Рішення № 15100456, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/528.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез –Технолоджис» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбі Інжиніринг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Д.Б.»

про стягнення 215296, 99 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Олексійчук Ю.М., Алданов Ю.М.

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбі Інжиніринг»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д.Б. 215296, 99 грн. грошових зобов’язань по сплаті вартості виконаних позивачем робіт відповідно до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелбі Інжиніринг»умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбі Інжиніринг»342527,96 грн. грошових зобов’язань по сплаті вартості виконаних позивачем робіт за договором № 20-11/07 від 21.11.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. припинено провадження у справі № 51/5 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез –Технолоджис»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д.Б.»., залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Д.Б.».

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважних представників відповідача, неналежне виконання учасниками провадження у справі вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги.

Представники відповідача та третьої особи на виклик суду не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

У судовому засіданні 28.03.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтез –Технолоджис»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелбі Інжиніринг»укладено договір № 20-11/07, за умовами якого позивач зобов’язався виконати за завданням відповідача поставку обладнання на об’єкт з адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 18-Б, а також виконати за завданням відповідача власними силами і засобами та з використанням вищевказаних матеріалів та обладнання, роботи по системі електроживлення на структурованій кабельній системі на об’єкті відповідача, а відповідач –прийняти та оплатити обладнання та виконані роботи.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.6. договору його вартість визначається договірною ціною, яка складає 200817, 62 грн. на момент складання даного договору визначена відповідно офіційного курсу Національного банку України та дорівнює 5, 05 грн. за 1 дол. США. Якщо на день платежу офіційний курс долара щодо гривні збільшиться більш ніж на 3%, то відповідач повинен провести перерахунок і сплатити позивачу кошти з урахуванням такого збільшення курсу. Договірна ціна є динамічною та підлягає обов’язковому перегляду в процесі виконання сторонами своїх зобов’язань шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 4.1. договору та додатку № 3 до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. відповідач повинен сплатити позивачу кошти у строки та розмірах, що визначені договором після підписання актів приймання-передачі робіт.

Згідно з п. 4.2. договору відповідач сплачує передплату за роботи шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача до початку виконання робіт на протязі 3-х робочих днів з дати підписання договору. Вартість кожного етапу сплачується відповідачем позивачу на протязі 3-х днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт по кожному етапу робіт.

Договір, відповідно до п. 14.1., вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії даного договору до 31.12.2008 р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє від повного виконання сторонами зобов’язань по цьому договору, а у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої зі сторін своїх зобов’язань по ньому до моменту їх повного усунення винною стороною.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив передоплату на виконання умов договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. на суму 135000, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що на вимогу третьої особи було внесено зміни до робочих проектів у зв’язку з чим між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 07.12.2007 р. до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р., що призвело до суттєвого збільшення обсягу і складу виконаних робіт на об’єкті Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д.Б.»та, відповідно, зміни їх вартості. При цьому, як стверджує позивач, відповідач не розрахувався за фактично виконані роботи за договором № 20-11/07 від 21.11.2007 р. на суму 63259, 92 грн. та за додаткові роботи відповідно до додаткової угоди № 1 від 07.12.2007 р на суму 152037, 07 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тож, проаналізувавши зміст договору та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками, укладений між сторонами договір містить ознаки як договору поставки так і договору підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акти прийому-передачі обладнання та виконаних робіт до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. та зазначає, що, оскільки відповідач не відмовився від договору, та, у передбачений вказаним договором строк, не надав мотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі робіт, вищевказані роботи вважаються прийнятими відповідачем на підставі п. 7.4. договору та, відповідно, підлягають оплаті останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість робіт здійснених позивачем на виконання договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. становить 198259, 92 грн.

Згідно з п. 5.2.2. договору відповідач зобов’язаний підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт або акти вводу в експлуатацію в двохденний строк, з моменту їх отримання. У випадку, якщо відповідач дає мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт за цим договором, він надсилає у дводенний строк з дня отримання акту приймання-передачі виконаних робіт двосторонній акт з переліком зауважень, пропозицій та строків їх усунення.

Відповідно до п. 7.1., 7.4. договору здача-приймання робіт після закінчення кожного етапу та обладнання здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється актами приймання-передачі обладнання та виконаних робіт. У випадку необґрунтованого ухилення відповідача від прийняття виконаних робіт і непідписання відповідних документів, роботи вважаються виконаними і прийнятими замовником у день закінчення термінів здачі-прийняття робіт.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт надіслання позивачем актів № 1 від 01.12.2008 р. прийому-передачі обладнання та виконаних робіт до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. підтверджується наявними у справі фіскальними чеками поштової установи.

При цьому, доказів мотивованої відмови від підписання актів прийому-передачі обладнання та виконаних робіт до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. та/або надіслання позивачу двостороннього акту з переліком зауважень, пропозицій та строків їх усунення, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи положення п. п. 7.1., 7.4. договору, суд дійшов висновку, що підряді роботи, передбачені договором № 20-11/07 від 21.11.2007 р. вважаються прийнятими позивачем, а тому підлягають оплаті останнім.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідачем було здійснено передплату за договором № 20-11/07 від 21.11.2007 р. у розмірі 135000, 00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором становила 63259, 92 грн.

Разом з тим, умовами договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. передбачено коригування вартості договору в залежності від офіційного курсу долара США щодо гривні.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно даних Національного банку України офіційний курс долара США до української гривні станом на 28.03.2011 р. становив 7, 960 грн. за 1 дол. США.

Тож, згідно розрахунку суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 20-11/07 від 21.11.2007 р., з урахуванням коригування офіційного курсу долара щодо гривні, становить 99712, 67 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог позивач також посилається на додаткову угоду № 1 від 07.12.2007 р. до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р., а також на акти прийому-передачі обладнання та виконаних робіт до вказаної додаткової угоди.

Разом з тим, судом встановлено, що додаткова угода № 1 від 07.12.2007 р. до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. не підписана з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбі Інжиніринг», що в свою чергу свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на укладання такого правочину.

При цьому, акти прийому-передачі обладнання та виконаних робіт, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, також не містять підпису уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбі Інжиніринг», а відтак –у позивача відсутні підстави стверджувати про прийняття відповідачем робіт, які зазначені в актах та, відповідно, вимагати їх оплати.

На підставі викладеного суд відзначає, що із вказаної угоди між сторонами не виникло взаємних зобов’язань у відповідності до ст.ст. 11 Цивільного кодексу та ст. 174 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за додатковою угодою № 1 від 07.12.2007 р. до договору № 20-11/07 від 21.11.2007 р. визнаються судом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез–Технолоджис»підлягають частковому задоволенню у сумі 99712, 67 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез–Технолоджис»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбі Інжиніринг»(03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кім. 272, код ЄДРПОУ 34999892), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез–Технолоджис»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-А, кім. 31, код ЄДРПОУ 35482173) заборгованість у розмірі 99712, 67 (дев’яносто дев’ять тисяч сімсот дванадцять грн. 67 коп.) грн., 997, 13 (дев’ятсот дев’яносто сім грн. 13 коп.) грн. –державного мита та 68, 70 (шістдесят вісім грн. 70 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 26.04.2011 р.