Постанова № 15101554, 21.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/906/11м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Олійник Вікторії Валентинівні

за участю представників сторін:

позивача : Якимчук В.І., Радіщев В.О. - представники на підставі довіреності;

відповідача : Панасюк В.Б. - представник на підставі довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Каіл"

до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкового - повідомлення рішення та рішення про виключення підприємства з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Каіл" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про виключення підприємства з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування.

Податкове повідомлення-рішення № 0000011600/0 від 11.01.2011 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 518590,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 518590,00 грн., за штрафними санкціями - 0,00 грн. та рішення №1 від 23.12.2010 року про виключення сільськогосподарського підприємства - Фермерське господарство "Каіл" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування позивач вважає протиправними, та такими, що суперечать Закону України "Про податок на додану вартість" Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року №266, яким затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів".

Також, позивач наполягає, що факт заповнення податкової звітності не спростовує фактичного здійснення господарських операцій з продажу власно вирощеної сільськогосподарської продукції суб'єктом господарювання. В обґрунтування заявлених позовних вимог ФГ "Каіл" посилається на незаконність спірних рішень, порушення процедури проведення перевірки, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суду скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення та рішення про виключення підприємства з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування як незаконні та необґрунтовані та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись у запереченні на дані камеральної перевірки, на підставі якої було складено акт від 23.12.2010 року за №188/1600/25495528.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивачем до Крижопільської МДПІ в складі податкової звітності за квітень 2010 року надано розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) (Додаток №3) вх.№4542 від 14.05.2010 року, відповідно до якого питома вага обсягу поставки сільськогосподарських товарів (послуг) без ПДВ за травень 2009 року квітень 2010 року у загальному обсягу поставок товарів (послуг) склала 33%. Також позивачем до Крижопільської МДПІ в складі податкової звітності за червень 2010 року надано розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) (Додаток №3) вх.№6954 від 20.07.2010 року, відповідно до якого питома вага обсягу поставки сільськогосподарських товарів (послуг) без ПДВ за липень 2009 року червень 2010 року у загальному обсягу поставок товарів (послуг) склала 72%.

Відповідач зазначає, що відповідно до наданих розрахунків питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. Тому питома вага поставлених несільськогосподарських товарів протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно в загальному обсязі поставлених товарів становить відповідно 67% та 28% та на підприємство позивача не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року і таке підприємство зобовязане визначити податкове зобовязання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку. Відповідач вважає, що податковий орган правомірно виключив підприємство позивача з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування та вважає позивача платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

За результатами перевірки встановлено порушення п. 8-1.11 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, оскільки вважає що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, так як відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову, пояснення позивача та заперечення проти них відповідача, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні по справі докази, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією у Вінницькій області 23.12.2010 року було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість СФГ "Каіл", код ЄДРПОУ 25495528 податковий номер платника 25495520098 поданої за червень 2010 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 23.12.2010 року №188/1600/25495528.

На підставі вищевказаного акту перевірки СФГ "Каіл" податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000011600/0 від 11.01.2011 року, яким згідно з підпунктом "б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з п.8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість всього на загальну суму 518590 грн., у тому числі за основним платежем 518590 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0,00 грн.

У оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні податкового органу зазначено, що на підставі акту перевірки встановлено порушення п.8-1.11, ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Судовим розглядом встановлено, що СФГ "Каіл" відповідно до п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР зареєстровано платником податку на додану вартість як субєкт спеціального режиму оподаткування з 01 квітня 2009 року з номером свідоцтва платника ПДВ 100216205.

Згідно із обраним спеціальним режимом оподаткування, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 8-1.6 ст. 8-1 вказаного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон України № 509-XII).

Згідно положень п. 1 ст. 11 Закону України № 509-XII у редакції закону, що діяла на момент перевірки, органи державної податкової служби у випадках, в межах та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до Закону України №509-XII та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2005 р. за №925/11205, затверджено "Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (далі - Наказ №327).

Відповідно до положень Наказу №327, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3). Акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.5). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7).

Вступна частина та загальні положення акту перевірки повинна містити, в т.ч. дані про підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів, тип перевірки (невиїзна документальна, виїзна планова чи позапланова перевірка), період, за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання.

В описовій частині за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У висновку акту перевірки виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення (п.2.1-2.4).

Суд встановив, що в порушення вимог Наказу №327, відповідачем в Акті від 23.12.2010 року не вказано: підстав проведення перевірки; тривалості перевірки; чи вимагалися в ході перевірки пояснення чи додаткові документи в СФГ "Каіл"; чи вимагалися в ході перевірки пояснення чи додаткові документи в інших осіб (в т.ч. державних органів тощо).

Окрім того, в порушення вищезазначеного відповідач не обґрунтував правомірність проведених донарахувань податкового зобов`язання.

Поняття документальної невиїзної перевірки міститься в п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України №509-XII. Це перевірка, що проводиться на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подання.

Зміст камеральної перевірки розкривається в пп. "в" п. 4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон України № 2181-III). Це перевірка, що проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Внаслідок проведення камеральної перевірки орган ДПС виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Єдина відмінність наведених законодавчих визначень зводиться до згадки щодо документальної невиїзної перевірки "інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів". Проте, в обох випадках ідеться про той самий вид перевірки - про перевірку, що проводиться безпосередньо у приміщенні податкового органу, на підставі поданої платником звітності. Це підтверджується тим, що визначення документальної невиїзної перевірки свідчить про перевірку на підставі поданих податкових декларацій, а також і поданих платником "інших документів".

Водночас, судом зазначалось, що Законом України №2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) дано визначення поняттю "Камеральної перевірки", відповідно до якого, камеральною перевіркою субєкта господарювання визнається перевірка, яка проводиться контролюючим органом з метою виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, при цьому обовязкової присутності платника податку під час проведення такої перевірки, законодавством не передбачено.

Згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.3.1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року №266 (далі - Наказ), протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. про проведення камеральної перевірки податковий орган повинен здійснити відмітку у декларації платника податку.

Відповідно до п.п.1.4.7 п.1.4 згаданого Наказу камеральна перевірка - це перевірка, яка проводиться органом ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника ПДВ.

Пунктом 2.19 Наказу визначено, що у разі виявлення працівником підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб під час проведення камеральної перевірки податкової звітності помилок, допущених працівником підрозділу ведення та захисту податкової звітності при введенні податкової звітності до електронної бази податкової звітності з паперового носія така інформація передається до підрозділу ведення та захисту податкової звітності, шляхом направлення службової записки, з метою усунення помилки.

Відповідно до п.п. 2.20.3 п.2.20 Наказу за наслідками перевірки отриманої інформації працівниками органу ДПС складаються акти перевірки платника ПДВ із обов`язковим зазначенням у розрізі контрагентів донарахованих сум податку на додану вартість.

Однак, в порушення наведеного, в акті перевірки від 23.12.2010 року за №188/1600/25495528 відсутні будь-які обґрунтування та відомості про господарські операції, які належать до несільськогосподарських операцій.

Більш того, посилаючись у податковому повідомленні рішенні від 11.01.2011 року №0000011600/0 на положення підпункту "б" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", як на підставу щодо здійснення розрахунку (перерахунку) суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, який передбачений законодавством України, оскільки з акту чітко вбачається те, що відповідачем в дійсності проводилась документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, а не документальна перевірка результатів його діяльності дані якої можуть свідчити про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Суд також наголошує, що спеціальною нормою, яка регулює порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, а також строки бюджетного відшкодування, є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Таким чином камеральна перевірка проводиться в момент подачі податкової звітності платником податків і для її здійснення Законом відводиться тридцять днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Отже, на час розгляду справи, строк передбачений п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - вже минув. Процедура продовження строків, встановлених даною нормою, діючим законодавством не передбачена, а визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватись без порушення приписів, встановлених діючим законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, а отже не можуть порушувати порядок і строки бюджетного відшкодування, передбачені п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, обґрунтованими є твердження позивача про те, що відповідачем незаконно, після спливу встановленого 120-денного терміну, проведено 23.12.2010 року камеральну перевірку поданої СФГ "Каіл" податкової звітності.

Слід також зауважити, що з визначення невиїзної документальної (камеральної) перевірки випливає, що за її наслідками орган ДПС має право визначати суму податкового зобов'язання і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року №06-10/167 під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо.).

Також у вищезгаданому розясненні зазначено, що під "методологічною помилкою" слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, у складеному за результатами камеральної перевірки акті має зазначатися наявність відповідної помилки, її вид з належним обґрунтуванням. А отже, оскільки в акті перевірки від 23.12.2010 року за №188/1600/25495528 не міститься зафіксованого належним чином факту виявлення арифметичної або методологічної помилки у наданих платником податку податкових деклараціях по податку на додану вартість, - суд приходить до висновку, що вказаний акт не містить положень щодо встановлення факту неправильного застосування будь-якого коефіцієнту чи ставки.

В даному випадку між сторонами існує спір щодо визначення обєкту оподаткування, а не щодо застосування ставок чи коефіцієнтів оподаткування, що взагалі виключає виявлення такого порушення податкового законодавства шляхом проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки.

Отже, наведені обставини дають підстави вважати, що дії Крижопільської МДПІ по проведенню 23.12.2010 року невиїзної документальної (камеральної) перевірки СФГ "Каіл" не відповідають вимогам законодавства щодо строків, підстав, порядку та процедури проведення такого виду перевірок. Акт від 23.12.2010 року за №188/1600/25495528 оформлено з грубими порушеннями вимог щодо форми та змісту актів перевірки та жодним чином не доводить факту порушення позивачем податкового законодавства та заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на 518590,00 грн. в силу положень ст. 70 КАС України такий не є належним та допустимим доказом встановлених відповідачем порушень. А отже, надані органом ДПС докази не доводять правомірності донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 518590,00 грн. Враховуючи висновок суду про протиправність визначення органом ДПС позивачу основного зобовязання, суд визнає протиправним і рішення про виключення СФГ "Каіл" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування №1 від 23.12.2010 року.

Тому суд приходить до висновку, що позов СФГ "Каіл" підлягає задоволенню, дії відповідача визнанню неправомірними, а податкове повідомлення-рішення від 11.01.2011 року №0000011600/0 та рішення про виключення СФГ "Каіл" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування №1 від 23.12.2010 року скасуванню.

Суд також наголошує, що при прийнятті даного рішення не дає оцінки доводам СФГ "Каіл" щодо його права сплачувати чи не сплачувати податок на додану вартість, а також доводам Крижопільскої МДПІ щодо обовязку позивача сплачувати цей податок, виходячи з із сукупної вартості поставок всіх товарів (послуг). Суд розяснює відповідачу, що за умови належно виявленого та зафіксованого факту заниження СФГ "Каіл" сум податку на додану вартість (шляхом проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, дослідження при перевірці первинних документів та належного документування виявлених порушень), орган ДПС вправі і повинен донарахувати суми таких зобовязань.

Приписи частини другої статті 19 Конституції України зобовязують органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а відтак не довів правомірності прийнятих ним рішень.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Фермерського господарства "Каіл" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області №0000011600/0 від 11.01.2011 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області №1 від 23.12.2010 року "Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Каіл" судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп., що був сплачений згідно квитанції № 101505.172.1.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна