Постанова № 15101161, 08.04.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2011 року

Справа № 5002-15/5540-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Ковальчука Ігоря Васильовича (довіреність № 220/686/д від 30.12.2010 р.), представника Міністерства оборони України;

позивача - Плотнікова Юрія Васильовича - Начальника 800 військового представництва Міністерства Оборони України (витяг з наказу № 117 від 14.08.2009 року);

відповідача - Гірій Вікторії Ігорівни (довіреність № 58/928 від 09.03.2011 року), представника відкритого акціонерного товариства "Фотон",

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 27 січня 2011 року у справі №5002-15/5540-2010

за позовом Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,м.Київ,01001)

до відкритого акціонерного товариства "Фотон" (вул. Данілова, 43,м.Сімферополь,95021)

про стягнення 10498,78 грн. та спонукання до виконання умов контракту

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства „Фотон” про стягнення пені в сумі 7 582,12 грн., штрафу в сумі 2 916,66 грн., зобов’язання виконати умови Державного контракту від 21.07.2006 р. № 251/3/67-06 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу М 100Н.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2011 року у справі № 5002-15/5540-2010 у задоволенні позову Міністерства оборони України відмовлено в повному обсязі через сплив строку позовної давності.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким зобов’язати відкрите акціонерне товариство „Фотон” виконати умови Державного контракту від 27.07.2006 р. № 251/3/67-06 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому і обробки інформації Е-12 в складі комплексу М 100Н від 31.12.2001 року.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказував на порушення вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, стверджуючи, що про застосування строків позовної давності відповідач зазначив, на його погляд, за підказкою судді під час оголошеної перерви надав черговий відзив на позовну заяву, де замість посилань на статтю 267 Цивільного кодексу України зазначив: „Таким чином МО України не має права стягувати адміністративно-господарські санкції в порядку ст.250 ГК У”. Також позивач зазначав, що умовами пункту 3.7 Контракту визначено, що датою виконання зобов’язань за ним є дата затвердження акту приймання виконаних робіт, тоді як Акт № 25 оцінки технічного стану і спільного функціонування боргових комплексів розвідки літаків СУ-24 МР б/н 11,17,19 і лабораторії Л-05 від 12.05.2008 підтверджує лише оцінку спільного функціонування літаків і лабораторії, отже не є виконанням п.3.7 Контракту. Апелянт зазначав, що судом першої інстанції було прийнято до уваги лише другорядні документи: зазначений вище Акт № 25 від 12.05.2008 та Акт приймання робіт, виконаних згідно Державного контракту № 251/67-06 від 21.07.06, який не затверджений з боку Замовника, не скріплений печаткою ВП 800 і не може відповідно до вимог Державного контракту свідчити про закінчення виконання робіт за контрактом. Застосування судом статті 863 Цивільного кодексу України позивач вважав безпідставним, оскільки позовна давність в один рік застосовується від дня прийняття роботи замовником, однак роботи за Контрактом замовником не приймалися взагалі.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги, що надійшли до суду 07.04.2011 р., Міністерство оборони України вказувало, що в акті приймання робіт, виконаних згідно Державного контракту від 11.06.2009 р. було допущено помилку. Оскільки не всі роботи по п.3 Специфікації були виконані, а виконаним був лише перший із трьох її підетапів, визначених Програмою та методикою перевірки ефективності робіт по модернізації виробу Е-12 під завданням комплексу М 100Н, Міністерство оборони України й не підписало цей Акт, виправивши тим самим помилку ВП 800 щодо його узгодження. Одночасно з додатковими поясненнями позивачем були надані лист Фонду державного майна України № 31-2-34 від 01.02.11 р., Акт № 10 від 21.03.2008 р. з додатками, Рішення про порядок проведення робіт з модернізації комплексного наземного приймального пункту Е-12 під завдання комплексу М100Н, Програма та методика перевірки ефективності робіт по модернізації виробу Е-12 під завданням комплексу М 100Н.

У запереченнях на апеляційну скаргу відкрите акціонерне товариство „Фотон” зазначало про виконання ним робіт за Державним контрактом № 251/3/67-06 у повному обсязі, посилаючись на Акт приймання робіт від 12.05.2008 р. та Висновок представництва Замовника ПЗ 800 від 11.06.2006 р., а також на пропущення річних строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення штрафних санкцій та на статтю 863 Цивільного кодексу України відносно позовних вимог щодо неналежної якості робіт.

Ухвалою від 17 лютого 2011 року апеляційна скарга Міністерства оборони України була прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначена до розгляду у складі судової колегії: головуючий – суддя Балюкова К.Г., суддів Видашенко Т.С. та Волкова К.В.

Розпорядженням в.о.секретаря судової палати від 07 квітня 2011 року через хворобу судді Видашенко Т.С., вона була замінена на суддю Рибіну С.А., у зв’язку з відпусткою судді Волкова К.В., він був замінений на суддю Дмитрієва В.Є.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07 квітня 2011 року представник Міністерства оборони України підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній з врахуванням доповнень, представник відповідача просила залишити рішення суду від 27 січня 2011 року без змін, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги.

Також у судовому процесі суду в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України були надані пояснення посадовою особи відповідача – начальником 800 військового представництва Міністерства оборони України Плотникова Ю.В. з питань виконання Державного контракту від 21.07.2006 р.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом позовних вимог Міністерства оборони України у даній справі є невиконання відповідачем зобов’язань за Державним контрактом від 21.07.06 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому і обробки інформації Е-12 в складі комплексу М 100Н та стягнення штрафних санкцій в сумі 10498,78 грн. за їх несвоєчасне виконання за період з 11.12.2007 р. по 09.06.2008 р..

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інших суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Підставами виникнення зобов’язань згідно частини 2 статті 509 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи 21 липня 2006 року між Міністерством оборони України (Замовник) та відкритим акціонерним товариством „Фотон” (Виконавець) був укладений Державний контракт з оборонного замовлення підставою для укладення якого згідно п.1.2 цього контракту є постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 № 356-4.

Сторонами також були укладені додаткові угоди до Державного контракту від 21.07.2006 № 251/3/67-06, № 1 від 18.12.2006 та № 2 від 15.06.2007.

Згідно п.1.1 Державного контракту Виконавець зобов’язується виконати в інтересах Замовника роботи з модернізації наземного рухомого пункту прийому Е-12 „бочка”, технічного нагляду та супроводження експлуатації засобів повітряної розвідки в обсягах та терміни, зазначені у специфікації виконання робіт, що додається до цього Контракту і є його невід’ємною частиною (додаток 1 до Контракту), а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.3 специфікації виконання робіт (додаток № 1 до Державного контракту) строк проведення етапу випробувань наземного пункту прийому обробки інформації Е 12 у складі комплексу М 100Н встановлений до 10.12.2007 року (а.с.19).

Відповідно до вимог п.2.1 Державного контракту виконання робіт проводиться у військових частинах, що експлуатують продукцію та на підприємстві Виконавця.

Відповідно вимог п.3.1. Державного контракту контроль за його виконанням в частині п.4.1 контракту, здійснює представництво Замовника № 800 відповідно до вимог „Положення про порядок регулювання цін на продукцію оборонного призначення” від 15.03.95 № 35/85/347/140, чинними нормативними документами з ціноутворення та встановленими економічно обґрунтованими нормами матеріальних та трудових витрат на проведення зазначених робіт.

Згідно п.3.2 Державного контракту контроль за якістю виконаних робіт в умовах підприємства та їх технічне прийняття здійснює представництво Замовника № 800 відповідно до вимог „Положення про військові представництва на підприємствах, установах і організаціях” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 279 та „Основних условий поставки продукции для военных организаций”, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР 05.07.77 № 608.

Пунктом 4.1 Державного контракту визначено, що Виконавець після виконання робіт подає Замовникові через представництво Замовника № 800 проекти протоколів погодження договірних цін на виконані роботи, акти приймання виконаних робіт, табель відпрацьованого робочого часу, затверджений командиром військової частини, в якій проводились роботи, та розрахунково-калькуляційні матеріали після чого представництво замовника № 800 надає відповідний висновок Замовнику.

З аналізу зазначених положень Державного контракту слідує, що представництво замовника № 800 перевіряє відповідність цін, роботи, калькуляцію і надає всі ці документи Замовнику, оскільки виключно останній відповідно до п.1.1 Державного контракту здійснює приймання та оплату виконаних робіт.

Отже, виходячи з того, що сторонами досліджуємого судом правочину є Міністерство оборони Україна та відкрите акціонерне товариство „Фотон”, зазначене в контракті ПЗ № 800 є лише відділом перевірки якості.

З умов Державного контракту від 21.07.2006 № 251/3/67-06 вбачається що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо належного виконання зобов’язань закріплені також статтею 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та положеннями частини 7 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 611 того ж Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 3.7 Державного контракту його сторонами визначено, що датою виконання Виконавцем зобов’язань за ним є дата затвердження акту приймання виконаних робіт, що підтверджує відповідність виконаних робіт вимогам експлуатаційної документації, отже тільки зазначений документ згідно умов Державного контракту свідчить про закінчення виконання робіт і виконання контракту в цілому.

За пунктом 3.6 Державного контракту у термін 10 календарних днів після завершення робіт у військовій частині, згідно з результатами перевірки, командир військової частини підписує акт приймання виконаних робіт (Додаток 2 до Державного контракту) яким підтверджує відповідність виконаних робіт вимогам документації, зазначеній в Специфікації.

У своїх відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу відповідач стверджує, що виконання ним усіх робіт за Державним контрактом підтверджується Актом № 25 (а.с.51-52 том 1).

Як вбачається з зазначеного Акту № 25 від 12.05.2008 р., ним проведена оцінка технічного стану та спільного функціонування бортових комплексів розвідки літаків Су-24МР б/н 11,17,19 і лабораторії Л-05. Акт підтверджує, що спільне функціонування літаків і лабораторії оцінено „незадовільно”, у висновках цього акту вказано про необхідність продовження перевірочних робіт на літаках Су-24МР б/н 11,17,19 спільно з лабораторією Л-05 на землі.

З врахуванням умов п.4.3 Державного контракту щодо здійснення розрахунків за виконані роботи за договірними цінами, затвердженими протоколами погодження договірних цін, після пред’явлення Виконавцем рахунку та протоколів погодження договірних цін, актів приймання виконаних робіт, затверджених Замовником, яким згідно умов Державного контракту є Міністерство Оборони України, твердження відповідача відносно виконання зобов’язань за Державним контрактом у повному обсязі з посиланням на Акт № 25 судова колегія вважає недоведеними через невідповідність цього документу вимогам належності доказів.

Акт приймання робіт, виконаних згідно Державного контракту із зазначенням про узгодження певних сум керівником ПЗ 800 11.06.2009 р. (а.с.53 том 1), на який в своєму рішення посилається господарський суд першої інстанції як на доказ виконання відповідачем робіт за Державним контрактом у повному обсязі, також не відповідає вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів, оскільки цей акт не затверджений Замовником, не скріплений печаткою ПЗ № 800, отже не може свідчити про закінчення виконання робіт за Державним контрактом, як й складений на його підставі Висновок ПЗ 800 від 11.06.2009 року № 235 (а.с. 31 том 1).

Форма належного Акту приймання робіт, виконаних згідно Державного контракту, затверджена додатком № 2 до Державного контракту № 251/3/67-06 від 21.07.2006 (а.с.47 том 1), але підписаного сторонами акту такої форми щодо виконання п.3 Специфікації або всього Державного контракту повністю відповідачем на підтвердження його доводів про їх виконання надано не було.

Твердження представника відповідача щодо ухилення Міністерства оборони від підписання акту приймання робіт, узгодженого ПЗ 800 11.06.2009 р. (а.с.53 том 1) що позбавило їх можливості мати докази виконання робіт, судова колегія вважає недоведеними, оскільки у такому випадку відповідач не був позбавлений права звернення до суду із позовом про спонукання Міністерства оборони України до підписання цього акту, однак таких звернень з боку відкритого акціонерного товариства „Фотон” не було.

Крім того, відповідно до п.3.5 Програми та методики перевірки ефективності робіт по модернізації виробу Е-12 під завданням комплексу М 100Н, затвердженими Рішенням сторін Державного контракту про порядок проведення робіт з модернізації комплексного наземного приймального пункту Е-12 під завдання комплексу М100Н роботи останнього етапу Державного контракту складалися з підетапів. Узгодження від 11.06.2009 ПЗ 800 на акті за поясненнями посадової особи відповідача –начальника 800 військового представництва Міністерства оборони України Плотникова Ю.В. є узгодженнями виконання першого підетапу робот по п.3 Специфікації, отже не всіх робіт загалом, що пояснює відсутність затвердження цього Акту як повного виконання п.3 Специфікації з боку Замовника.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з питань закінчення випробування комплексу для введення його в експлуатацію листами № 350/108/425 ПС від 24.07.2008 р. та № 247/5/2925 від 29.07.2009 р. (а.с.102,105) та безпосередньо сам Виконавець листом від 11.12.2007 р. № 486/900 (а.с.113) зазначає про виконання всіх робіт, окрім проведення випробувань наземного пункту прийому і обробки інформації Е-12 в складі комплексу М 100Н.

Таким чином, через відсутність у відповідача належних доказів виконання ним робіт Державного контракту, визначених пунктом 1.3 специфікації виконання робіт (додаток № 1 до Державного контракту), судова колегія доходить висновку про порушення відповідачем умов Державного контракту щодо його виконання в цій частині, що дає підстави для застосування до відповідача наслідків невиконання цивільних (господарських) зобов’язань.

Оскільки положеннями статті 23 Господарського кодексу України до способів захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання віднесені, зокрема, присудження до виконання обов’язку в натурі, суд апеляційної інстанції вбачає необхідні підстави для задоволення позовних вимог Міністерства оборони України в частині зобов’язання відповідача виконати умови Державного контракту від 21.07.2006 р. № 251/3/67-06 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу М 100Н.

Запропонований позивачем у позові строк виконання таких робіт – до 31 грудня 2011 року є співмірним з 6-ти місячним строком виконання такого етапу робіт, визначених у Специфікації.

Відносно наявності підстав для застосування до цих позовних вимог строку позовної давності судова колегія доходить наступного.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки.

На підставі викладених норм, строк позовної давності щодо невиконання умов Державного контракту, укладеного сторонами у справі, визначених пунктом 1.3 специфікації виконання робіт (додаток № 1 до Державного контракту), згідно яких строк проведення випробувань наземного пункту прийому обробки інформації Е 12 у складі комплексу М 100Н встановлений до 10.12.2007 року (а.с.19), закінчився 10.12.2010 року, тоді як позивач звернувся до суду із позовом 15.11.2010 року, тобто до його спливу, тому підстав для застосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності до вимог про зобов’язання виконати умови Державного контракту не було.

Застосування господарським судом першої інстанції до зазначених вимог позивача положень статті 863 Цивільного кодексу України судова колегія вважає безпідставним, оскільки згідно цієї норми позовна давність в один рік застосовується до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, тоді як предметом спору сторін у справі є не якість їх виконання, а взагалі невиконання певних робіт за договором.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій, до яких частиною 2 статті 217 того ж Кодексу віднесені: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до вимог статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 5.1 Державного контракту за прострочення виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми недовиконаних робіт за кожний день прострочення. За відмову від виконання робіт, а також за порушення строків виконання робіт понад 30 діб з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

Виходячи з вартості невиконаних відповідачем робіт, визначених умовами Державного контракту у розмірі 41 666,67 грн. позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання Державного контракту: пені за період з 11.12.2007 р. по 09.08.08 в сумі 7582,12 грн. та штрафу в сумі 2 916,66 грн., а всього (7 582,12+2 916,66) 10 498,78 грн.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність строком один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з заявленого у позові періоду застосування штрафних санкцій та положень статті 258 Цивільного кодексу України на підставі заяви відповідача про застосування строку позовної давності, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України (а.с.125), судова колегія вбачає правомірність його застосування господарським судом першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу по підставах частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, тому в даній частині рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Доказів порушення судом першої інстанції вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, про що міститься зазначення в апеляційній скарзі, апелянтом не надано, отже судова колегія вважає їх безпідставними.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Неповне з’ясування господарським судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі вищевикладених обставин справи, ненадання належної оцінки доказам, які містяться у справі, призвели до неправильного застосування судом норм матеріального права та необґрунтованої відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язання виконати умови Державного контракту від 27 липня 2006 року № 251/3/67-06 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому і обробки інформації Е-12 в складі комплексу М 100Н, тому колегія суддів, застосовуючи положення пункту 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2011 року у справі № 5002-15/5540-2010 в цій частині скасувати та прийняти нове –про задоволення зазначених вимог.

Оскільки в апеляційній скарзі Міністерства оборони України рішення господарського суду першої інстанції оскаржувалось лише частково - в частині відмови судом в задоволенні вимог про зобов’язання відповідача виконати умови Державного контракту від 27 липня 2006 року № 251/3/67-06 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому і обробки інформації Е-12 в складі комплексу М 100Н, по результатам повторного розгляду справи апеляційною інстанцією апеляційна скарга вважається задоволеною повністю.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По результатах вирішення справи судом апеляційної інстанції з відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті держмита в дохід держави в розмірі 85 грн. на стадії розгляду справи судом першої інстанції та (85:2) 42,50 грн. на стадії апеляційного розгляду справи та сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105,60 грн., оскільки позивач від даних витрат при зверненні до суду з позовом та апеляційною скаргою був звільнений за п.38 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про держане мито”.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2011 року у справі № 5002-15/5540-2010 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язання виконати умови Державного контракту від 27 липня 2006 року № 251/3/67-06 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому і обробки інформації Е-12 в складі комплексу М 100Н до 31 грудня 2011 року - скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

„Зобов’язати відкрите акціонерне товариство „Фотон” виконати умови Державного контракту від 27 липня 2006 року № 251/3/67-06 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому і обробки інформації Е-12 в складі комплексу М 100Н до 31 грудня 2011 року.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Фотон” (95012, м. Сімферополь, вул. Данілова, 43, р/р 26000301323134 в філії КЦО ПІБ, МФО 324430, ЄДРПУ 25128758) у дохід держави (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЄДРПУ 34740405, Банк отримувача: ГУДК в АРК, м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет у м. Сімферополі) держмито в сумі 85 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Фотон” (95012, м. Сімферополь, вул. Данілова, 43, р/р 26000301323134 в філії КЦО ПІБ, МФО 324430, ЄДРПУ 25128758) у дохід держави (р/р 31113095700007, МФО 824509 Банк отримувача: ГУ ДК України у м.Севастополі, одержувач: Держбюджет Ленінський район м.Севастополь) держмито в сумі 42,50 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Фотон” (95012, м. Сімферополь, вул. Данілова, 43, р/р 26000301323134 в філії КЦО ПІБ, МФО 324430, ЄДРПУ 25128758) у дохід держави (р/р 3121825900002, МФО 824026, ЄДРПУ 22040000, Банк отримувача: ГУ ДК України в АР Крим, м.Сімферополь, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя) витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 105,60 грн.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати судові накази”.

3. В частині відмови в задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України про стягнення 10498,78 грн. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2011 року у справі № 5002-15/5540-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.Є. Дмитрієв

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Міністерству оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

2. Відкритому акціонерному товариству "Фотон" (вул. Данілова, 43,Сімферополь,95000)