Рішення № 15100484, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/179-32/10502.02.11 За позовом           Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»

До           Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про стягнення заборгованості

                                                            Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Тітовський О.В. –предст.

Від Відповідача Глузманова М.П. –предст.

Обставини справи:

Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 1 980 083,13 грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву за 2008 рік.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов’язань щодо відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (природного газу) відповідно до встановлених тарифів на зберігання природного газу.

Відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на відсутність укладеного з Позивачем договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Крім того, Відповідач вказує, що розрахунок суми позову за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву проведений без урахування вимог постанови Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002, а Позивачем не доведено факт понесення витрат саме у зв’язку із зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009, позов задоволено повністю: стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»1 980 083,13 грн. боргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2010 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2009, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова мотивована тим, що задовольнивши позовні вимоги про стягнення вартості наданих Позивачем послуг по зберіганню природного газу у 2008 році, виходячи зі затверджених тарифів на зберігання природного газу в підземному газосховищі, суди не з'ясували, чи є стягнуті кошти саме витратами, пов’язаними із зберіганням газу та не встановили в чому саме полягає зміст зобов’язання Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 справа прийнята до нового розгляду під № 14/179-32/105.

Під час нового розгляду Позивач позовні вимоги повністю підтримав, пояснивши, що розрахунок позовних вимог проведений з урахуванням кількості природного газу, що зберігався у Позивача та цін, що були встановлені постановою НКРЕ України від 11.06.2003 № 545. Крім того, ДАТ «Чорноморнафтогаз»розрахувало витрати на зберігання матеріальних цінностей державного резерву у підземному сховищі газу ДАТ «Чорноморнафтогаз»за 2008 рік відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам і організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним збереженням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002. А також, Позивач зазначив, що відповідно до кошторису витрати на зберігання матеріальних цінностей державного резерву у підземному сховищі газу ДАТ «Чорноморнафтогаз»за 2008 рік складають 6 815 482,85 грн.

Відповідач позовні вимоги повністю заперечив, зазначаючи, що договір від 27.06.1997 № 272, на який посилається Позивач, не був договором відповідального зберігання і його умови не передбачали відшкодування Держкомрезервом Позивачу витрат за зберігання природного газу, а у 2008 році договір відповідального зберігання між сторонами не укладався. Оскільки відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем, та враховуючи що такого договору між сторонами не укладалось, то підстав для стягнення з Відповідача витрат немає.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 у справі призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу.

          16.12.2010 до Господарського суду міста Києва надійшов висновок судово-економічної експертизи № 2449 разом з матеріалами справи № 14/239-32/105.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 поновлено провадження у справі № 14/239-32/105.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

          Закон України «Про державний матеріальний резерв»від 24.01.1997 № 51/97-ВР (із змінами та доповненнями), надалі - Закон, та «Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (із змінами та доповненнями), надалі - Порядок, регулює правовідносини щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

          Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв»державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

          Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

          Відповідно до ст. 12 Закону Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

          Як визначено у ст. 2 Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

          Відповідно до п. З та п. 4 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

          Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства. Мобілізаційне завдання виступає адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер, але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву.

          Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

          Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникнути, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, та з акту управління господарською діяльністю.

          За пунктом 4.2 Статуту Позивач –Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»є правонаступником Державного виробничого підприємства по видобутку, сховищу і транспортуванню нафти і газу «Чорноморнафтогаз».

Матеріалами справи встановлено, на виконання абзацу 2 пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.1997 № 538 «Про вдосконалення системи розрахунків за споживання природного газу»та на підставі Договору від 27.06.1997 № 272 між Державним виробничим підприємством «Чорноморнафтогаз» та Відповідачем за актами приймання передачі до державного резерву Відповідачем було закладено на зберігання природний газ в кількості 155502,504 тис.м.куб., а також природний газ ДП «Харківтрансгаз»в обсязі 97775 тис.м.куб. та природний газ, переданий Позивачу ВАТ «Кримський садовий завод»згідно з актом приймання передачі від серпня 1998 року в кількості 9000 тис. м. куб.; природний газ передавався на зберігання у Глібовське підземне сховище газу Позивача.

Судом також встановлено, що відповідно до приймального акта від липня 1993 року на зберіганні Позивача у Глібовському ПСГ знаходився природний газ Відповідача у кількості 57500 тис. м. куб.

В 1997-1999 роках відповідно до нарядів Держкомрезерву України №№ 2-7/6, 2-7/13, 2-7/15, 2-7/18, 2-7/19 з державного резерву було відвантажено 182 271,731 тис. куб. м. природного газу.

Суд зазначає, що рішеннями Господарського суду міста Києва від 29.04.2004 у справі № 5/17, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 по справі № 44/503, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2006 у справі № 44/385, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 у справі № 44/385, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 по справі № 15/446, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 по справі № 37/189 встановлено факт укладення Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву договору схову шляхом підписання актів приймання-передачі без визначення строку виконання Відповідачем зобов'язань по оплаті послуг зі зберігання природного газу та факт закладення та зберігання Позивачем 137505773 тис. м. куб. природного газу державного матеріального резерву.

Вказані факти визнаються судом встановленими за приписами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»Позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Таким чином, Позивач зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є недоторканими і можуть використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»).

Отже, надані Позивачем докази в сукупності свідчать, що на відповідальному зберіганні Позивача знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а тому суд вважає доведеним факт виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у 2008 році.

З аналізу інвентаризаційної відомості товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання до Глібовського підземного сховища газу від 01.01.2009 та звіту про наявність зазначеної кількості природного газу у Глібовському підземному сховищі на 01.01.2009 як доказів, що підтверджують здійснення Позивачем відповідального зберігання природного газу державного матеріального резерву, вбачається, що вказані вище правовідносини є триваючими, а в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до них мають застосовуватися правила Цивільного кодексу України.

          Посилання Відповідача на те, що між сторонами не укладено договору у формі єдиного документа судом відхиляються, оскільки вищевказані докази свідчать про те, що матеріальні цінності до матеріального резерву закладались та зберігаються Позивачем, а тому згідно ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України у Позивача та Відповідача виникають права та обов'язки за договором зберігання.

Відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; вказане відповідає частині 3 статті 947 Цивільного кодексу України про обов'язок поклажодавця відшкодувати зберігачу здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом, при безоплатному зберіганні.

Вказаний порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву», за пунктом 7 якого відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

          Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996 № 1548 Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює тарифи на зберігання природного газу.

          Так, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.06.2003 № 545 встановлено тариф на зберігання природного газу в підземному сховищі газу (ДВП) ДАТ «Чорноморнафтогаз»у розмірі 12,00 грн. за тисячу куб. м (без ПДВ), тобто 14,40 грн. за тисячу куб. м з врахуванням ПДВ.

          Фактичне понесення Позивачем витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується висновком судово-економічної експертизи по справі № 14/239-32/105 від 13.12.2010 № 2449, виконаного судовим експертом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 02.04.2010.

          Згідно з висновком судово-економічної експертизи, витрати Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»на зберігання цінностей державного матеріального резерву, а саме - природного газу за 2008 рік документально підтверджуються та фактично складають 6 815 482,85 грн., а механізм розрахунку суми витрат Позивача у розмірі 1 980 083,13 грн., враховуючи ПДВ, по відповідальному зберіганню природного газу мобілізаційного резерву в підземному газовому сховищі у 2008 році відповідає порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»та порядку, встановленому постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.06.2003 № 545.

          Факт непідписання договору між Позивачем та Відповідачем у формі єдиного документу та факт непогодження Відповідачем сум понесених Позивачем витрат не звільняє Відповідача від зобов'язання здійснити відшкодування понесених Позивачем витрат згідно вимог законодавства, оскільки факт понесення Позивачем витрат підтверджені належними доказами по справі.

          Згідно з спеціальним законодавством - пунктом 5 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»- Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

27.01.2009 Позивач звернувся до Відповідача з листом № 04/1-259 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 1980 083,13 грн. за надані послуги по зберіганню природного газу у 2008 році.

Станом на момент вирішення спору по суті вимога Позивача Відповідачем не виконана.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

          За таких обставин, позовні вимоги про стягнення витрат на зберігання цінностей державного матеріального резерву, а саме - природного газу у 2008 році визнаються такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 № 175, примусове списання коштів з реєстраційних, спеціальних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків інших клієнтів допускається лише у випадках, встановлених законами України та за рішенням суду (п. 2.1). Крім того, якщо у платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання коштів (п. 1.5).

          Оскільки сторони не надали суду відомостей стосовно рахунку Відповідача, з якого має здійснюватись стягнення, та коду бюджетної класифікації, то суд, зазначає, що питання можливості стягнення з кожного рахунку згідно підпункту 1.5 пункту 1 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, буде вирішуватись органами Державної виконавчої служби та органами Державного казначейства України при виконанні рішення суду.

          Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України понесені Позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»(95000, м. Сімферополь просп. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, код 00153117) 1980083,13 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6 444,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 26.04.2011