Постанова № 15103204, 10.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 лютого 2011 р. № 2-а- 10871/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника відповідача - Кучеренко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Куп"янський комбікормовий завод" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення рішення Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 26.08.2010р. № 0004291500/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 97535,1 грн., з яких основний платіж 75027,00 грн. та фінансова санкція 22508,1 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 16.08.2010р. № 978/15-03288817 та акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817, з посиланням на які було винесене спірне податкове повідомлення-рішення, є помилковими. Відображених в акті перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 порушень позивач не вчиняв, суму податку на додану вартість обрахував правильно, а тому підстави для коригування показників рядків 23.4 та 26 податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року відсутні. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі. Таким чином, суд вважає, за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що викладені в акті від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дійсно мали місце, а тому Приватне підприємство "Купянський комбікормовий завод" повинно було відобразити в рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року зменшення задекларованої суми податкового кредиту в розмірі 200263 грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Приватне підприємство "Купянський комбікормовий завод" пройшло процедуру державної реєстрації, одержало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №710404, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в Купянській ОДПІ у Харківській області.

16 серпня 2010 року Купянською ОДПІ була здійснена документальна невиїзна перевірка декларації з ПДВ за травень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.08.2010 року № 978/15-03288817.

На підставі акту перевірки Купянською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 року № 0004291500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 97535,1 грн., з яких основний платіж 75027,00 грн. та фінансова санкція 22508,1 грн.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення були відображені в акті від 16.08.2010р. № 978/15-03288817 висновки відповідача про порушення ПП «Купянський комбікормовий завод» пп. 5.12.5 п. 5.12 р.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р., а саме не відображення в рядку 23.4 Декларації з ПДВ за травень 2010 року зменшення відємного значення податку на додану вартість в розмірі 200263 грн. встановленого за результатами планової виїзної документальної перевірки.

Судом встановлено, що з 29.12.2009р. по 26.01.2010р. працівниками Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області була проведена Приватного підприємства "Купянський комбікормовий завод" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 29.01.2010р. № 74/23/03288817.

В пункті 2 розділу 4 «Висновок» акту перевірки з посиланням на порушення ПП «Купянський комбікормовий завод» пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що позивачу зменшено відємне значення податку на додану вартість (ряд. 26) на 200263 грн.

Податкове-повідомлення рішення за встановленим фактом порушення відповідачем не приймалось.

Як встановлено судом, фактичною підставою для зменшення відємного значення податку на додану вартість слугували відображені в акті від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 висновки відповідача про порушення Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 193068 грн. з тих підстав, що ПП «Купянський комбікормовий завод» укладало угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_2, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг; вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту вартості наданих ЗАТ «УМЗ» послуг телефонного звязку в розмірі 7195 грн., які не використовувались у власній господарській діяльності.

Стосовно порушення вимог п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість в результаті укладання угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_2, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки судом встановлено, що підставою для відображення в акті перевірки порушення зазначених вище норм права та визначення відповідачем безпідставного завищення відємного значення податку на додану вартість позивача із застосуванням звичайних цін стало встановлення факту надання позивачем послуг із зберігання сільськогосподарської продукції ФОП ОСОБА_2 за договірними цінами, які є меншими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ПП «Купянський комбікормовий завод», суд приходить до висновку, що вказана юридична особа та ФОП ОСОБА_2 не є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що позивачем було укладено наступні договори зберігання з ФОП ОСОБА_2: № 1/х від 08.07.08р. на зберігання пшениці - 5000т, ячменю - 2000т, соняшника - 38000т, кукурудзи - 700т, сорго -1000т. та № 1/х від 01.07.09р. на зберігання пшениці - 15000т, ячменю, соняшника - 40000т. Відповідно до умов угоди від 08.07.2008 року тарифи вказуються у додатку 1 до угоди та становлять без ПДВ пшениця - 0,08грн. за 1 т/дн, ячмінь - 0,08грн. за 1 т/дн, соняшник - 0,08грн. за 1 т/дн , кукурудза - 0,1грн. за 1т/дн, сорго - 0,1грн. за 1т/дн. Відповідно умов угоди від 01.07.2009 року тарифи вказуються у додатку 1 до угоди та становлять без ПДВ пшениця - 0,09грн. за 1 т/дн, ячмінь - 0,09грн. за 1 т/дн, соняшник -0,1грн. за 1 т/дн.

Пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди) , продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Отже, для цілей оподаткування операції з надання послуг із зберігання сільгосппродукції прирівнюються до операцій з продажу результатів робіт (послуг), а тому мають бути здійснені з урахуванням вимог підпункту 7.4,1 пункту 7,4 статті 7 Закону, тобто за звичайними цінами.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Аналіз пункту 1.20 статті 1 названого Закону (зокрема підпунктів 1.20.2, 1.20.90) дозволяє зробити висновок, що для визначення справедливої ринкової ціни застосовуються наступні методи в залежності від наявності у податкового органу інформації щодо угод з цього виду товарів на ринку, а саме: метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни; метод ціни перепродажу; витратний метод.

Так, метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни відповідно до підпункту 1,20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону полягає у тому, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За змістом підпункту 1.20.6 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

На запит податкового органу відповідачем було надано обґрунтування рівня договірних цін на послуги із зберігання сільгосппродукції ФОП ОСОБА_2

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивачем для визначення справедливої ринкової ціни було застосовано метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни, виходячи з інформації про інші договори на аналогічні послуги укладені відповідачем з іншими юридичними особами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дані які брались до уваги містили інформацію про ціни послуг сформовані лише одним субєктом господарювання, в той час, як аналогічні послуги надаються іншими субєктами господарювання, що здійснюють свою діяльність у співставних умовах щодо відповідача.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки зазначено лише вартість зберігання 1 тонни в день кожного виду сільгосппродукції для інших субєктів господарювання без врахування на кількість такої продукції, що передавалась на зберігання, кількості угод укладених з кожним субєктом господарювання строки на які укладались угоди, тривалості взаємовідносин відповідача та інших субєктів господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оцінка вартості послуг із зберігання сільгосппродукції проводилась відповідачем без фактичного виїзду на місце зберігання, без врахування цін, які склалися на ідентичні послуги в цілому на ринку.

Суд зазначає, що відповідач не врахував, що у позивача немає інших договорів умови, яких передбачали б зберігання сільгосппродукції в такій кількості, як це передбачено умовами договорів з ФОП ОСОБА_2 Звичайні ціни на такі послуги як зберігання сільгосппродукції, не можуть визначатися без врахування цін на ідентичні товари. Отже, визначення вартості послуг зі зберігання сільгосппродукції має відбуватися лише за наслідками вивчення ринку даної послуги в цілому, що не було здійснено відповідачем.

Також, невраховані відповідачем накази по підприємству позивача, згідно з якими встановлюються найбільш сприятливі умови для співпраці саме з ФОП ОСОБА_2, який є постійним замовником послуг позивача в значних обсягах. Накази містять в собі обґрунтування визначення договірної ціни саме в тих розмірах, які зазначені в договорах з ФОП ОСОБА_2

Відповідачем ні при проведенні перевірки, ні під час розгляду справи не надано інформацію про укладені на момент надання послуг із зберігання сільгосппродукції з ідентичними послугами у співставних умовах. Також, не надано доказів іншої конкретизованої інформації на підтвердження рівня звичайної ціни та в якості доведення того, що ціна договорів не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З наданих відповідачем до суду наказів встановлено, що вказана в договорах із зберігання сільгосппродукції укладених з ФОП ОСОБА_2 є економічно обґрунтованою підприємством, свідчить про прибутковість вказаних операцій та їх економічну доцільність для господарської діяльності відповідача.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що вартість послуг із зберігання сільгосппродукції за договорами, укладеними відповідачем з ФОП ОСОБА_2 № 1/х від 08.07.08р. на зберігання пшениці - 5000т, ячменю - 2000т, соняшника - 38000т, кукурудзи - 700т, сорго -1000т. та № 1/х від 01.07.09р. на зберігання пшениці - 15000т, ячменю, соняшника - 40000т., не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, висновок відповідача про безпідставність збільшення Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" відємного значення податку на додану вартість на суму 193068 грн. в результаті укладання угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_2, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг є нормативно необґрунтованим та фактично недоведеним.

Стосовно порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту вартості наданих ЗАТ «УМЗ» послуг телефонного звязку, які не використовувались у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Між позивачем - Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" та ЗАТ "Український мобільний звязок" укладено контракт № 2100330 від 10.02.2005р., предметом якого є надання послуг мобільного звязку. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та виписаними ЗАТ «УМЗ» податковими накладними. Крім того, в матеріалах справи наявні докази сплати Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" вартості отриманих послуг, що не спростовано відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході розгляду даної справи.

В ході перевірки відповідач не ставив під сумнів відповідність закону господарської операції за контрактом № 2100330 від 10.02.2005р., не вказував на нікчемність згаданого правочину, не зазначав про несумісність предмету контракту № 2100330 від 10.02.2005р. з господарською діяльністю Приватного підприємства «Купянський комбікормовий завод».

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 слідує, що судження відповідача про порушення Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мотивовано тим, що в період користування послугою «МТС-Інтернешенел» позивач не був зареєстрований субєктом зовнішньоекономічної діяльності та не мав взаємовідносин з іноземними покупцями та постачальниками.

В судовому засіданні позивач надав рішення засновника ПП «Купянський комбікормовий завод” про проведення попередньої роботи з реконструкції обладнання заводу шляхом ведення перемовин з постачальниками зерносушильного обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Досліджуючи надані позивачем докази, суд сприймає як належні та допустимі докази розпорядження засновника ПП «Купянський комбікормовий завод” про необхідність проведення реконструкції заводу, так як викладені в цих відомостях дані повністю узгоджуються з відомостями додатку № 2 до акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 щодо використання позивачем у власній господарській діяльності обладнання, яке було введено в експлуатацію ще в 1984 році.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач не надав до суду доказів на спростування доводів ПП «Купянський комбікормовий завод» про необхідність проведення реконструкції заводу, не надав доказів споживання ПП «Купянський комбікормовий завод» послуг телефонного звязку з метою, яка є несумісною з господарською діяльністю позивача, не навів достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості припущення про порушення ПП «Купянський комбікормовий завод» пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, висновок відповідача про безпідставність включення Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту, сплачених ЗАТ «УМЗ» по контракту № 2100330 від 10.02.2005р. на загальну суму 7195 грн., є нормативно необґрунтованим та фактично недоведеним.

Оскільки, як встановлено судом, висновки акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 в частині порушення ПП «Купянський комбікормовий завод» пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшення відємного значення податку на додану вартість (ряд. 26) на 200263 грн. не знайшли свого підтвердження, то позивач не мав правових підстав для відображення в рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року результатів такої перевірки, а отже й висновки акту перевірки від 16.08.2010р. № 978/15-03288817 в цій частині не підтверджуються.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Куп"янський комбікормовий завод" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомленні - рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0004291500/0 від 26.08.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Куп"янський комбікормовий завод" судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2011 року.

СуддяМ.Д. Кухар