Постанова № 15104247, 26.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

26 квітня 2011 року                     № 2а-17821/10/2670

За позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

доКарлівської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000051502/0 від 15.04.2010, № 0000061502/0 від 15.04.2010, № 0000071502/0 від 15.04.2010, № 0000051502/1 від 30.06.2010, № 0000061502/1 від 30.06.2010, № 0000071502/1 від 30.06.2010, № 0000051502/2 від 17.09.2010, № 0000061502/2 від 17.09.2010, № 0000071502/2 від 17.09.2010, № 0000051502/3 від 10.12.2010; № 0000071502/3 від 10.12.2010; № 0000061502/3 від 10.12.2010; Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000051502/0 від 15.04.2010, № 0000061502/0 від 15.04.2010, № 0000071502/0 від 15.04.2010, № 0000051502/1 від 30.06.2010, № 0000061502/1 від 30.06.2010, № 0000071502/1 від 30.06.2010, № 0000051502/2 від 17.09.2010, № 0000061502/2 від 17.09.2010, № 0000071502/2 від 17.09.2010, № 0000051502/3 від 10.12.2010; № 0000061502/3 від 10.12.2010; № 0000071502/3 від 10.12.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням податкового законодавства, оскільки самостійно визначене позивачем податкове зобов’язання сплачене у встановлені строки в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

На підставі акта перевірки № 114/1502/30019775 від 30.03.2010 (далі –Акт перевірки) Карлівська міжрайонна Державна податкова інспекція винесла ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» податкові повідомлення-рішення про визначення штрафу у розмірі 10% з рентної плати за нафту, що видобувається в Країні №0000051502/0 від 15.04.2010 на суму 22541,34 грн., про визначення штрафу у розмірі 20% з рентної плати за нафту, що видобувається в України № 0000061502/0 від 15.04.2010 на суму 105478,70 грн., та про визначення штрафу у розмірі 10 % з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні № 0000071502/0 від15.04.2010 на суму 15785,88 грн., згідно з пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№ 2181-III від 21.12.2000; далі –Закон про порядок погашення).

Закон України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" (№ 1456-IV від 05.02.2004) визначає поняття, розміри та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів. Дію вказаного закону на 2008 рік було зупинено згідно із Законом України від 28 грудня2007 року N 107-VI.

Зупинення дії Закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" на 2008 рік, передбачене пунктом 17 статті 67 розділу I Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ II). Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

З огляду на вищезазначене, ВР України дію Закону зупинено до 1 січня 2010 року (згідно із Законом Українивід 3 червня 2008 року N 309-VI –далі Закон про зупинення).

Пунктом 4 Закону про зупинення установлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України: рентну плату за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) згідно встановлених цим законом ставок, рентну плату за нафту (згідно встановлених цим законом ставок).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. N 256 (далі –Постанова КМУ) затверджено Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат. У відповідності до п.1 останнього цей Порядок визначає механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (далі - рентна плата) у розмірах, установлених законом.

Пунктами 6-9 Постанови КМУ податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного місяця, що настає за місяцем, у якому такий платник отримав дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. N 1631 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 42, ст. 2222; 2004 р., N 10, ст. 617).

Платник протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби:

за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України;

за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів (обов'язкових платежів) у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

У звітному (податковому) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній звітний (податковий) період.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України сум податкових зобов'язань з рентної плати та своєчасність подання податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону про порядок погашення податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету або державного цільового фонду в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктом 9 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" рентні платежі віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що рентна плата за нафту і природний газ належить до загальнодержавних податків і зборів та сплачується у порядку, встановленому законом.

Такий порядок сплати встановлено законом, а саме п.4 Закону про зупинення.

А тому покликання позивача щодо цих обставин як таких, що не відповідають Закону України «Про систему оподаткування», не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані.

У відповідності до положень пп..17.1.7. п.17.1.ст.17 Закону про порядок погашення у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Як вбачається з Акта перевірки рентну плату за нафту за жовтень 2008 року позивачем сплачено платіжними дорученнями від 26.12.2008. Рентна плата за нафту за листопад 2008 року сплачена платіжними дорученнями від 30.01.2009.

Згідно з положеннями Постанови КМУ сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків. При цьому, платник протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби.

З вказаного вище суд погоджується з твердженням податкової служби про прострочення строку оплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за період жовтень-листопад 2008 року, оскільки граничного строку сплати зобов'язань позивачем не було дотримано. А тому податкове повідомлення рішення № 0000061502/0 від 15.04.2010 є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Як вбачається з Акта перевірки, податкових розрахунків рентної плати, позивач:

-          За листопад 2009 року позивач визначив податкове зобов'язання з рентної плати за нафту774639,01 гривень та сплатив платіжним дорученням № 4770 від 30.12.2009, інша частина зобов'язання 67396,01 була погашена за рахунок переплати;

-          За листопад 2009 року позивач визначив податкове зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат 913676,78 гривень та сплатив платіжним дорученням № 2954 від 28.12.2009, інша частина зобов'язання 32959,38 грн. була погашена за рахунок переплати;

-          За грудень 2009 року позивач визначив податкове зобов'язання з рентної плати за нафту 793983,26 гривень та сплатив платіжним дорученням № 81 від 14.01.2010, № 175 від 22.01.2010;

-          За грудень 2009 року позивач визначив податкове зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат 922449,84 грн. та сплатив платіжним дорученням № 176 від 22.01.2010.

-          Далі у сукупності вказані вище платіжні доручення позивача - поточні платежі.

Таким чином, враховуючи податкові розрахунки рентної плати, наявної згідно Акта перевірки переплати, наданих суду платіжних доручень судом вбачається повне і своєчасне погашення податкових зобов'язань з рентної плати у відповідності до порядку встановленого Постановою КМ України.

Поряд з цим, зі змісту сторінки 3 Акта перевірки судом вбачається, що податковою службою рознесено ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 (Ухвала КААС) по справі 22-а-32235/08 про відмову у задоволенні адміністративного позову ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтобаз України»щодо застосування Чутівським відділенням Карлівської МЛПІ штрафних санкцій за порушення платіжної дисципліни в 2007 році згідно акт перевірки № 000144 від 07.08.2007 на відповідні суми, які визначені податковими повідомленнями рішеннями, винесених на підставі вказаного акта перевірки 2007 року.

При цьому, суд, вивчивши Ухвалу КААС вбачає, що суд відмовив лише у скасуванні рішень, при цьому жодних сум коштів не стягувалося.

З вказаних обставин суд вбачає, що органами податкової служби за рахунок поточних платежів за листопад, грудень 2009 року рентної плати кошти спрямовувалися в частині не за призначенням платежу, а на погашення в частині інших податкових зобов'язань (податкового боргу), в даному випадку тих, які виникли за наслідком Ухвали КААС.

Системний аналіз норм Закону про порядок погашення, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання. А отже, самостійно визначивши та перерахувавши суми ПДВ, позивач виконав своє зобов'язання зі сплати ПДВ за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону про порядок погашення. Вказана правова позиція неодноразово підтримувалась Верховним Судом України, зокрема відображена у постанові від 27 жовтня 2009 року № 09/188.

Внаслідок неповного зарахування податковою службою по обліковій картці поточних платежів згідно напрямку зазначеного у платіжному дорученні у зв'язку з направленням частини поточних платежів на погашення інших зобов'язань та за інші періоди і виникла про строчка сплати рентних платежів.

Таким чином така прострочка виникла не з вини позивача, а внаслідок неправомірних дій відповідача по рознесенню Ухвали КАСС за рахунок поточних платежів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що поточні зобов'язання з рентної плати за період листопад-грудень 2009 року сплачені позивачем вчасно і в повному обсязі, з огляду на що податкові повідомлення рішення про нарахування штрафних санкцій є необґрунтованими та безпідставними в цій частині і підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000051502/0 від 15.04.2010; № 0000071502/0 від 15.04.2010; № 0000051502/1 від 30.06.2010; № 0000071502/1 від 30.06.2010; № 0000051502/2 від 17.09.2010; № 0000071502/2 від 17.09.2010; № 0000051502/3 від 10.12.2010; № 0000071502/3 від 10.12.2010.

В іншій частині позову відмовити.

Відшкодувати витрати позивача зі сплати судового збору за рахунок Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам 1,14 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           О.В.Кротюк