухвала суду № 15106055, 21.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року справа №2а-214/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів

Юрченко В.П., Чебанова О.О.

розглянула у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі № 2а-214/11/1270 за позовом приватного підприємства «Взор» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000742342/0 від 29.12.2010 року, податкового повідомлення-рішення №0010011742/0 від 29.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001742343 від 29.12.2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

До Луганського окружного адміністративного суду 05 січня 2010 року надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Взор» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000742342/0 від 29.12.2010 року, податкового повідомлення-рішення №0010011742/0 від 29.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001742343 від 29.12.2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі № 2а-214/11/1270 позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області № 0000742342/0 від 29.12.2010 року; визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області № 0001742343 від 29.12.2010 року. В решті позовних вимог відмовити.

Податковим органом на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що в ході перевірки встановлено, що ПП «Взор» було зараховано до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість загальну суму ПДВ 136332,79 грн., в тому числі : квітень 2009 року 132502,36 грн., травень 2009 року 2333,33 грн., серпень 2010 року 564.87 грн., вересень 2010 року 932,23 грн. на підставі податкових накладних, які виписано у попередніх періодах без наявності документального підтвердження їх запізнення, чим порушено п.п. 7.2.1 та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В порушення п.п. 7.2.1 та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 6333,33 грн. по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів», яку заповнено в порушення вимог чинного законодавства. ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів» було виписано податкову накладну на суму ПДВ 6333,33 грн. в порушення чинного законодавства по другій події відвантаження товару 20.02.2009 №8, що не дає право зараховувати дану податкову накладну на суму ПДВ 6333,33 грн. до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року.

Стосовно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2010 №000174343 на суму 300000 грн. Перевіркою встановлено порушення п.п. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, в результаті чого не була оприбуткована в касу підприємства отримана фінансова допомога у розмірі 60000 грн. При звірці виписок банку РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ у м. Києві встановлено, що ПП «Взор» була отримана поворотна фінансова допомога у сумі 60000 грн., підтверджуючим документом її отримання є корінець чека ЛД 5656454 від 01.10.2009, але в листі касової книги за номером 17 за 01.10.2009 цей запис відсутній. Ст. 250 Господарського кодексу не розповсюджується на порядок та строки застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 1451/23/25364909 від 21.12.2010.

Перевіркою встановлені порушення п.п. 7.2.1 та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України; п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 ст. 8 п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі акту перевірки прийняті:

- податкове повідомлення рішення за формою «Р» № 0000742342/0 від 29.12.2010, за порушення Закону України «Про податок на додану вартість»;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою «С» № 0001742343 від 29.12.2010 за порушення п.2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України;

- податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0010011742/0 від 29.12.2010 за порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Взор» було зараховано до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість загальну суму ПДВ 136332,79 грн., в тому числі : квітень 2009 року 132502,36 грн., травень 2009 року 2333,33 грн., серпень 2010 року 564.87 грн., вересень 2010 року 932,23 грн. на підставі податкових накладних, які виписано у попередніх періодах.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано заперечень та не спростовано правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право позивача на податковий кредит виникло по факту отримання податкових накладних.

Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено, що до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, вказаним Законом передбачено тільки два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону визначено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники визначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість включення податкових накладних за минулі періоди ( з урахуванням терміну позовної давності) у звітному періоді у склад податкового кредиту, як за допомогою рядку 16 податкової декларації з ПДВ, так і за допомогою надання уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року включено суму ПДВ у розмірі 6333,33 грн. по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів» по другій події відвантаження товару 20.02.2009 №8. (арк. справи 243).

Вказана податкова накладна відповідає вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", включає всі необхідні реквізити, а тому вказана в ній сума правомірно внесена позивачем до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення рішення за формою «Р» № 0000742342/0 від 29.12.2010 року.

Що стосується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою «С» № 0001742343 від 29.12.2010 року колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01.10.2009 року ПП «Взор» отримало поворотну фінансову допомогу у сумі 60000 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, оскільки отримана фінансова допомога у розмірі 60000 грн. не була оприбуткована в касу підприємства.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідників.

Однак, статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення п.п. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним, тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою «С» № 0001742343 від 29.12.2010 підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі № 2а-214/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі № 2а-214/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі 26.04.2011 року.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов