Постанова № 15104245, 14.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2011 року № 2а-16886/10/2670

14:11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Техенергомонтаж”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007982309/0 від 26.10.2010, № 007992309/0 від 26.10.2010 Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007982309/0 від 26.10.2010, № 007992309/0 від 26.10.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки підприємство позивача діяло з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техенергомонтаж»за період з 01.08.2009 по 31.03.2010, за наслідком чого складено акт перевірки від 05.10.2010 № 3705/23-09/30678339 (далі Акт перевірки).

З акта перевірки вбачається, що податкова служба враховуючи той факт, що одноосібний засновник та директор ПП ВКФ «Валтекс»ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у реанімаційному відділені Вишгородської центральної клінічної лікарні підписи в первинних документах та документах податкової звітності від імені директора ОСОБА_1 виконані різними особами. Таким чином, орган податкової служби робить висновок, що угода укладена ТОВ «ТЕХЕНЕРГОМОНТАЖ»з ПП ВКФ «Валтекс»була спрямована не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже підприємство діяло з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки така мета суперечить одному із принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсною (стор. 7-8 Акта перевірки).

З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку про те, що в результаті порушення приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), заниження своїх податкових зобов'язань, угоди укладені з ПП ВКФ «Валтекс»мають протиправний характер. Правочин з ПП ВКФ «Валтекс»по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, а отже згідно з ч. 2 статті 228 ЦК України є нікчемним (стор. 8 Акта перевірки). Внаслідок чого, позивачем порушено вимоги пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у відповідності до положень якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи суд, враховуючи положення законів України, дійшов до висновку про наступне.

У відповідності до положень п.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР від 03.04.1997; далі Закон про ПДВ) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно положень п.7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до положень пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до положень ст. 202 Цивільного кодексу України (№ 435-IV від 16.01.2003; далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ст..228 ЦК України).

Оцінюючи зміст ст. 228 ЦК України, суд зазначає, що вказана стаття кодексу чітко визначає підстави за наявності яких правочин є нікчемним, а саме: виключно наявності порушення публічного порядку, що проявляється у спрямуванні правочину на:

порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,

знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,

незаконне заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, податкова служба зазначає, що смерть ОСОБА_1 і у зв'язку із цим і підписання договорів з позивачем від імені ПП ВКФ «Валтекс»є обставиною, на підставі якої відповідач дійшов висновку про те, що укладені договори не спрямовані на настання реальних наслідків, обумовленні останніми (тобто роботи за договорами підряду не виконані). Порушення приписів господарського та цивільного законодавства, заниження податкових зобовязань та протиправний характер угод укладених з ПП ВКФ «Валтекс»є обставинами які вказують на незаконне заволодіння майном держави. Поряд з цим, інших причин та обставин, в тому числі щодо реального виконання договорів підряду податковою службою згідно відомостей Акта перевірки не перевірялось та не встановлювалось.

Разом з тим, суд не може погодитися з таким твердженням, зважаючи на наступне.

Смерть ОСОБА_1 і укладені у зв'язку із цим самі по собі договори підряду від імені ПП ВКФ «Валтекс»не є підставою для набуття статусу нікчемних угод, проте такі угоди можуть бути визнанні зацікавленою особою недійсними. Разом з тим, відповідачем не надано жодних рішень судів, якими б договори підряду з ПП ВКФ «Валтекс»були визнанні недійсними.

Поряд з цим, твердження про заволодіння майном держави та укладення угод які не були спрямовані на реальне настання передбачених наслідків Актом перевірки жодним чином не підтверджені, оскільки ці обставини суб'єктом владних повноважень по суті не досліджувались та не перевірялись. Податковою службою не надано жодного доказу, які доводять «безтоварний»характер операцій позивача з ПП ВКФ «Валтекс».

Як пояснив директор позивача ОСОБА_2 у зв'язку з великим обсягом наявних замовлень та стислими строками виконання підрядних робіт, позивачем залучалися робочі сили третіх осіб, в тому числі і ПП ВКФ «Валтекс», які виконували не високотехнологічні роботи та відповідальні ділянки роботи. При цьому, такими високотехнологічними роботами є зварювання трубопроводів асептичним способом з використанням аргонового зварювання, про що надано буклет з фотографіями та змістом зварюваного монтажу. Як пояснювали представники позивача в судовому засіданні та позовній заяві, останній не був обізнаний про смерть ОСОБА_1, оскільки будь-яких сумнівів в цьому не виникало, оскільки особа, яка підписувала документи і яка була відома директору позивача як керівник ПП ВКФ «Валтекс»не померла, а субпідрядні роботи виконувались належним чином та були надані відповідні реєстраційні документи, ліцензія на будівельну діяльність, в тому числі свідоцтво платника ПДВ, було відомо про подання податкової звітності контрагента до податкової служби.

З метою встановлення і дослідження усіх обставин у справі, підтвердження або спростування пояснень директора позивача судом допитано у якості свідків ОСОБА_4 (працює у позивача з 01.07.2008 на посаді начальника електромонтажної дільниці), ОСОБА_5 (працює у позивача з 01.07.2008 на посаді виконроба монтажної дільниці). Свідки повідомили суд та підтвердили покликання позивача, що разом з ними працювали інші особи, які були робітниками фірми ПП ВКФ «Валтекс». При цьому, вказані робітники залучались до участі до монтажних робіт, які не мають характер відповідальних місць роботи, як от зварювання. Вказані робітники ПП ВКФ «Валтекс»стали відомі свідкам в процесі суміжного виконання робіт під час спілкування з робочими вказаного субпідрядника. Робочі ПП ВКФ «Валтекс»здійснювали загальні монтажні роботи (як от сверління кріплень, прикручування (монтаж) трубопроводів, монтаж електричних коробок, допомога у встановлені і пересуванні великогабаритного обладнання та інше), які не потребують спеціальних допусків та високої точності.

Свідок ОСОБА_6 (працює головним інженером з 15.07.2008 у ПАТ «ГАЛАКТОН») повідомив, що про залучення позивачем субпідрядника ПП ВКФ «Валтекс»йому не відомо, проте, зазначив, що вказане право є у позивача згідно договору підряду. Питання хто виконує субпідрядні роботи замовником не контролюється. Разом з тим, свідок повідомив суд та підтвердив, що усі роботи за договорами з ПАТ «ГАЛАКТОН»позивачем виконано якісно та в повному обсязі.

Актом перевірки не встановлено фактів невиконання позивачем підрядних робіт з контрагентами, де використовувалися субпідрядні робочі ПП ВКФ «Валтекс». Свідчення свідків вказують на наявність таких працівників та виконання ними підрядних робіт, згідно долучених до матеріалів справи відповідних актів про це.

Вказані обставини дають підстави вважати «товарний»характер робіт, і що останні з ПП ВКФ «Валтекс»були виконані в повному обсязі. Зворотнього податковою службою згідно Акта перевірки не встановлено і будь-якими належними доказами суду не доведено.

В Акті перевірки вказано, що розрахунки за роботи здійснювались в безготівковому порядку, що сторонами не заперечується.

Як вбачається з акта про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП ВКФ «Валтекс»(від 16.09.2010 № 204/29-409/349), свідоцтво платника ПДВ вказаної особи було анульовано 16.09.2010. З огляду на це твердження про недійсність податкових накладних, виписаних ПП ВКФ «Валтекс», судом не можуть бути прийняті, оскільки ПП ВКФ «Валтекс»на момент їх виписки був особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, мав відповідний статус, свідоцтво і право на виписку податкових накладних. Така підстава як не підписання накладної не уповноваженою від суб'єкта господарювання фізичною особою не створює правових наслідків в тому числі і тих, які спричиняють недійсність податкової накладної, оскільки такі не передбачені законодавством України, зокрема порядком заповнення податкової накладної (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165).

Що стосується печатки, то суд вивчивши лист Головного управління в місті Києві МВС України від 20.12.2010, зазначає що зі змісту вказаного листа судом не вбачається факту не видачі дозволу на виготовлення печатки. З вказаного листа вбачається що до ВДС УГБ ГУМВС України в місті Києві ПП ВКФ «Валтекс»з питань отримання дозволу на виготовлення печатки не зверталось. Але це не виключає, що до вказаного органу могла звертатися інша особа за довіреністю від вказаного суб'єкта господарювання за отриманням такого дозволу. Тому належною інформацією може бути лише та, яка свідчить не про факт звернення, а про факт видачі чи не видачі такого дозволу.

Згідно з п. 3.1.14. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (Затверджено наказом МВС України від 11 січня 1999 р. N 17) оформлений дозвіл видається керівникам підприємств, установ, організацій, господарських чи інших об'єднань, а також громадянам або уповноваженим ними особам під розписку, після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. Облік виданих дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів здійснюється в книзі обліку дозволів на виготовлення печаток і штампів. Книга до її заповнення повинна бути пронумерована, прошита, скріплена печаткою, взята на облік за Журналом обліку журналів; її слід зберігати в підрозділі дозвільної системи органу внутрішніх справ, а після її закінчення - здати до секретаріату, канцелярії.

Поряд з цим згідно з п.3.1.2. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (Затверджено наказом МВС України від 11 січня 1999 р. N 17) дозволи видаються:

1) Департаментом громадської безпеки МВС України на виготовлення печаток і штампів - міністерствам та іншим центральним органам державної влади, міжнародним організаціям (товариствам) тощо, які зареєстровані й перебувають на території України; представництвам іноземних підприємств, установ, організацій, зареєстрованих в Україні, іноземним організаціям, які пройшли акредитацію як такі, що забезпечують реалізацію програм і проектів міжнародної технічної допомоги, українським посольствам, консульствам, представництвам за кордоном.

ДГБ МВС України, здійснюючи в повному обсязі функції дозвільної системи, може видавати всі, передбачені зазначеною Інструкцією, види дозволів та квитанцій;

2) управліннями, відділами адміністративної служби міліції ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях і м. Севастополі на виготовлення печаток і штампів - за територіально-адміністративною підпорядкованістю - обласним, міським державним адміністраціям, місцевим органам державної влади, об'єднанням громадян, а також спільним з іноземними фірмами підприємствам.

Управління, відділи адміністративної служби міліції ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі, здійснюючи функції дозвільної системи, можуть видавати дозволи на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів юридичним і фізичним особам - підприємцям, перерахованим у підпункті 3 цього пункту;

3) міськрайорганами внутрішніх справ на виготовлення печаток і штампів - за територіально-адміністративною підпорядкованістю - місцевим державним адміністраціям, органам державної влади, підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам підприємницької діяльності, релігійним та господарським об'єднанням, підприємцям-громадянам, об'єднанням громадян, а також всім іншим організаційним формам підприємництва та об'єднанням громадян, передбаченим законодавством України.

Таким чином, з вказаного вбачається не виключний характер Головного управління в місті Києві МВС України як суб'єкта владних повноважень, який може надавати відповідний дозвіл на виготовлення печатки. Такі дозволи можуть бути надані також і ДГБ МВС України, відділами адміністративної служби міліції ГУМВС України в м. Києві та Київській області, міськрайорганами внутрішніх справ.

За таких умов у сукупності, твердження податкової служби про відсутність печатки у ПП ВКФ «Валтекс»не є обґрунтованими, з огляду на що останні належним чином до уваги судом не можуть бути прийняті.

Окрім того, судом з метою перевірки реального характеру функціонування ПП ВКФ «Валтекс»у будівельній сфері було витребувано та оглянуто оригінал ліцензійної справи на підставі якої видано ліцензію на здійснення діяльності згідно з переліком.

З вказаної ліцензійної справи судом вбачається наявність у ПП ВКФ «Валтекс»професійної структури та рівня кваліфікації штату (про що додано дипломи та допуски працівників (нотаріально засвідчені)), наявне технологічне, програмне обладнання згідно переліку, оргтехніка, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки ПП ВКФ «Валтекс»та інше. На підставі чого ПП ВКФ «Валтекс»було отримано ліцензію на діяльність у будівельній сфері.

З вищевикладеної інформації суд вбачає наявність штату працівників, організаційно-технічних та виробничих засобів у ПП ВКФ «Валтекс»для здійснення діяльності у будівельній сфері.

У відповідності до положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч.2. ст..70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 86 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи вищевикладене у сукупності, суд, отримавши всі надані сторонами докази, витребувавши інші докази за власною ініціативою, заслухавши свідків, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов до висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних рішень. В тому числі твердження в Акті перевірки про те, що підприємство діяло з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування не доведено в судовому засіданні жодними належними доказами.

Суд дійшов висновку про те, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, знаходяться поза межами вимог пунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. па підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону про ПДВ, ст..228 ЦК України щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит. Оскільки вказаний закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання за умови фактичного здійснення операції та наявності усіх підтверджуючих документів про це. А обставини визначені ст. 228 ЦК України податковою службою не встановлено належним чином, не обґрунтовано та не відображено у Акті перевірки.

За таких обставин у сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0007982309/0 від 26.10.2010, № 007992309/0 від 26.10.2010.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 22.04.2011.