YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Севастополь

/

Севастопольський апеляційний господарський суд

Постанова № 15101166, 08.04.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення

08.04.2011

Номер справи

2-22/319-2010

Номер документу

15101166

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2011 року Справа № 2-22/319-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіРибіної С.А.,

суддівГоголя Ю.М.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" в Автономній Республіці Крим;

відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг";

третя особа - явку уповноваженого представника не забезпечила, Акціонерний комерційний банк "Трансбанк";

третя особа - явку уповноваженого представника не забезпечила, Фонд майна Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 14 грудня 2010року у справі №2-22/319-2010

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127,Київ,03150)

в особі Філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" в Автономній Республіці Крим (вул. Набережна імені 60-річчя СРСР,28,Сімферополь,95000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" (вул. Чехова, 51,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

3-ті особи: Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" (вул. Фізкультури, 9,Київ 150,03150)

Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)

про стягнення 27104174,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" в Автономній Республіці Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг", про стягнення 27104174,68 грн., з яких: 20000000,00 грн. основний борг, 3844185,69 грн. прострочена заборгованість по процентах, 2930555,56 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 329433,43 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки щодо оплати заборгованості за кредитним договором №1969 від 28 квітня 2006 року в частині сплати кредиту та відсотків за користування кредитною лінією. Доводи та обґрунтування викладені у позові та додаткових поясненнях по справі.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02-17.02.2010 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" (т.2 а.с.7-8).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2010 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд майна Автономної Республіки Крим (т.2 а.с.55-56).

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 34972793,84 грн., за рахунок майна:

·нерухоме майно: будівля спального корпусу №4 - літ. „Г” колишнього санаторію ім. Дзержинського загальною площею 770, 5 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,2100 га за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алупка, вул. Першого Травня, буд.2;

·нерухоме майно: нежитлові будівлі Республіканського клінічного санаторію „Симеїз”, загальною площею 2347,40 кв. м, що складаються із літ „А” санаторний корпус загальною площею 1040,90 кв.м; літ. „Б” кухня, загальною площею 132,50 кв.м.; літ „В” літній майданчик загальною площею 277,1 кв.м; літ. „Ж” гараж загальною площею 130,0 кв.м; літ „Л” склад загальною площею 159,70 кв.м; літ „М” санаторний корпус загальною площею 501,9 кв.м.; літ „З” загонова веранда загальною площею 32,70 кв.м; літ. „К” загонова веранда, загальною площею 37,20 кв.м., літ. „Н” загонова веранда загальною площею 35,40 кв.м; на ділянці вбиральні літ. „Г”, „Д”, навіси літ „П”, „Р”, сараї літ. „О”, котельня літ. „Е”, що розташовані на земельній ділянці 2,1115 га за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 56;

·нежитлові будівлі пансіонату: літ. „А1” загальною площею 293,4 кв.м, літ. „Б1” загальною площею 164,9 кв.м., літ. „Г” загальною площею 79,6 кв.м., літ „Е” загальною площею 19,7 кв.м, літ. „Л” загальною площею 123,3 кв.м, на ділянці: сарай літ. „X”, басейн 52,34 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 0,40 га за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 46 в.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2010 року у справі №2-22/319-2010 позов задоволений частково, звернуто стягнення на нерухоме майно в сумі 29961086,05 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за основним боргом 20000000,00 грн., прострочена заборгованість по відсотках за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року 6949129,13 грн., пеня за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 17.04.2009 по 17.10.2010 - 2214520,55 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 06.03.2009 по 05.09.2009 - 797436,37 грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору щодо строків сплати суми кредиту і процентів за користування цим кредитом, та застосував відповідальність, передбачену умовами кредитного договору.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, постановити нове рішення: у задоволені позову відмовити в частині стягнення пені.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне зясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було встановлено розмір початкової ціни предмету іпотеки при його подальшої реалізації, не зазначено спосіб реалізації предмета іпотеки. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту проводилось за період з 17.04.2009 по 17.10.2010, що є порушенням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду 19 січня 2011 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначена до розгляду.

Позивач, відповідач та треті особи явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, треті особи свою думку стосовно апеляційної скарги суду не надали.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

28 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" (позичальник) був укладений кредитний договір №1969 (далі Договір, т.1 а.с.10-18).

Відповідно до пункту 14.1 Договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і припиняє чинність по закінченні строку, зазначеного в пункті 2.1 цього Договору, але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Згідно пунктів 1.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди №8 від 28.02.2008 до Договору (т.1 а.с.28), кредитор відкриває позичальникові відновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом 20000000,00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в договорі. Надання коштів в межах договору здійснюється на підставі листів позичальника.

Позичальник зобовязується повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобовязання, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором (1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 23% річних за використану частину кредитних коштів та 0,1% річних за невикористану частину. Сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту у строк не пізніше пятого банківського дня місяця слідуючого за місяцем, за який нараховані проценти. Якщо пятий банківський день місяця буде вихідним, святковим або неробочим днем, то тоді сплата процентів за користування кредитом повинна бути проведена в перший за ним робочий день. Проценти нараховуються кредитором щомісяця, починаючи з дня надання кредиту, і до остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році.

Виконання зобовязань позичальника забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), заставою цінних паперів, нерухомості та іпотекою квартири, з урахуванням додаткових угод №1 від 11.05.2006, №3 від 27.02.2007, №5 від 27.04.2007, №7 від21.12.2007, №9 від 17.04.2008 (т.1 а.с.20, 22, 24, 26, 28), які визначені у пункті 4.1 Договору.

Згідно пункту 5.1 Договору позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів, нарахованих за користування кредитом у строки (терміни), встановлені цим Договором шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на рахунок Акціонерного комерційного банку "Трансбанк".

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що датою погашення заборгованості за цим Договором вважається дата, коли сума в рахунок погашення заборгованості позичальника перед кредитором, включаючи суму кредиту, суму нарахованих процентів, неустойки, з чітким дотриманням умов цього Договору фактично надійшла на рахунок кредитора.

Розділом 9 Договору передбачена відповідальність сторін за порушення виконання прийнятих на себе зобовязань.

Відповідно до пункту 9.3-9.4 Договору за кожний день невиконання зобовязань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у строк процентів за кожний календарний день прострочення виконання. У випадку несвоєчасного погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за кредитом за кожний календарний день прострочення виконання.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банком прийняті в іпотеку нежитлові приміщення за договорами від 22.06.2006, 24.12.2007, 29.02.2008.

Так, 22.06.2006 між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (Іпотекодержатель) та відповідачем (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки (далі Договір іпотеки №1), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №2265 (т.1 а.с.60-61).

Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки №1, з урахуванням договору про внесення змін від 24.12.2007 до договору іпотеки №1, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю обєкти нерухомого майна: будівлю спального корпусу № 4 літ. Г колишнього санаторію ім. Дзержинського, загальною площею 770, 5 кв.м , що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. Першого Травня, буд.2. Предметом іпотеки є забезпечення повернення Іпотекодавцем коштів, отриманих за кредитним договором №1969 від 28.04.2006.

Нерухоме майно належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано виконавчим комітетом Алупкінської міської ради 25.04.2005 на підставі рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради №47 від 05.04.2005, яке зареєстроване в Ялтинському бюро технічної інвентаризації 25.04.2005 за реєстраційним номером 10585684, номер запису 119 в книзі 16-е, стр.31 (пункт 1.2 Договору іпотеки №1).

Згідно пункту 3.2 Договору іпотеки №1 звернення стягнення на предмет іпотеки, або на відповідну його частину здійснюється шляхом передачі Іпотекодавцем Іпотекодержателю предмета іпотеки за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, який має передбачити в рахунок виконання основного зобовязання передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та/або право продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві у порядку, передбаченому діючим законодавством України, в рахунок погашення заборгованості, на підставі рішення суду, за виконавчим написом нотаріуса. Спосіб звернення стягнення визначається Іпотекодержателем з урахуванням того, що можуть застосовуватись як один з них так і різні. Форма та засіб реалізації предмету іпотеки обирається Іпотекодержателем самостійно.

Відповідно до пункту 3.3 Договору іпотеки №1 у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель реалізує його відповідно до пункту 3.2 Договору.

Цей Договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення дії Кредитного договору внаслідок повернення кредиту, сплати процентів та погашення іншої заборгованості за кредитним договором та за цим Договором у повному обсязі (пункт 5.1 Договору іпотеки №1).

24.12.2007 між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (Іпотекодержатель) та відповідачем (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки (далі Договір іпотеки №2), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 374 (т.1 а.с.63-64).

Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки №2 Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі Республіканського клінічного санаторію „Симеїз”, загальною площею 2347,40 кв.м, що складаються із літ „А” санаторний корпус, загальною площею 1040,90 кв.м; літ. „Б” кухня, загальною площею 132,50 кв.м.; літ „В” літній майданчик загальною площею 277,10 кв.м.; літ. „Ж” гараж, загальною площею 130,0 кв. м; літ „Л” склад, загальною площею 159,70 кв. м; літ „М” санаторний корпус загальною площею 501,9 кв.м.; літ „З” загонова веранда, загальною площею 32,70 кв.м; літ. „К” загонова веранда, загальною площею 32,70 кв.м., літ. „Н” загонова веранда загальною площею 35,40 кв.м; на ділянці вбиральні літ. „Г”, „Д”, навіси літ „П”, „Р”, сараї літ. „О”, котельня літ. „Е”, що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 56, та є власністю Іпотекодавця.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцеві на праві приватної власності в частці 1/1 на підставі договору купівлі продажу майна, укладеного Фондом майна Автономної Республіки Крим з відповідачем 01.10.2004 та посвідченого державним нотаріусом першої Ялтинської державної нотаріальної контори Одинцовою С.О. за реєстровим №6-377 та актом прийому-передачі майна від 04.10.2004. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації 20.10.2004, номер запису 154 в книзі 20-Е с.385, реєстраційний номер 7644830, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.2004 №5123552 (пункт 1.2 Договору іпотеки №2).

У пункті 4.3 Договору іпотеки №2 встановлено застереження, згідно якого даний договір визнається сторонами та діючим законодавством як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, що надає право Іпотекодержателю у порядку позасудового врегулювання, передбаченого статтею 36 Закону України „Про іпотеку”, звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього Договору. Цим договором Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право прийняти у власність предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязань, або право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки на власний розсуд шляхом або продажу від власного імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у спосіб, встановлений статтею 38 Закону України „Про іпотеку”, або прийняття предмету іпотеки у власність згідно порядку, встановленого статтею 37 Закону України „Про іпотеку”. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за домовленістю між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, або на підставі оцінки предмету іпотеки субєктом оціночної діяльності, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою 90 відсотків його вартості.

Згідно пункту 3.2 Договору іпотеки №2 у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем зобовязання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим Договором та Кредитним договором або чинним законодавством, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобовязання сторін за цим договором та кредитним договором (пункт 6.1 Договору іпотеки №2).

29.02.2008 між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (Іпотекодержатель) та відповідачем (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки (далі Договір іпотеки №3), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровім № 417.

Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки №3 Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, що складаються із літ „А1” колишній спальний корпус, загальною площею 267,1 кв.м; літ. „Б1” колишній лікувальний корпус, загальною площею 162,0 кв.м; літ. „В” будівля колишньої лабораторії, загальною площею 90,7 кв.м; літ. „Г” пральня, загальною площею 78,9 кв.м; літ „Е” ізолятор, загальною площею 19,7 кв.м; літ. „Л” котельня, загальною площею 51,2 кв.м; літ. „Н” літній павільйон, загальною площею 150,7 кв.м; літ. „М” вбиральня, загальною площею 11,8 кв.м; на ділянці сараї літ Х, У, що розташовані за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 46 в.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцеві на праві приватної власності в частці 1/1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2007, яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради №6 від 23.03.2007. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації 18.04.2007, номер запису 95 в книзі 20-Е с.384, реєстраційний номер 7643593, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.04.2007 №14283217 (пункт 1.2 Договору іпотеки №3).

Згідно пункту 3.2 Договору іпотеки №3 у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем зобовязання в цілому або в частині, а також в інших випадках, передбачених цим Договором та Кредитним договором або чинним законодавством, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

Пункт 4.3 Договору іпотеки №3 є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя та визнається сторонами та діючим законодавством як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, що надає право Іпотекодержателю в порядку позасудового врегулювання, передбаченого статтею 36 Закону України „Про іпотеку”, звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього Договору. Цим договором Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право прийняти у власність предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязань, або право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки на власний розсуд шляхом або продажу від власного імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у спосіб, встановлений статтею 38 Закону України „Про іпотеку”, або прийняття предмету іпотеки у власність згідно порядку, встановленого статтею 37 Закону України „Про іпотеку”. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за домовленістю між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, або на підставі оцінки предмету іпотеки субєктом оціночної діяльності, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою 90 відсотків його вартості.

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобовязання сторін за цим договором та кредитним договором (пункт 6.1 Договору іпотеки №3).

На виконання умов Кредитного договору №1969 від 28.04.2006 Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" надав відповідачу кредит в сумі 20000000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку з 28.04.206 по 06.07.2009 (т.1 а.с.32-33).

Відповідно до підпункту 8.2.2 Кредитного договору позичальник зобовязаний погасити кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, нараховані кредитором у порядку і на умовах, встановлених цим Договором, а також виконати всі інші зобовязання за цим Договором перед кредитором.

Проте, відповідач в порушення підпункту 8.2.2 Кредитного договору не повернув кредитні кошти у сумі 20000000,00 грн., та не сплатив відсотки за користування кредитом, з урахуванням уточнень до позовної заяви, у сумі 6949129,13 грн.

У випадку несвоєчасного погашення кредиту та/або нарахованих процентів відповідач повинен сплатити кредиторові пеню і штрафи відповідно до пункту 9 цього Договору (підпункт 8.2.6 Кредитного договору).

08.05.2009 між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (Сторона 1) та Відкритим акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України” (ВАТ „Украексімбанк” (Сторона 2) укладений договір відступлення права вимоги (далі Договір від 08.05.2009, т.1 а.с.68), відповідно до умов якого Сторона 1 відступила, а Сторона 2 набула право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, що укладені на виконання таких кредитних договорів, укладених Стороною 1 з юридичними особами, перелік яких наведено у Додатку 1 до цього Договору.

У Додатку № 1-3 від 08.07.2009 до вищезазначеного Договору від 08.05.2009, передбачений перелік кредитів, за якими Сторона 1 відступила право вимоги на користь Сторони 2, у тому числі, за кредитним договором, укладеним між Стороною 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант СВ-юг” (Відповідач, Позичальник) від 28.04.2006 №1969 (т.1 а.с.70).

Також між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та Відкритим акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України” (ВАТ „Украексімбанк”) були укладені договори відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 22.06.2006, 24.12.2007, 29.02.2008, відповідно до яких позивач прийняв право вимоги за цими договорами (т.1 а.с.71, 72, 73).

Судом також встановлено, що за результатами проведеної 15 квітня 2010 року Філією Акціонерного товариства „Укрексімбанк” в Автономній Республіці Крим перевірки наявності, стану та умов зберігання відповідачем майна, яке знаходиться в іпотеці банку та є предметом спору по цієї справі, було виявлено, що частина приміщень була відповідачем знесена, частина перебудована без згоди банку, що є порушенням законодавства України та умов договорів іпотеки.

Внаслідок вищезазначених змін з нерухомістю відповідачем було отримано нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 46в, видане виконавчим комітетом Алупкінської міської ради 04.12.2008, яке містить новий опис обєкту, а саме: нежитлові будівлі пансіонату: літ. А1 загальною площею 293,4 кв.м, літ. Б1 загальною площею 164,9 кв.м., літ. Г загальною площею 79, 6 кв.м., літ Е загальною площею 123,3 кв.м, на ділянці: сарай літ. Х, басейн 52,34 кв.м. (т.3 а.с.42-43).

Відповідно до статті 5 Закону України „Про іпотеку” іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Оскільки знесення частини предмета іпотеки та його добудування були здійснені відповідачем після укладення іпотечного договору, а також реєстрація права власності добудованої нерухомості була здійснена у складі з іншої нерухомістю, наданої в іпотеку банку, то іпотека поширюється на добудовану частину обєкта нерухомості.

Крім того, згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог від 14.12.2010 встановлено, що 30.08.2010 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої Кредитний договір був викладений у новій редакції та йому привласнений інший номер - №151309К36/1969, з урахуванням облікової політики Акціонерного товариства „Укрексімбанк” (далі-Кредитний договір в редакції 30.08.2010, т.3, а.с.78-85).

Новою редакцією Кредитного договору була зменшена процентна ставка за користування кредитом та змінений порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до підпункту 3.2.5 Кредитного договору в редакції 30.08.2010 проценти за користування кредитом сплачуються позичальником у розмірі 0,1% річних починаючи з 01.08.2010.

Згідно підпункту 3.4.1 Кредитного договору в редакції 30.08.2010 проценти нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Відповідно до підпункту 3.3.1 Кредитного договору в редакції від 30.08.2010 позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту.

У разі невиконання зобов'язань згідно підпунктів 3.3.1, 3.4.1 Кредитного договору в редакції 30.08.2010 позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у пункті 3.2. цього Договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, який встановлений на день сплати, на рахунок, зазначений в пункті 3.7 (б) (пункт 7.1 Кредитного договору в редакції 30.08.2010).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем відповідачу були направлені претензія №084-07/2464 від 24.09.2009, яка отримана нарочно відповідачем 24.09.2009, та претензія №084-07/2655 від 09.10.2009, яка отримана відповідачем 26.10.2009, щодо необхідності сплати заборгованість за кредитним договором в тридцятиденний строк з моменту отримання претензіїта звернення стягнення на предмети іпотеки у разі несплати зазначених в претензії сум заборгованості (т.1 а.с.75-76, 82-84).

Відповідачем претензії залишені без реагування.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про сплату боргу та нарахованих штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у звязку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).

Підставами заявленого позову зазначене неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати заборгованості за кредитним договором №1969 від 28.04.2006 в частині сплати кредиту та процентів за користування кредитною лінією.

Як вбачається з пункту 3.2.2 Договору в редакції 30.08.2010 та графіку погашення кредиту кінцевий термін погашення 16.04.2009.

Відповідач не погасив кредитні кошти у сумі 20000000,00 грн. до 17.04.2009 та не сплатив відсотки за користування кредитом починаючі з 06.03.2009.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Докази оплати позивачем наявної заборгованості за кредитом у розмірі 20000000,00 грн. на день винесення рішення суду першої інстанції відсутні, у звязку з чим позовні вимоги у цій частині правомірно визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Додатково позивач просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом в розмірі 6949129,13 грн.

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини першої статті 10561 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Суд встановив, що відповідачем порушені його зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору щодо своєчасної сплати процентів. Заборгованість по сплаті процентів на момент винесення рішення суду в період з лютого 2009 року по листопад 2010 року складає 6949129,13 грн.

Розрахунок процентів перевірений судом, визнаний правомірним та вимоги в цієї частині визнані такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 230, 231 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 7.2 Кредитного договору в редакції 30.08.2010 у разі невиконання зобов'язань згідно підпунктів 3.3.1, 3.4.1 Кредитного договору в редакції 30.08.2010 позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у пункті 3.2. цього Договору, і підлягає сплаті у національної валюті України за офіційним курсом НБУ, встановлений на день сплати на рахунок, зазначений в пункті 3.7 (б).

Позивачем, з урахуванням останніх уточнень позовної заяви, була нарахована пеня за несвоєчасне погашення основного боргу в період з 17.04.2009 по 14.12.2010 в розмірі 6634166,68 грн., та за несвоєчасне погашення процентів за період з 06.03.2009 по 14.12.2010 в розмірі 1389498,03 грн.

Зазначені суми були перевірені та задоволенні судом першої інстанції частково відповідно до приписів статті 232 Господарського кодексу України, а саме: пеня за несвоєчасне погашення основного боргу в період з 17.04.2009 по 17.10.2010 складає 2214520,55 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів в період з 06.03.2009 по 05.09.2009 в розмірі 797436,37 грн.

Проте, заявник апеляційної скарги вказує, що нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту проводилось в порушення вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України в період з 17.04.2009 по 17.10.2010.

Судова колегія встановила, що розрахунок пені за основним боргом та простроченими процентами був зроблений судом першої інстанції з урахуванням положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, тобто за 183 дні. Проте, в рішенні були зроблені арифметичні помилки відносно сум та періодів нарахування.

Так, відповідно до норм чинного законодавства пеня за основним боргом складає 2216438,36 грн., виходячи з наступного розрахунку: