Постанова № 15101035, 13.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2011                                                                                           № 21/003-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:           Корсака В.А.

          Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Натурпродукт-Вега”: Мостецька А.А. - представник за довіреністю,

від Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”: Колесник Д.В. - представник за довіреністю,

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека ВВС”: Яценко Я.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”

на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2011 року

у справі № 21/003-11 (суддя: Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Натурпродукт-Вега”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”

про стягнення 4953585,93 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Натурпродукт-Вега”

про визнання договору недійсним

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека ВВС”

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Натурпродукт-Вега”

про визнання договору частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Натурпродукт-Вега” звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” про стягнення заборгованості за отриманий на підставі Договору поставки № 5/2010 від 04.01.2010р. товар у розмірі 4871375,06 грн. та нараховану за прострочення платежу пеню в сумі 82210,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем прийнято товару на загальну суму 4871375,06 грн., проте, відповідач в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався.

24.01.2011р. відповідачем було подано клопотання про припинення провадження у даній справі в порядку п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з укладанням угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

У задоволенні зазначеного клопотання відповідача судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість, оскільки умови спірного договору не містять арбітражного застереження, а доказів укладання між сторонами відповідної арбітражної угоди суду не надано.

Заперечуючи проти первісного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” 24.01.2011р. звернулось до господарського суду Київської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Натурпродукт-Вега”, в якому просить визнати договір поставки № 5/2010 від 04.01.2010р. недійсним.

Крім того, надійшла позовна заява від третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС”, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” про визнання договору поставки №5/2010 від 04.01.2010р. недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2011р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурподукт-Вега”, а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС” прийнято для спільного розгляду з первісним та зустрічними позовами у даній справі, та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС” до участі у даній справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Крім того, від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”, обґрунтоване тим, що у позивача є підстави вважати, що незастосування зазначених заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2011р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” про забезпечення первісного позову задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”, що знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 4953319,18 грн.

Відповідачем було подане клопотання про призначення судової економічної експертизи для підтвердження заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” за Договором поставки № 5/2010 від 04.01.2010р., але оскільки питання, запропоновані відповідачем для вирішення їх саме судовою експертизою стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань, у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи у даній справі, у відповідності до ст. 41 ГПК України, судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2011 р. у даній справі первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову повністю відмовлено; в задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”

подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні первісного позову - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з’ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та

порушення останнім норм процесуального права.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції належним чином не встановлено факту поставки та отримання товару згідно товарно-транспортних накладних.

Крім того, апелянт посилається на те, що первісним позивачем не доведено розміру заборгованості належними письмовими доказами.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції у повному обсязі проігноровано вимоги зустрічної позовної заяви.

У відзиві позивач за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2011 р. – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано частково задовольнив первісні позовні вимоги, в задоволенні зустрічних - відмовив, а в задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовив повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”(покупець) укладено договір поставки №5/2010, згідно з умовами якого постачальник зобов’язаний передати у власність покупцеві медикаменти, вироби косметичного призначення, косметичні засоби, харчові добавки, предмети санітарії та гігієни (товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю. Право власності на партію товару переходить покупцю в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця про отримання товару на видатковій накладній постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору протягом серпня 2010-листопада 2010р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 5366310,75 грн., що підтверджується видатковими накладними, які засвідчені підписами та відбитками печаток сторін: №КІЕ0000008600 від 18.08.2010р. на суму 448159,64 грн.; №КІЕ0000008604 від 18.08.2010р. на суму 55677,82 грн.; №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р. на суму 537937,66 грн.; №КІЕ0000009503 від 02.09.2010р. на суму 53794,42 грн.; №КІЕ0000010225 від 14.09.2010р. на суму 356375,65 грн.; №КІЕ0000010229 від 14.09.2010р. на суму 77194,20 грн.; №КІЕ0000010973 від 23.09.2010р. на суму 337989,80 грн.; №КІЕ0000010978 від 23.09.2010р. на суму 52560,00 грн.; №КІЕ0000011103 від 27.09.2010р. на суму 329889,40 грн.; №КІЕ0000011105 від 27.09.2010р. на суму 41366,40 грн.; №КІЕ0000011231 від 28.09.2010р. на суму 306560,72 грн.; №КІЕ0000011254 від 28.09.2010р. на суму 124723,63 грн.; №КІЕ0000011850 від 11.10.2010р. на суму 347082,24 грн.; №КІЕ0000011851 від 11.10.2010р. на суму 149843,28 грн.; №КІЕ0000011942 від 12.10.2010р. на суму 173336,42 грн.; №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р. на суму 54104,45 грн.; №КІЕ0000012193 від 15.10.2010р. на суму 255648,00 грн.; №КІЕ0000012906 від 28.10.2010р. на суму 414737,30 грн.; №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р. на суму 47563,15 грн.; №КІЕ0000013156 від 04.11.2010р. на суму 2370,77 грн.; №КІЕ0000013157 від 04.11.2010р. на суму 523108,91 грн.; №КІЕ0000013147 від 04.11.2010р. на суму 116645,95 грн.; №КІЕ0000013179 від 05.11.2010р. на суму 87638,40 грн.; №КІЕ0000013194 від 05.11.2010р. на суму 140848,00 грн.; №КІЕ0000013473 від 11.11.2010р. на суму 290930,90 грн.; №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р. на суму 39561,24 грн.; №КІЕ0000013539 від 11.11.2010р. на суму 662,40 грн. (Том І а.с. 35-73).

Отримання товару за спірними накладними з боку покупця було здійснено представником останнього, який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) №15108 від 27.10.2010р., №14891 від 15.10.2010р., №14806 від 12.10.2010р., №14740 від 11.10.2010р., №15373 від 10.11.2010р., №15249 від 04.11.2010р., №15227 від 03.04.2010р., №13916 від 02.09.2010р., №13575 від 17.08.2010р., №14470 від 27.09.2010р., №14437 від 27.09.2010р., №14408 від 23.09.2010р., №14090 від 13.09.2010р., що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних (Том І а.с. 35-73).

За спірними накладними позивачем надано знижок на суму 429115,17 грн., що підтверджується актами надання знижок №227 від 11.11.2010р., №226 від 11.11.2010р., №225 від 11.11.2010р., №224 від 05.11.2010р., №223 від 05.11.2010р., №222 від 04.11.2010р., №221 від 04.11.2010р., №220 від 28.10.2010р., №219 від 28.10.2010р., №218 від 15.10.2010р., №217 від 12.10.2010р., №216 від 12.10.2010р., №215 від 11.10.2010р., №214 від 11.10.2010р., №213 від 28.09.2010р., №212 від 28.09.2010р., №211 від 27.09.2010р., №210 від 27.09.2010р., №209 від 23.09.2010р., №208 від 23.09.2010р., №207 від 14.09.2010р., №206 від 14.09.2010р., №205 від 02.09.2010р., №204 від 02.09.2010р., №203 від 18.08.2010р., №202 від 18.08.2010р.(Том ІІ а.с. 1-26).

У п. 10.3. Договору зазначено, що він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2010р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Як зазначено у 4.7. в редакції угоди № 1 про доповнення умов договору поставки № 5/2010 від 04.01.2010р., сторони висловили домовленість про те, що постачальник проводить відпуск товару покупцю на умовах відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту відпуску товару. Знижка на одноразову закупку товару встановлюється в розмірі 8,0% від суми одноразової закупки, про що складається відповідний Акт надання знижки.

Ніяких претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору з боку відповідача не надано.

Проте, відповідач свої обов’язки за договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару за спірними накладними у визначений договором строк не оплатив.

Відповідачем за накладною №КІЕ0000013465 від 11.11.2010р. було повернуто товар вартістю 22,26 грн., за накладною №КІЕ0000011946 від 12.10.2010р. було повернуто товар вартістю 6458,66 грн., за накладною №КІЕ0000012907 від 28.10.2010р. –7339,39 грн., №КІЕ0000009500 від 02.09.2010р. –1391,04 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на накладних на повернення №474832-0 від 01.12.2010р., №474746-0 від 01.12.2010р., №450072-0 від 12.11.2010р., №478522-0 від 03.12.2010р.(Том І а.с. 129-132).

Враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 4871375,06 грн.

Крім того, факт несплати відповідачем вартості поставленого за спірними накладними товару підтверджується наявними в матеріалах справи копією виписки з поточного рахунку позивача за спірний період, а також довідкою №365 від 18.02.2011р., яка підписана начальником ОВ Ф “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернопіль” і скріплена відбитком печатки банківської установи (Том І а.с. 111).

Позивачем 14.12.2010р. було направлено відповідачу претензію №792/7, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

Відповідач на претензію не відповів, заборгованість за Договором не сплатив.

Як свідчать матеріали справи, а саме довідка № 365 від 18.02.2011р., видана філією “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернопіль”, коштів на рахунок позивача від відповідача за 2011 р. не надходило (Том І а.с. 126).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджується довідкою №184/7 від 24.01.2011р., яка підписана головним бухгалтером і генеральним директором ТОВ “Натурпродукт-Вега” та скріплена відбитком печатки товариства (Том І а.с. 109).

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.7 в редакції, викладеній в угоді №1 від 04.01.2010р. до Договору, постачальник проводить відпуск товару покупцю на умовах відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту відпуску товару.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положення даної статті кореспондується з положенням ст. 193 ГК України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу відповідачем за первісним позовом до суду не надано.

Доводи апелянта, про те, що судом першої інстанції належним чином не встановлено факту поставки та отримання товару згідно товарно-транспортних накладних, судова колегія відхиляє як необґрунтовані, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).

Підписання спірних накладних з боку відповідача було здійснено представником останнього – Ошиваловим М.В., який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) №15108 від 27.10.2010р., №14891 від 15.10.2010р., №14806 від 12.10.2010р., №14740 від 11.10.2010р., №15373 від 10.11.2010р., №15249 від 04.11.2010р., №15227 від 03.04.2010р., №13916 від 02.09.2010р., №13575 від 17.08.2010р., №14470 від 27.09.2010р., №14437 від 27.09.2010р., №14408 від 23.09.2010р., №14090 від 13.09.2010р., що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних (Том І а.с. 35-73).

Згідно ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

В матеріалах справи не міститься доказів скасування або визнання недійсними вищезазначених довіреностей, з чого слідує необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на підписання спірних накладних з боку покупця неуповноваженою на це особою.

Крім того, спірні накладні не лише підписані уповноваженою особою відповідача, а й завірені печаткою підприємства, а саме складом медпрепаратів приймального відділу.

Проаналізувавши вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом становить 595653,88 грн., а, отже, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як встановлено в ст. 610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У п. 8.4 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 4.1 цього Договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення

виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, відповідачу за первісним позовом нарахована пеня в сумі 82210, 87 грн., за період прострочення зобов’язання з 03.10.2010р. по 28.12.2010р.

Судова колегія, перевіривши розмір пені, обрахованої судом першої інстанції за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, дійшла висновку про правомірне часткове задоволення судом першої інстанції нарахування пені у розмірі 81944,12 грн.

В свою чергу, позивач за зустрічним позовом, просить визнати договір поставки № 5/2010 від 04.01.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”, недійсним, на підставі ч. 4 ст. 203 ЦК України, оскільки спірні накладні, які є невід’ємними частинами Договору, не були підписані уповноваженими на те представниками сторін Договору, і як наслідок, не відповідають вимогам ст. 208 ЦК України щодо форми вчинення правочину.

Як встановлено в ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, тобто правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи вже зазначене вище, а саме встановлений факт підписання спірних накладних з боку покупця уповноваженим представником останнього, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Договору поставки № 5/2010 від 04.01.2010р. недійсним, адже, інших підстав недійсності Договору позивачем за зустрічним позовом не зазначено.

Відповідачем за первісним позовом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Предметом позову ТОВ “Аптека ВВС” є вимога про визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС” посилається на те, що укладання спірного договору з боку ТОВ “ВВС ЛТД” зумовлено виконання останнім своїх обов’язків як комісіонера за договором комісії №15 від 30.12.2009р., укладеного з ТОВ “Аптека ВВС”.

За умовами договору комісії №15 від 30.12.2009р. передбачено обов'язок комісіонера (ТОВ “ВВС ЛТД”) погоджувати з комітентом істотні умови правочинів, укладення яких передбачено цим договором комісії, в даному випадку договору поставки з ТОВ “Натурпродукт-Вега”.

Зважаючи на те, що в установленому договором комісії №15 від 30.12.2009р. порядку не було укладено додаткову угоду, в якій би було викладено істотні умови договору комісії та, відповідно, умови, необхідні для придбання товару Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС ЛТД” у Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” за Договором, то такі істотні умови не можна вважати погодженими.

Таким чином, укладання спірного Договору без попереднього погодження з боку ТОВ

“ВВС ЛТД” його (Договору) істотних умов із третьою особою, є порушенням умов договору комісії №15 від 30.12.2009р., і як наслідок є підставою для визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у

видаткових накладних.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС” не є стороною Договору поставки № 5/2010 від 04.01.2010р.

Договір поставки № 5/2010 від 04.01.2010р. не містить жодного застереження про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” заключає цей договір в інтересах або від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС”.

Проаналізувавши встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про правомірність відмови у задоволенні судом першої інстанції позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС”, оскільки не доведено факт порушення умовами Договору його прав та законних інтересів.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено позовні вимоги за первісним позовом, відмовлено за зустрічним позовом та відмовлено у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи заяву представника відповідача за первісним позовом щодо неправильного нарахування судом першої інстанції розміру державного мита, яке підлягало стягненню згідно оскаржуваного рішення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, судовою колегією перевірено обґрунтованість нарахування державного мита та встановлено допущено помилку, внаслідок якої зайво нараховане державне мито у розмірі 1 (одна) грн. 18 коп., у зв’язку з чим з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню державне мито у розмірі 25497 (двадцять п’ять тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 45 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2011р. у справі № 21/003-11 – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2011р. у справі № 21/003-11 – залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”(08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега”(46006, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гайова, 48 А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21139268) 25497 (двадцять п’ять тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 45 коп. державного мита.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

5. Матеріали справи № 21/003-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Корсак В.А.

                                                                                          Михальська Ю.Б.