Постанова № 15101028, 21.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2011                                                                                           № 13/526

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Буравльова С.І.

          Вербицької О.В.

при секретарі:           

за участю представників:

позивача – Крецуль І.О., Синько О.В.;

відповідача – Каменський Д.Г., Костянецький М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі»

на рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2010

у справі № 13/526 (суддя – Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Промтекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі»

про стягнення 794856,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Промтекс» (далі – позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» (далі – відповідач) про стягнення 794856,53 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2009 порушено провадження у справі № 13/526.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.01.2010 у справі № 13/526 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 794856,53 грн. основного боргу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 19.01.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, наслідком чого є задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 13/526.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2010 у справі № 13/526 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) 05.08.2008 було укладено Договір про транспортно - експедиторські послуги № 76 (далі - Договір), відповідно до умов якого експедитор взяв на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника виконати послуги, пов'язані з організацією транспортно - експедиторської обробки зовнішньоторгових вантажів замовника та перевезення вантажу з правом залучення до виконання інших осіб, а замовник зобов'язався сплатити експедиторові вартість перевезення та пов'язаних з цим прямих витрат, а також, відшкодувати витрати, понесенні експедитором в інтересах замовника, що пов'язані з виконанням доручення замовника (в т.ч. фрахт, деммередж, зберігання, страхування, вантажні роботи, тощо) (п.2.2.6, п. 3.5 - 3.7 Договору).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.1 Договору відповідач зобов’язується оплатити за послуги надані позивачем протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов Договору, в період вересень - жовтень 2008 року в Іллічівський морський торгівельний порт суднохідною контейнерною лінією «Yang Ming Line» доставлено 27 контейнерів з вантажем відповідача - баштові крани в розборі (далі - товар).

На думку позивача спір у справі виник внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем фрахту та пов'язаних з перевезенням платежів. За час зберігання вантажу у контейнерах на терміналі порту позивачу, як експедитору, додатково було нараховано морським агентом суднохідної контейнерної лінії «Yang Ming Line» ТОВ «Транс - Оушен Експрес» та суміжними учасниками обслуговування цих контейнерів платежі за зберігання, вантажно - розвантажувальні роботи, виставлення контейнерів, демередж та перевезення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується Додатковою угодою від 19.08.2009 до Договору № 76 від 05.08.2008, якою зафіксована заборгованість відповідача у розмірі 794856,53 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія вважає, що розмір витрат, пов’язаних з фрахтом та перевезенням товару відповідача, а також витрати на зберігання, вантажно - розвантажувальні роботи, виставлення контейнерів, демередж та перевезення повинен підтверджуватись первинними документами, які фіксують здійснення позивачем відповідних господарських операцій (платіжні доручення, акти виконаних робіт, акти прийому – передачі, накладні тощо).

Таким чином, зобов’язання відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг з фрахту, перевезення та зберігання товару відповідача, відповідно до ст. 11 ЦК України виникають на підставі договору та визначаються на підставі первинних документів, які підтверджують фактичні витрати позивача з наданих відповідачу послуг.

Додаткова угода від 19.08.2009, на яку посилався суд першої інстанції, не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України. За своєю правовою природою дана додаткова угода по суті є лише актом, який містить інформацію про взаємовідносини сторін, їх права та обов’язки, яка має відповідати договору та юридичним фактам, які повинні підтверджуватись первинними документами. Розмір оспорюваної суми заборгованості визначається виходячи з первинних документів, а не додатковою угодою від 19.08.2009.

Як зазначалося вище, спір між сторонами виник з приводу виконання укладеного між сторонами договору № 76 від 05.08.2008 про надання транспортно - експедиторських послуг, пов’язаних з організацією транспортно – експедиторської обробки зовнішньоторгових вантажів замовника (відповідача).

Вбачається, що з наданих позивачем документів неможливо було з’ясувати фактичний розмір витрат позивача, оскільки виставлені відповідачу рахунки не відповідають рахункам, які виставлялись агентом ТОВ «Транс - Оушен Експрес» на адресу позивача. Крім того, відповідач зазначав, що оплатив всі послуги, які надавав позивач

З метою встановлення обставин справи щодо фактичного розміру витрат експедитора, Київським апеляційним господарським судом, в порядку ч. 1 ст. 41 ГПК України, було призначено судову – бухгалтерську експертизу.

У висновку судового експерта № 10742/10743/10-19 від 24.03.2011 зазначено наступне:

- за наявними в матеріалах справи документами заявлену суму позовних вимог ТОВ «АТ Промтекс» до ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» 794856,53 грн. підтвердити не видається за можливе;

- визначити суму заборгованості ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» перед ТОВ «АТ Промтекс», відповідно, які суми витрат складають демередж, фрахт, витрати на зберігання, агентська винагорода, автотранспортні послуги визначити не видається за можливе;

- в зв’язку з тим, що визначити суму заборгованості ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» перед ТОВ «АТ Промтекс» не видається за можливе, то, відповідно, не видається за можливе встановити – яка загальна сума заборгованості сплачена ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» ТОВ «АТ Промтекс»;

- встановити – на яку суму фактично виконані послуги ТОВ «АТ Промтекс» на виконання умов договору № 76 від 05.08.2008 не видається за можливе.

Із зазначеного висновку судового експерта вбачається, що рахунок – фактура не є первинними документами, зведеними обліковими документами, регістрами бухгалтерського обліку, зокрема, виходячи з вимог: Постанови Держкомстату СРСР «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій» від 28.12.1989 № 241, Наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 № 193, які підтверджують: обсяг виконаних робіт, обсяг наданих послуг; факт проведення господарських операцій, у розумінні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV.

З урахуванням наведеного, за рахунками – фактурами, виставленими ТОВ «АТ Промтекс» до ТОВ «Міжнародний центр торгівлі», на загальну суму 2404838,28 грн.; рахунками – фактурами, виставленими контрагентами до ТОВ «АТ Промтекс», на загальну суму 783397,82 грн.; актами виконаних робіт, складених ТОВ «АТ Промтекс» до ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» на 382579,02 грн.; актами прийому вантажу ТОВ «Перша брокерська контора»; вантажно – митними деклараціями з зазначеними в них: відправник/експортер MANITOWOC CRANE GROUP FRANCE SAS; одержувач – ТОВ «Міжнародний центр торгівлі»; міжнародними товарно – транспортними накладними від 15.09.2008 №№ 1543, 1543/1, 1543/2, 1543/3, 1543/4; виписками з оборотно – сальдової відомості, журналами – ордерами, відомостями ТОВ «АТ Промтекс» по рахунку 36.1 за договором № 76 від 05.08.2008 по контрагенту ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» за період з 01.09.2008 по 31.12.2009; виписками з оборотно – сальдових відомостей, журналами ордерами, відомостями по рахунку 63.1 по договору № 76 від 05.08.2008 з ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» за контрагентами, на думку судового експерта, неможливо визначити чи відбулося проведення господарських операцій на виконання умов договору № 76 від 05.08.2008, оскільки в матеріалах справи відсутні цивільно – правові угоди, документи бухгалтерського обліку, які б підтверджували проведення господарських операцій ТОВ «АТ Промтекс», зокрема, з контрагентами із зазначенням, що вказані господарські операції були проведені для ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» на виконання умов договору № 76 від 05.08.2008. В тому числі, які б визначали – які суми витрат складають демередж, фрахт, витрати на зберігання, агентська винагорода, автотранспортні послуги, що пов’язані з виконанням умов зазначеного договору.

Крім того, з висновку судового експерта вбачається, що за наявними в матеріалах справи документами бухгалтерського обліку неможливо встановити, що проведені господарські операції пов’язані між собою.

Колегія приймає до уваги як доказ вказаний висновок експерта, оскільки експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, а тому у суду відсутні підстави не довіряти висновку експерта. Крім того, сторони відмовились призначити додаткову судову експертизу і наполягали на вирішенні спору за наявними у справі доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Оскільки суду не було надано належних та переконливих доказів на підтвердження вимог позивача стосовно оплати наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність розміру заборгованості за договором про транспортно - експедиторські послуги № 76 від 05.08.2008.

Наведені порушення призвели до прийняття судом першої інстанції невірного рішення, що є підставою для його скасування із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 3974,28 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2010 у справі № 13/526 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Промтекс» (65125, м. Київ, вул. В.Арнаутська, 17, код ЄДРПОУ 13911051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 34045133) 3974 (три тисячі дев’ятсот сімдесят чотири) грн., 28 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 13/526 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Вербицька О.В.