Постанова № 15102479, 21.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3163/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїдо Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2011 року Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїзвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 01 квітня 2011 року ВП №23349691.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що 01.04.2011 старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Вважає, що вказана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, з огляду на те, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12.01.2010 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити перерахунок та сплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення, у строк для добровільного виконання, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, виконано бути не могло, оскільки призначення, нарахування, виплата та фінансування щорічної допомоги, як і будь-якого іншого виду допомоги, до функцій Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації не входить. Крім того, позивач зазначає, що за виконавчим документом фактичне стягнення не проведено, а тому відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, у прохальній частині позову просив розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в прохальній частині яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог та провести розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

У запереченнях відповідач посилався на те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 01.04.2011 винесена правомірно, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12.01.2010, у наданий для добровільного виконання строк, боржником не виконано.

За таких обставин, суд вважає можливим розглядати справу за даною явкою сторін та на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 12.01.2010 зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі 2905,00 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

10.12.2010 Ленінським районним судом м. Полтави на виконання вказаної постанови видано виконавчий лист № 2-а-113/10.

Згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

21.12.2010 старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. на підставі виконавчого листа № 2-а-113/10, виданого 10.12.2010 Ленінським районним судом м. Полтави, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про зобовязання Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2905,00 грн.

Боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду.

В термін, наданий для самостійного виконання постановою про відкриття виконавчого провадження, боржником рішення суду не виконано.

Після закінчення терміну для добровільного виконання судового рішення, 01.04.2011 старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн. (вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Вказану постанову позивачем отримано 07.04.2011, що підтверджується супровідним листом з відміткою штампу про отримання.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, зокрема, за заявою стягувача.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено, що 21.12.2010 старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2010 ВП №23349691 отримано Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації 24.12.2010, що підтверджується супровідним листом з відміткою штампу про отримання.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що постанова про стягнення виконавчого збору від 01.04.2011 винесена державним виконавцем в результаті того, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12.01.2010, в наданий для добровільного виконання строк, боржником - позивачем у справі, не виконано.

Таким чином, протиправності в діях державного виконавця під час винесення оскаржуваної постанови судом не встановлено, як і підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01.04.2011 ВП №23349691.

Твердження позивача щодо неможливості виконати рішення суду через відсутність фінансування суд оцінює критично, зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відсутність відповідного фінансування не може бути визнано поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обовязок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів.

Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

Доводи позивача щодо того, що за виконавчим документом фактичне стягнення не проведено, у зв'язку з чим відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

Вказану позицію також викладено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010 №3.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року.

СуддяО.В. Гіглава