Постанова № 15101015, 13.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2011                                                                                           № 50/160-44/210

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:           Михальської Ю.Б.

          Корсака В.А.

за участю представників:

від Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України: Брижицька О.Л. – за довіреністю;

від Державного підприємства „Ресурспостач”: Вакуленко О.М., Дронь П.В. – за довіреностями;

від Приватного підприємства „Універсал-Строй”: не з’явився;

від Державного комітету України з державного матеріального резерву: Михайлець О.В. – за довіреністю;

від Генеральної прокуратури України: Орленко А.О. – старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Ресурспостач”

на рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2010 р.

у справі №50/160-44/210 (суддя Головатюк)

за позовом Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України

до 1.Державного підприємства „Ресурспостач”

2. Приватного підприємства „Універсал-Строй”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державний комітет України з державного матеріального резерву

за участю Генеральної прокуратури України

про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

В лютому та березні 2010 року позивач звернувся з позовами про визнання недійсним правочину, а саме - договору купівлі-продажу №1-2129 від 13.07.2009р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 22.10.2010р. було об’єднано в одне провадження справи №50/160 та №44/210 за позовом Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України до 1.Державного підприємства „Ресурспостач”, 2.Приватного підприємства „Універсал-Строй” про визнання недійсним правочину, а саме - договору купівлі-продажу №1-2129 від 13.07.2009р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.11.2010р. у справі №50/160-44/210 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Прокуратурою, відповідачем 2 та третьою особою не надано відзивів на апеляційну скаргу.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач 2 наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з’явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника відповідача 2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2009 р. між ДП „Ресурс постач”, як продавцем, та ПП „Універсал-Строй”, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу № 1-2129 (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав Біокомпонент моторного палива БКМП ТУ У 24.6-35463570-001:2008 в кількості 870 892,261 дал на суму 5 591 128, 32 грн., раніше класифікованого як Спирт етиловий ректифікований, вищої очистки, який не відповідає ДСТУ 4221:2003. Зазначений Спирт відповідно до Договору № 1 про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, знаходиться на зберіганні в ДО «Комбінат «Світанок» (копія договору міститься в матеріалах справи).

26.08.2009р. працівниками Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у м. Києві на підставі наказу від 19.08.2009 № 932 «Про проведення перевірки» було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Ресурспостач». В ході перевірки встановлено, що в порушення ст. 14 Закону України від 19.12.1995 № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ДП «Ресурспостач», яке не є підприємством спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України на здійснення оптової торгівлі спиртом, було реалізовано спирт етиловий, який не відповідає ДСТУ 4221:2003 в кількості 870 892,61 дал на суму 5 591 128,32 грн., без ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим. Факт реалізації підтверджено податковою накладною від 16.07.2009 № 723, нарядами-розпорядженнями № 0.65/446, № 0.65/447, № 0.65/448, № 0.65/449, № 0.65/450, № 0.65/451.

11.09.2009р. Департаментом САТ ДПА України було складено відносно ДП «Ресурспостач» Акт перевірки № 0029/32-112. На підставі зазначеного акту Рішенням «Про застосування фінансових санкцій» від 22.09.2010р. накладені фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 11 182 256,60 грн.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України (далі – Закон України).

В силу ст.14 Закону України оптова торгівля спиртом етиловим і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України.

З викладеного випливає, що оптова торгівля спиртом здійснюється виключно підприємствами, спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України та за наявності відповідної ліцензії.

З матеріалів справи вбачається, що ДП „Ресурспостач” в порушення ст.14 Закону України здійснювалась оптова торгівля спиртом, яке не є спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України на здійснення оптової торгівлі спиртом та не має відповідної ліцензії.

Судова колегія звертає увагу на те, що речовина яка була продана відповідачем 1 відповідачу 2 на підставі Договору є саме спиртом етиловим, що крім іншого підтверджується також протоколом від 18.12.2008 № 72прод засідання комісії Держкомрезерву України щодо проведення аукціону з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, де в графі «назва матеріальних цінностей» зазначено: «спирт етиловий, ректифікований, вищого очищення».

Враховуючи те, що ДП «Ресурспостач» не є підприємством, спеціально уповноваженими Кабінетом Міністрів України на оптову торгівлю спиртом етиловим та не має відповідної ліцензії, тому воно не мало права на укладання відповідної угоди на оптовий продаж спирту етилового, який не відповідає ДСТУ 4221:2003 в кількості 870 892,261 дал на суму 5 591 128, 32 грн.

Щодо посилань апелянта на рішення Господарського суду Донецької області від 09.07.2009 у справі № 39/213пд, яким зобов’язано відповідачів укласти договір купівлі-продажу 870 892,26 дал Біокомпонента моторних палив і це рішення є обов'язковими до виконання, колегія зазначає наступне.

Судова колегія не заперечує того факту, що в силу ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Однак, в даному випадку рішенням Господарського суду Донецької області від 09.07.2009 у справі № 39/2ІЗпд зобов'язано ДП «Ресурспостач» укласти з ПП «Універсал-строй» основний договір - договір № 1-2824 від 26.06.2009, предметом же розгляду даної справи є визнання недійсним договору купівлі продажу № 1-2129 від 13.07.2009. Отже, предмети спору по справі Господарського суду Донецької області від 09.07.2009 у справі № 39/213пд та по справі Господарського суду м. Києва № 50/160-44/210 є різними - стосуються різних договорів, а тому посилання апелянта є безпідставними.

Також, судовою колегією приймається до уваги наявний в матеріалах справи лист старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві Б.О.Трачука до Голови Департаменту «САТ» ДПА України Радченка А.П., в якому, зокрема, зазначається, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у м. Києві розслідується кримінальна справа № 80-0230 порушена за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ДП «Ресурспостач» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Досудовим слідством встановлено, що упродовж грудня 2008 - липня 2009 років службові особи ДП «Ресурспостач» шляхом укладання нікчемних правочинів з ПП «Універсал-Строй» м. Донецьк на реалізацію спирту етилового ректифікованого під виглядом біокомпонентів для виготовлення моторного палива, ухилились від сплати податку на прибуток на суму 4014 813,32 грн. та податку на додану вартість 58 619 841 грн., чим вчинили умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

18.12.2008 Держкомрезервом проведено аукціон по лоту № 1575, згідно Протоколу засідання комісії № 72/прод щодо проведення аукціону з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, з метою реалізації матеріальних цінностей (спирт етиловий ректифікований в.о., який не відповідає ДСТУ 4221:2003, в кількості 870892,261 дал) на загальну суму 5 591 128,32 грн. переможцю ПП «Універсал-строй».

В подальшому, з метою ухилення від сплати податків, службовими особами ДП «Ресурспостач» за участю представників ПП «Універсал-строй», було змінено найменування продукції в угодах, заключних за результатами аукціону з метою заниження вартості даної продукції шляхом не включення до її вартості акцизного збору.

Водночас досудовим слідством встановлено, що при процедурі проведення аукціону не були виконанні вимоги Департаменту «САТ» ДПА України щодо надання учасниками документів щодо мети використання спирту, а саме: копії ліцензії на певний вид діяльності, найменування продукції, на яку використовується спирт, документів про внесення місць зберігання спирту до Єдиного державного реєстру зберігання та їх місткості, довідки органу Державної податкової служби за місцем реєстрації покупця, мету використання спирту.

Також, у вказаному листі зазначається, що в ході досудового слідства здобуто достатньо доказів того, що рідина, яка зберігалась в резервуарах №№ 13, 16, 17 ДО «Комбінат «Світанок»» та була реалізована через аукціон Держкомрезервом, є не біокомпонентом моторного палива, а спиртом етиловим технічним, об'ємною часткою спирту 96,6-96,8%.

З частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право шмагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судова колегія вважає, що за загальним правилом правочини про те, що передбачені у ст. 227 Цивільного кодексу України, належать до оспорюваних. Позов про визнання правочину недійсним за даною статтею може бути поданий самою юридичною особою, яка його вчинила, її контрагентами, учасниками (акціонерами) юридичної особи, органами, які здійснюють контроль за діяльністю юридичної особи, іншими заінтересованими особами, права чи законні інтереси яких порушені такими правочинами.

При цьому в позовній заяві слід посилатися на конкретну норму нормативного акта, який встановлює необхідність отримання ліцензії.

Так, позивач у своїх позовних заявах посилається на ст. 14 Закону України, відповідно до якої оптова торгівля спиртом етиловим і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, звернення позивача з даним позовом до суду є правомірним та обґрунтованим.

Державою здійснюється державне регулювання у сфері господарювання такими, зокрема, засобами як ліцензування, патентування та квотування, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Юридична особа вважається такою, що не має ліцензії, якщо: а) вона не отримала ліцензії; б) ліцензія відкликана відповідним органом; в) закінчився строк дії ліцензії. У випадках, коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, але на момент розгляду спору отримала її, правочин, не має визнаватися недійсним.

Відповідно до ст.33,34 ГПК України, сторонами спірного правочину не надано належних та допустимих доказів того, що вони мали відповідну ліцензію на торгівлю спиртом, що дає законні підстави визнати вказаний правочин недійсним.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для вирішення питання щодо застосування наслідків недійсності угоди, в даному випадку наслідків, передбачених ч. 2 ст. 216 ЦК України, та виходячи зі змісту позовних вимог, відповідно до яких позивач просить тільки визнати договір недійсним, в господарського суду немає правових підстав зобов'язувати сторони по угоді вчиняти дії, прямо передбачені законом.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене та з урахуванням відзиву.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства „Ресурспостач” на рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2010 року у справі №50/160-44/210 - залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2010 року у справі №50/160-44/210 - залишити без змін.

3.          Матеріали справи №50/160-44/210 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Михальська Ю.Б.

                                                                                          Корсак В.А.