Постанова № 15102009, 18.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4554/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

прокурора Ноздрьов С.В.,

представника позивача - Дзюмак О.О.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість на суму 1218177,32 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Прокурор Ворошиловського району м. Донецька в інтересах Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість на суму 1218177,32 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказа, що за відповідачем станом на 03.12.2010 року існує податкова заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1218177,32 гривень.

Заборгованість утворилася у звязку із несплатою відповідачем податкових зобовязань з податку на додану вартість визначених самостійно на підставі поданих податкових декларацій та податковим органом згідно прийнятого податкового повідомлення - рішення від 19.05.2009 року № 0005981542/0 та нарахованої пені.

Таким чином загальна заборгованість відповідача зі сплати ПДВ перед бюджетом складає 1218177,32 гривень і станом на момент підписання позовної заяви не погашена.

На адресу відповідача направлялись перша та друга податкові вимоги але у звязку із неможливістю вручення їх було розміщено на дошці податкових оголошень.

Зазначає, що відповідач своїми діями порушує інтереси держави, що може призвести до неналежного забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами Державної влади.

В обґрунтування позову посилається на ст.ст.3,5,6,15,17 Закону України № 2181, ст.ст.2,9 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 67 Конституції України, п.30 ст.2 Бюджетного кодексу України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки до суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав.

З огляду на зазначені обставини суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Право прокурора на звернення до суду в інтересах держави визначено ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20,36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 КАС України.

Згідно абз.1-2 ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”,- завданнями органів державної податкової служби є, зокрема здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”,- державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції зокрема виконують такі функції як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно абз.1-2 ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”,- завданнями органів державної податкової служби є, зокрема здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України,- органи державної податкової служби мають право, зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 41.1.1. п.4.1 ст.41 Податкового кодексу України,- контролюючими органами є, зокрема органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,- орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.4.15 ст.41 Податкового кодексу України,- органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Таким чином, позивач Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька (Далі за текстом ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька), - є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом та Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг», 83001, м. Донецьк,вул. Складська, 3/в, - згідно свідоцтва про державну реєстрацію,- є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 13.07.1999 року, з 20.07.1999 року узятий на облік в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (а.с.9).

Як вбачається із матерілів справи заборгованість відповідача перед бюджетом утоврилась наступним чином.

Позивачем до податкового органу подано податкові декларації з податку на додану вартість :

№ 72718 від 21 травня 2009 року на суму 912974,00 гривень;

№ 81284 від 19.06.2009 року на суму 25877,00 гривень;

№ 94999 від 14.07.2009 року на суму 80742,00 гривень;

№ 116446 від 17.08.2009 року на суму 30659,00 гривень,

№ 125812 від 16.09.2009 року на суму 46928,00 гривень;

№ 143991 від 15.10.2009 року на суму 23134,00 гривень;

№ 161684 від 12.11.2009 року на суму 42792,00 гривень;

№ 172092 від 15.12.2009 року на суму 46328,00 гривень;

№ 188987 від 19.01.2010 року на суму 48936,00 гривень;

№ 7180 від 15.02.2010 року на суму 5934,00 гривень;

№ 18961 від 19.03.2010 року на суму 6841,00 гривень;

№ 55448 від 15.06.2010 року на суму 10865,00 гривень;

№ 86953 від 09.08.2010 року на суму 17849,00 гривень;

№ 88893 ід 16.08.2010 року на суму 13933,00 гривень;

№ 97025 від 15.09.2010 року на суму 15439, 00 гривень;

№ 125082 від 09.11.2010 року на суму 7779,00 гривень;

№ 117293 від 22.10.2010 року на суму 11325,00 гривень (а.с.33-67).

19.05.2010 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі акту перевірки від 13.05.2009 року № 521/15-2/23602309 прийнято податкове повідомлення рішення форми «Ш» № 0005981542/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг» визначено податкове зобовязаня з податку на додану вартість у вигляді штрафу на суму 14122,86 гривень, яке у звязку із неможливістю його вручення було розміщено на дошці податкових оголошень (а.с.26 - 30).

Судом встановлено, за відповідачем згідно облкової картки платника рахується пеня на суму 23934,52 гривень (а.с. 15-25).

Таким чином сума податкових зобовязань з урахуванням часткової сплати на суму 168215,06 гривень, складає 1218177,32 гривень.

Відповідно до абз.3 п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.6.2.1 ст. 6 цього ж закону,- у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, на юридичну адресу відповідача направлялись та були отримані перша і друга податкові вимоги (а.с.11-12).

Але застосовані податковим органом дії передбачені ст.6 Закону № 2181-ІІІ не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 1.3. ст.1 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином станом на момент розгляду справи сума ПДВ у розмірі 1218177,32 гривень гривень,- є податковою заборгованістю.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, відповідачем заборгованість щодо якої предявлено позовні вимоги, не погашена.

Проте, щодо заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право податкового органу звертатися до суду із позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України,- суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Реалізація повноважень, наданих податковому органу Податковим кодексом України, щодо захисту інтересів держави, можлива, шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Водночас резолютивна частина позовних вимог не містить вимогу про стягнення заборгованості з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.

Згідно ч.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України,- стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, для повного та всебічного захисту інтересів держави, суд виходить за межі позовних вимог, та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення заборгованості відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 1218177,32 гривень.

Отже, з урахуванням викладених обставин, позов Прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість на суму 1218177,32 гривень,- підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов Прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість на суму 1218177,32 гривень, задовольнити.

Стягнути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг» (83001, м. Донецьк,вул. Складська, 3/в, ідентифікаційний код юридичної особи 23602109) з рахунків у банках обслуговуючого такого платника, в рахунок погашення частини податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 1218177,32 гривень (один мільйон двісті вісімадцять тисяч сто сімдесят сім гривень тридцять дві копійки) на користь бюджету.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 квітня 2011 року.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.