Постанова № 15101342, 14.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р. Справа № 5/228-14/249

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Бородіна Л.І.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

1-го відповідача Осадчий А.В.

2-го відповідача не зявився

третьої особи (Полтавська обласна рада, м. Полтава) Заліський Ю.М.

третьої особи (Управління майном Полтавської обласної ради) Ціленко О.О.

третьої особи (Ліквідаційна комісія Опішнянської КПП, смт. Опішня) - не зявився

третьої особи (Опішнянська селищна рада, смт. Опішня) - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ "Полтаваобленерго" , м. Полтава вх. № 1175П/2-5 на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.11 р. по справі № 5/228-14/249

за позовом ВАТ "Полтаваобленерго" , м. Полтава

до 1. Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" м. Полтава

2. Опішнянського комбінату комунальних підприємств смт. Опішня

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Полтавська обласна рада, м. Полтава;

2. Управління майном Полтавської обласної ради, м. Полтава.

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Ліквідаційна комісія Опішнянської КПП, смт. Опішня

2. Опішнянська селищна рада, смт. Опішня

про стягнення 34409,11 грн. -

встановила:

ВАТ “Полтаваобленерго”, м. Полтава (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до КП Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”, м. Полтава (далі за текстом - 1-й відповідач) та Опішнянського комбінату комунальних підприємств, смт. Опішня (далі за текстом - 2-й відповідач) в якому, просив суд стягнути з останніх 34409,11 грн. заборгованості за спожиту 2-м відповідачем електроенергію в рамках договору № 91 від 10.02.2001 р., та покласти на відповідачів судові витрати.

В процесі розгляду справи позивач надав до суду заяву вх. № 08565 від 18.07.2005 р. в якій повідомив що зменшує суму позову до 30710,90 грн., та просить стягнути її з КП Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”, м. Полтава

Судом до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Полтавську обласну раду, м. Полтава та Управління майном Полтавської обласної ради, м. Полтава, а також в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ліквідаційну комісію Опішнянської КПП, смт. Опішня та Опішнянську селищну раду, смт. Опішня.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Іваницький О.Т.) від 17.02.2011 р. по справі № 5/228-14/249 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Зокрема суд, на думку позивача:

- безпідставно дійшов до висновку про пропуск позивачем при зверненні до суду позовної даності;

- проігнорував той факт, що 1-й відповідач у відповідності до Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності»приймаючи на свій баланс все належне 2-му відповідачу майна (включаючи активи і пасиви), також прийняв і існуючу заборгованість в сумі 30710,90 грн., що, крім іншого, також підтверджується відповідним актом прийому-передач систем водопостачання та водовідведення смт. Опішня, повідомленням від 02.12.2002 р., та гарантійним листом 1-го відповідача від 24.12.2002 р. № 11/2755;

- безпідставно встановив, що 1-й відповідач свою підприємницьку діяльність розпочав у 2008 році, тоді як матеріалами справи підтверджено, що останній розпочав 01.12.2002 р., уклавши з Зінківською філією ВАТ «Полтаваобленерго», за умови сплати спірної заборгованості 2-го відповідача, відповідний договір про енергопостачання.

У відзиві на апеляційну скаргу 1-й відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції стосовно того, що при переданні систем водопостачання та водовідведення смт. Опішня за відповідним актом прийому-передач від 02.12.2002 р.

В судовому засіданні представник 1-го відповідача підтримав позицію, викладену в зазначеному відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління майном Полтавської обласної ради, м. Полтава просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у 1-го відповідача заборгованості за спожиту електроенергію, оскільки відповідних первинних документів які б могли засвідчити зазначені обставини позивачем не було надано, а за актом прийому-передач систем водопостачання та водовідведення смт. Опішня 2-м відповідачем 1-му відповідачу передавався не цілісний майновий комплекс, а лише вказані системи. Разом з тим, тим Управління майном Полтавської обласної ради, м. Полтава також зазначає про пропуск позивачем при зверненні до суду строку позовної давності.

Присутні в судовому засіданні представники Управління майном Полтавської обласної ради, м. Полтава та Полтавської обласної ради просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

2-й відповідач та інші треті особи (Ліквідаційна комісія Опішнянської КПП, смт. Опішня та Опішнянська селищна рада, смт. Опішня) відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Позивач, 2-й відповідач та інші треті особи (Ліквідаційна комісія Опішнянської КПП, смт. Опішня та Опішнянська селищна рада, смт. Опішня) в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представників не повідомили.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача, 2-го відповідача та інших третіх осіб (Ліквідаційну комісію Опішнянської КПП, смт. Опішня та Опішнянську селищну раду, смт. Опішня), а також те, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності представників останніх, за наявними в даній справі документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 10.02.2001 р. між Зіньківською філією ВАТ «Полтаваобленерго»(електропостачальна організація, позивач) та Опішнянський комбінатом комунальних підприємств (споживач, 2-й відповідач) було укладено Договір на постачання електричної енергії № 91 (т.1 а.с.4-7).

Позивач при зверненні до господарського суду зазначив, що в зв'язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань за названим Договором станом на 01.12.2002 р. розмір заборгованості Опішнянського комбінату комунальних підприємств перед ВАТ «Полтаваобленерго»становить 34409,11 гри.

Позивач вказує, що наявність заборгованості підтверджується двосторонньо погодженим Актом звірки взаємних розрахунків станом на 02.12.2002 р. (т.1 а.с.16).

07.08.2002 р. другою сесією четвертого скликання Полтавської обласної ради було прийнято Рішення «Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад області»(т.1 а.с.8-9), відповідно до п. 2-а якого у спільну власність територіальних громад області на баланс КП «Полтававодоканал»з балансу Опішнянського комбінату комунальних підприємств безоплатно приймаються селищні системи водопостачання і водовідведення.

Актом приймання-передачі систем водопостачання та водовідведення смт. Опішня, Зінківського району затвердженого головою обласної ради В.В.Гришко 03.07.2003 року комісією у складі: голови - Харченко Івана Миколайовича - заступника начальника управління майном обласної ради, заступника голови комісії - Тімченко Віктора Микитовича - заступника начальника Управління ЖКГ обладміністрації, членів комісії: Прогнімак Антоніни Володимирівни - гол. Спеціаліст відділу по ЖКГ, приватизації та благоустрою управління ЖКГ облдержадміністрації, Склинська Любов Василівна - начальник комбінату комунальних підприємств смт. Опішня, Лещенко Тетяна Павлівна - спеціаліст по земельних ресурсах Опішнянської селищної ради, Яресько Василь Михайлович - депутат Опішнянської селищної ради, Кужим Олег Миколайович -заступник селищного голови смт. Опішня, Китриш Борис Васильович - інженер служби водовідведення ОП "Полтававодоканал", Забишний Василь Іванович - начальник служби водопостачання ОП "Полтававодоканал", Гудименко Євген Григорович - заступник генерального директора ОП "Полтава -водоканал", Циб Віктор Якович - заступник генерального директора ОП 'Полтава -водоканал" з охорони праці, Антонова Тетяна Миколаївна - головний бухгалтер 011 Полтававодоканал", Луганський Євген Іванович - головний енергетик ОП " Полтава-Водоканал", Павлов Володимир Петрович - начальник служби водовідведення ОП "Полтава водоканал ", прийнято на баланс систем водопостачання та водовідведення селища Опішня, Зінківського району первісною вартістю 3537868 грн., залишкова вартість - 2946577,16 грн. разом з технічною документацією по системам водовідведення та водопостачання смт. Опішня з додатками: довідка про чисельність робітників; довідка про балансову вартість та довідка про заборгованість (див. т. 1 а.с. 10-190).

Саму довідку про заборгованість як і первинні бухгалтерські документи на підставі яких вона складена суду позивачем не подана.

В процесі розгляду справи, 2-й відповідач при поданні відзиву на позовну заяву (вих. № 38 від 8 червня 2005р.з додатком (світлокопією балансу на 2.12.2002р) вхід. № 07134 від. 10.06.05р. канцелярії суду) зазначав, що разом з майном ОП "Полтававодоканал" (1-й відповідач) прийняв кредиторську і дебіторську заборгованість, які утворилися під час експлуатації систем водопостачання і водовідведення в сумі 30710,9 грн. (повідомлення від 02.12.02р. та світлокопія балансу на 02.12.2002р.).

Але з в розділі ІV балансу "кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (код рядка 530) на початок звітного періоду вказана сума 30,7 без розшифровки і підтверд ження періоду її утворення. Баланс не підписаний повноважними особами і не засвідчений печаткою підприємства (т.1,а.с. 29). Розподільчий баланс не складався і суду не подавався.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі систем водопостачання та водовідведення смт. Опішня Зіньківського району має розбіжності у році його затвердження головою обласної ради В.В. Гришко, а саме: 03.07.2002 р. та 03.07.2003 р. (т. 1.а.с. 10, т. 2, а.с. 125)

До матеріалів справи залучено акт передачі основних фондів систем водопостачання та водовідведення смт. Опішня Зіньківського району на баланс ОП "Полтававодоканал" від 02 грудня 2002 року який склали представники Опішнянського ККП - начальник Склинська Л.В., головний бухгалтер Гурин Л.В. з одного боку та представники ОП " Полтававодоканал " - заступник генерального директора Гудименко Є.Г., головний бухгалтер Антонова Т.М., інженер служби водовідведення Китриш Б.В., головний енергетик Луганський СІ. і його затвердив генеральний директор ОП "Полтававодоканал" В.Г. Ченчевий (т. 4 а.с. 37- 42).

Позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі стверджував, що на підставі Рішення Полтавської обласної ради від 07.08.2002р. «Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад області»до КП «Полтаваобленерго»з балансу Опішнянського комбінату комунальних підприємств був переданий цілісний майновий комплекс з усіма активами та пасивами, в тому числі і заборгованість комбінату за спожиту електроенергію у розмірі 30710,90 грн. При цьому, позивач зокрема посилається на:

- статтю 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», в якій зазначено, що передача підприємств провадиться разом з усіма їх активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо;

- висновок судово-економічної експертизи №121-3/09 від 10.12.2009 р., згідно з яким об'єкти системи водопостачання та водовідведення підпадають під визначення цілісного майнового комплексу в контексті визначень цілісного майнового комплексу, даних у Методиці оцінки вартості майна під час приватизації (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 15.08.1996 року), Положенні про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу ЦМК державних підприємств, які не підлягають приватизації, в т.ч. казенних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 року № 787, та Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Матеріали справи також свідчать про те, що 18.07.2005 року за вхід. № 08565 канцелярії суду представник позивача ВАТ " Полтаваобленерго" В.Т. Блищук подала заяву про зменшення позовних вимог і уточнення відповідача. В даній заяві нею вказано, що в судовому засіданні 23.06.2005 р. представники Опішнянського комбінату комунальних підприємств надали пояснення відносно різниці між сумою боргу за електричну енергію (34409,11 грн.), яка включена в акт звірки взаємних розрахунків від 02.12.2002 р. між Опішнянським ККП та Зіньківського філією ВАТ " Полтаваобленерго" на суму боргу (30710,90 грн.), переданої Опішнянським ККП Обласному підприємству "Полтававодоканал" 02.12.2002 року. Ця різниця в сумі 3662,00 грн. була зарахована на рахунок Зіньківської філії ВАТ "Полтаваобленерго" відповідно до постанови КМУ № 95 від 28.01.2002 року у другій половині дня 02.12.2002 року, після підписання з Опішнянським ККП акту звірки. Таким чином, з цих пояснень вбачається, що Опішнянський ККП правомірно передав ОП " Полтававодоканал " меншу суму боргу, а також прийнятий підприємством " Полтававодоканал " пасив складає 30710,90 грн.

Враховуючи цю обставину, ВАТ "Полтаваобленерго" зменшило суму позову до 30710,90 грн. та просило стягнути її з відповідача - 2 - Полтавського обласного державного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Полтава водоканал" (т.1,а.с. 33).

В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що при поданні заяви від 18.07.2005 р. в частині зазначення «відповідач 2»(яким по даній справі є Опішнянський комбінат комунальних підприємств смт. Опішня, Зіньківського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 13953150) ним було допущено описку, і насправді заборгованість він просив стягнути з відповідача 1, тобто Полтавського обласного державного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Полтава водоканал", про що і зазначив у вказаній заяві, конкретизувавши відповідача (т. 4 а.с. 93).

Матеріали справи також свідчать про те, що у відзив на позов від 16 грудня 2008 року Полтавська обласна рада (вхід. № 20559 канцелярії суду) вказала що в зазначених рішеннях Полтавської обласної ради від 2 серпня 2002 року та акту прийому-прередачі систем водопостачання та водовідведення смт. Опішня, Зіньківського району не зазначено, що КП "Полтававодоканал" зобов'язане погасити заборгованість Опішнянського ККП за електроенергію. На баланс КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" було передане не цілісний майновий комплекс, а лише системи водопостачання та водовідведення смт. Опішня, Зіньківського району. Про суму заборгованості в цих документах взагалі нічого не сказано. Термін виникнення заборгованості перед ВАТ "Полтаваобленерго" не відомі. Строк позовної давності за даними боргами вже давно минули. Договір з Зінківською філією ВАТ " Полтаваобленерго" про надання послуг було укладено лише в 2008 році ( див. т.1,а.с.270-272).

Ліквідаційна комісія Опішнянського комбінату комунальних підприємств смт. Опішня, Зінківського району у відзиві на позовну заяву та реєстрі вимог кредиторів станом на 21.02.2008 року (затвердженого ліквідаційною комісією 21.02.2008р.) вказує лише суми заявлених кредиторських вимог: Оплата праці найманих працівників - 93717,35 грн.; Пенсійного фонду -39724,31 грн.; податок з найманих працівників - 12780,37 грн.; ФСС з НВ -1135,44 грн.; ФСС з ТВП 586,75 грн.; фонд зайнятості -790,05 грн.; ОСОБА_1 -9204,88 грн. ( див. т.2, а.с. 16-19 ).

Претензія начальника Зіньківської філії ВАТ "Полтаваобленерго" В.І. Лащенко вих.. №01-5/251 від 17.04. 2007р. на адресу голови ліквідаційної комісії Опішнянського ККП про визнання кредитором та задоволення позовних вимог на суму 33854 грн. 86 коп.( з додатком копії акту звірки взаємних розрахунків Зіньківської філії ВАТ " Полтаваобленерго " та Опішня ЖКГ на суму 34409,11 грн. станом на 02.12.2002 року залишилась без розгляду і задоволення (т. 2, а.с. 21-23).

12 серпня 2002 року начальник Зіньківської філії ВАТ " Полтаваобленерго " М.М. Некраш звернувся до голови Полтавської обласної ради В.В. Гришко з листом № 1145 яким повідомив, що станом на 01 серпня 2003 року рахується дебіторська заборгованість за споживачем електричної енергії філії - Опішнянський комбінат комунального господарства в розмірі 30612 грн. 55 коп. (т.2,а.с.53). Даний лист по суті не був розглянутий.

12.02.2009 року ухвалою у справі № 5/228 було задоволено клопотання позивача (вхід. №02024 від 12.02.09р.- т.2,а.с. 24-25) про призначення по справі комплексної судової (економічної, бухгалтерської, технічної) експертизи, проведення якої було доручено Міжрегіональному науково-дослідному експертно-консультаційному центру " ЕКСПОЛ". (т. 2,а.с. 31-32,38).

Висновком експертної установи № 121-3/09 від 10.12.2009р.(т. 2,а.с. 109-135) зокрема встановлено що станом 02.12.2002 р. борг виник в сумі в сумі 30710,9 грн., що підтверджується повідомленням № 1 від 02.12.02р. та світлокопією балансу на 02.12.2002 р. Період виникнення боргу позивач довести не може. Облік боргу здійснено на підставі акту взаємних розрахунків між Зінківською філією ВАТ "Полтаваобленерго" та Опішнянським ККП (на акті стоїть печатка Опішнянським ККП, а тексті його чомусь вказана назва Опішнянського ЖКГ).

При цьому, експерт зазначив, що кредиторська заборгованість, яка отримана КП «Полтававодоканал»від Опішнянського комбінату комунальних підприємств відповідно до Рішення Полтавської обласної ради від 07.08.2002 р. співпадає із заборгованістю, яку Опішнянський комбінат комунальних підприємств був винен ВАТ «Полтаваобленерго»за спожиту електроенергію.

Матеріали справи також свідчать про те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позову, крім іншого виходив з того, що позивачем при зверненні до господарського суду пропущено встановлений законом строк позовної давності.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи. Суд внаслідок неповного зясування обставин, які мають значення для справи, безпідставно вважав встановленим факт пропуску позивачем строку позовної давності та не надав спірним правовідносинам належної правової оцінки згідно з матеріалами справи та обставинам спору. Проте, прийняте по даній справі рішення підлягає залишенню без змін з інших підстав та мотивів, не зазначених судом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до приписів статей 253-255 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними визначеннями строків встановленими даними статтями. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріали справи свідчать про те, що позовну заяву позивачем було подано 23.05.2005 р.

Таким чином, позовна давність може вважатися позивачем пропущеною тільки в випадку, коли заборгованість виникла до 23.05.2002 р.

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідачів борг, який існував станом на 02.12.2002 р., та був підтверджений відповідним актом звірки. При цьому, позивач також зазначав про існування боргу станом на 07.08.2002 р., тобто на момент винесення рішення Полтавською міською радою.

Матеріали справи не містять доказів коли саме виник борг. Проте, вони також не містять доказів того, що такий борг виник саме до 23.05.2002 р.

Крім того, пунктами 3-4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, доказів подання відповідачами заяви про застосування до спірних правовідносин позовної давності матеріали справи не містять.

Зазначені обставини унеможливлюють застосування до спірних правовідносин позовної давності, та свідчать про помилковість відповідних висновків господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2010 р. було скасовано рішення місцевого господарського суду від 06.05.2010 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.008.2010 р. по даній справі. Підставами для скасування судових актів Вищим господарським судом зазначено неповне зясування обставин, які мають значення для справи, зокрема не зясування чи відбувалася передача заборгованості 2-м відповідачем 1-му відповідачу при складанні акту приймання-передачі систем водопостачання та водовідведення, з урахування факту передачі відповідної довідки про заборгованість та повідомлення № 1 від 02.12.2002 р.; за який період виник боргу та чим підтверджується його наявність.

Статтею 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

В пункті 2.2 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. за № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевозки вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи.

Розділом 3 договору № 91 про постачання електричної енергії, несплатою заборгованості за яким 2-м відповідачем позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, передбачено порядок зняття показань розрахункових приладів та порядок розрахунків за спожиту електроенергію.

П. 3.1 зазначеного договору передбачено, що споживач зобовязується для визначення обсягів спожитої електроенергії знімати та надавати за встановленою формою (додаток 2 а) до Електропостачальної та Електропередавальної організацій показання рахункових приладів обліку.

П. 3.5.2 договору передбачено, що платежі за електричну енергію здійснюються споживачем платіжним дорученням в порядку передоплати в строк до 25 числа місяця перед наступним розрахунковим періодом в обсязі 100 % договірних величин.

Таким чином, єдиним належним доказом факту постачання позивачем електроенергії та її споживання 2-м відповідачем є відповідні первинні документи про показання рахункових приладів обліку (додаток 2 а).

Проте, позивач в обґрунтування своїх вимог, всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України, положенням закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не надав належних та допустимих доказів постачання 2-му відповідачу електроенергії, обсягів такого постачання, порушення 2-м відповідачем строків виконання зобов'язань з оплати, тощо.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту в рамках договору № 91 електроенергію задоволенню не підлягають в звязку з недоведеністю факту порушення 2-м відповідачем своїх зобовязань.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків станом на 02.12.2002 р., акт передачі систем водопостачання та водовідведення, експертний висновок, тощо, оскільки зазначені документи не є первинними в розумінні зазначених положень закону, і зазначена обставина унеможливлює їх прийняття в якості належних та допустимих доказів постачання електроенергії позивачем 2-му відповідачу.

Посилання позивача на акт знищення первинної документації (в т.ч. і документації щодо заборгованості 2-го відповідача) судом до уваги також не приймаються, оскільки зазначений акт також не доводить факт постачання електроенергії позивачем 2-му відповідачу.

Разом з тим, як свідчить заява про зменшення позовних вимог і уточнення відповідача, в ній позивач з посиланням на факт передачі 2-м відповідачем 1-му відповідачу основних засобів та зарахування частини заборгованості в сумі 3662,00 грн. була зарахована на рахунок Зіньківської філії ВАТ "Полтаваобленерго" відповідно до постанови КМУ № 95 від 28.01.2002 року у другій половині дня 02.12.2002 року, після підписання з Опішнянським ККП акту звірки, просив суд стягнути з ВАТ "Полтаваобленерго" 30710,90 грн. заборгованості Опішнянського ККП.

Проте, зазначені вимоги позивача також не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1. листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/1076 від 05.10.1993 року "Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні спорів", при вирішенні питання про те, чи є об'єкт оренди цілісним майновим комплексом, слід виходити з вимог ч. 1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Таким чином, із наведених норм законів вбачається, що належним доказом виділення та передачі цілісного майнового комплексу є розподільчий баланс, в якому повинно бути вказано вартість всіх активів та пасивів, що передаються разом із цілісним майновим комплексом.

Із наданого суду розподільчого балансу на 01.01.2003 р. (т.2 а.с.48) вбачається, що він підписаний одноособово головним бухгалтером КП «Полтававодоканал», без підпису керівника підприємства, в зв'язку з чим названий документ не може бути прийнятий до розгляду у якості належного та допустимого доказу.

При цьому, з п.2 Рішення Полтавської обласної ради від 07.08.2002 р. (т.1 а.с.8-9) та із Акту приймання-передачі систем водопостачання та водовідведення від 03.07.2003 р. (т.1 а.с. 10-15), Акту передачі основних фондів систем водопостачання та водовідведення смт. Опішня Зінківського району на баланс КП «Полтаваобленерго»від 02.12.2002р. (т 2 а.с. 5 7) вбачається, що на баланс Комунального підприємства «Полтававодоканал»було передане майно, яке має індивідуальну характеристику, а саме, первісну вартість - 3 537 868,44 грн., залишкову вартість - 2 946 577,16 грн. та довжину, що вимірюється в погонних метрах. Жодних доказів того, що здійснювалась передача цілісного майнового комплексу разом із усіма активами та пасивами Опішнянського комбінату комунальних підприємств в матеріалах справи не міститься, у Рішенні Полтавської обласної ради від 07.08.2002 р. зазначено лише про передачу систем водопостачання та водовідведення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що не надано належних доказів передачі на підставі Рішення Полтавської обласної ради від 07.08.2002 р. на баланс КП «Полтававодоканал»цілісного майнового комплексу Опішнянського комбінату комунальних підприємств з усіма його активами та пасивами, в тому числі заборгованості за спожиту комбінатом електроенергію у розмірі 30710,90 грн.

При цьому, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на експертний висновок № 121-3/09 оскільки відповідно до положення ч.5 ст.43 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

За оцінкою колегії суддів, ствердження судового експерта про те, що системи водопостачання та водовідведення підпадають під визначення цілісного майнового комплексу в контексті визначень цілісного майнового комплексу даних у Методиці оцінки вартості майна під час приватизації (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 15.08.1996 року), Положенні про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу ЦМК державних підприємств, які не підлягають приватизації, в т.ч. казенних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 року № 787, та Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" не є достатнім та належним доказом того, що на підставі Рішення Полтавської обласної ради від 07.08.2002р. відбулася передача цілісного майнового комплексу з усіма активами та пасивами комбінату. Такий висновок судово-економічної експертизи спростовується матеріалами справи та поясненнями представників сторін по справі.

Ствердження судового експерта у вищеназваному висновку про те, що кредиторська заборгованість, яка отримана КП «Полтававодоканал»від Опішнянського комбінату комунальних підприємств згідно з Рішенням Полтавської обласної ради від 07.08.2002р. співпадає із заборгованістю, яку Опішнянський комбінат комунальних підприємств був винен ВАТ «Полтаваобленерго»за спожиту електроенергію, не є належним доказом передання до КП «Полтаваобленерго»пасивів Опішнянського комбінату комунальних підприємств, в тому числі, і заборгованості комбінату за спожиту ним електроенергію.

При цьому, згідно з вимогами ст. 37 ЦК УРСР в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Згідно з вимогами ст. 38 ЦК УРСР, припинення державних організацій, що є юридичними особами, провадиться тим органом, за рішенням якого вони утворюються. Між тим, з моменту прийнятна рішення Полтавської обласної ради від 07.08.2002 р. Опішнянською селищною радою як представником власника територіальної громади смт. Опішня Зіньківського району не було прийнятно жодного рішення про реорганізацію Опішнянського комбінату комунальних підприємств шляхом приєднання до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал". Тому, твердження позивача про те, що разом із системами водопостачання та водовідведення до КП «Полтававодоканал»перейшов обов'язок по сплаті заборгованості за спожиту комбінатом електроенергію, є необґрунтованими.

Посилання позивача на лист-гарантію від 24.12.2002 р. №11/2755, судом до уваги також не приймається, оскільки названий лист не місить жодних відомостей щодо розміру заборгованості, підстав її виникнення та строку погашення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Лист-гарантія від 24.12.2002р. №11/2755 не може бути прийнятий в якості належного доказу по справі.

Разом з тим, судова колегія також зазначає, що позивач наполягаючи на сплаті 1-м відповідачем заборгованості 2-го відповідача за договором № 91 фактично зазначає про зміну боржника в зобовязанні зі сплати заборгованості за цим договором.

Статтями 201-202 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних правовідносин, передбачалося, що перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора. Перевід боргу, оснований на угоді, укладеній у письмовій формі, повинен бути вчинено в простій письмовій формі.

Проте, позивач, всупереч вимогам зазначених норм закону не надав суду жодного доказу як надання згоди на зміну боржника в зобовязанні, так і укладання відповідної угоди у формі, визначеній ст. 202 ЦК УРСР.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

На підставі вказаного позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають, а відповідне рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу ВАТ "Полтаваобленерго", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.11 р. по справі № 5/228-14/249 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

Повний текст постанови підписано 14.04.2011 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

судді Плахов О.В.

Бородіна Л.І.