Рішення № 15100401, 14.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/4714.04.11 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»

Про зобовязання повернути майно

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

Про зобовязання укласти договори купівлі-продажу

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від ТОВ «Євро Лізинг» Лазоренко І.В. по дов. № 5 від 01.01.2011

Від ТОВ «Вік-Тан» Лазько С.В. по дов. № 06/01-2010 від 17.06.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»повернути транспортні засоби:

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_6;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_8;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_10;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_11, державний номер НОМЕР_12, в зв'язку з припиненням 10.10.2010 дії планів лізингу № 474/005, № 474/006, №474/008, № 474/009, № 474/010, № 474/011 за договором фінансового лізингу № 474 від 18.09.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2011 було порушено провадження у справі № 3/47 та призначено її до розгляду на 03.03.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 03.03.2011 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до п. 19.2 договору фінансового лізингу № 474 термін договору зумовлений строком лізингом, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ. Так сторонами, 18.09.2007 разом з договором був підписаний додаток №3 - плани лізингу №474/001, №474/002, №474/003, №474/004, №474/005, №474/006, №474/007, №474/008, №474/009, №474/010, №474/011, а 20.05.2008 №№ 474/012, 474/013, які є невід'ємною частиною вищезгаданого договору. 27.10.2008 сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору та зміни до планів лізингу №474/005, №474/006, №474/008 - №474/011 від 18.09.2007 відповідно до яких, було встановлено дату припинення дії вищезгаданих планів лізингу до 10.10.2010. Пунктом 14.2 договору передбачено, що у разі, якщо лізингоодержувач не реалізує своє право викупу предмету лізингу та не продовжить строк його використання після припинення терміну дії договору, лізингоодержувач повертає транспортний засіб (ТЗ) в дату повернення, вказану в плані лізингу, в місце передачі. При цьому, зазначені вище обставини повинні були статися одночасно, про що свідчить наявність сполучника «та»у нормі пункту 14.2 договору «-якщо Лізингоодержувач не реалізує своє право викупу предмету лізингу та не продовжить строк його використання після припинення терміну дії договору». Згідно п. 14.1 договору після закінчення строку лізингу ТЗ, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості ТЗ відповідно до умов цього договору та законодавства України. Пунктом 9.5 договору встановлено обов'язок лізингодавця (відповідача) по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем (позивачем), передати ТЗ у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в п.6.4 договору. Так, п. 6.4 договору встановлено, що лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану в плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на ТЗ тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами. 04.10.2010 відповідач, в зв'язку із закінченням строку лізингу вищезгаданих ТЗ, звернувся до позивача з проханням надати рахунок для сплати залишкової вартості транспортних засобів. 12.10.2010 позивачем було надано відповідачу для оплати залишкової вартості транспортних засобів по планам лізингу №474/005, №474/006, №474/008 - №474/011 рахунок фактуру № С-00069163 від 12.10.2010 на загальну суму 5 094,78 грн. 13.10.2010 відповідач платіжним дорученням № 84 від 13.10.2010 перерахував кошти в розмірі 5094,78 грн. Таким чином, відповідач вчинив дії щодо реалізації свого права викупу предмету лізингу -здійснив оплату викупної вартості ТЗ у зв'язку із закінченням плану лізингу згідно рахунку-фактури №С- 69163 від 12.10.2010 та продовжує використання ТЗ після припинення терміну, визначеного в планах лізингу до договору по відповідним ТЗ. Крім того, позивачем хибно тлумачаться умови пункту 14.2 договору, який не передбачає укладення договору на продовження строку дії лізингу по ТЗ, наданих по планам лізингу № 474/005, № 474/006, №№ 474/008-474/011. враховуючи викладене просить в позові відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/47 від 03.03.2011, в звязку з невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 17.02.2011, розгляд справи було відкладено на 17.03.2011.

03.03.2011 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»про зобовязання останнього укласти договори купівлі-продажу вищезазначених транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/47 від 07.03.2011 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 3/47.

Відповідачем за зустрічним позовом до відділу діловодства суду 17.03.2011 подано відзив, в якому проти зустрічного позову заперечує з наступних підстав. Пунктом 12.5. договору фінансового лізингу № 474 визначені умови переходу права власності на ТЗ: право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на ТЗ та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати надання ТЗ. Також, відповідно до п. 14.1. договору фінансового лізингу № 474 після закінчення строку лізингу ТЗ, переданий Лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості ТЗ відповідно до умов цього договору та законодавства України. У позивача за зустрічним позовом існує заборгованість в сумі 42 828,25 грн., яка є предметом спору по справі № 18/254-52/34 та розгляд якої призначено на 23.03.2011 в Господарському судді міста Києва, та яка останнім не сплачена. Окрім того, грошові кошти в сумі 5 094 грн. 78 коп., які були перераховані TOB «Вік Тан»13.10.2010 згідно рахунку №С-00069163 від 12.10.2010, як залишкова вартість ТЗ по планам лізингу № 474/005; № 474/006; № 474/008-№ 474/011 були йому поверненні в зв'язку з відмовою сплатити борг. Враховуючи викладене просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/47 від 17.03.2011, в звязку з незявленням позивача за первісним позовом в судове засідання та невиконанням ним вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 17.02.2011 та ухвалі від 03.03.2011, розгляд справи був відкладений на 29.03.2011.

В судовому засіданні 29.03.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/47 від 17.03.2011, в звязку з незявленням позивача за первісним позовом в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 14.04.2011.

В судовому засіданні 14.04.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 474 (далі - договір).

Згідно п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 2.1. договору лізінгодавець передає лізінгоодержувачу, а лізінгоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (далі лізинг) транспортні засоби у відповідності з замовленням на транспортні засоби.

Згідно п. 2.2. договору ТЗ, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на ТЗ.

Відповідно до п. 12.4. договору надання транспортних засобів здійснюється за актом приймання-передачі транспортних засобів, що підписується представниками сторін.

Лізингоодержувачем на підставі замовлень на транспортний засіб №№ 474/005, 474/006, 474/008, 474/009, 474/010, 474/011 від 18.09.2007 було отримано від лізингодавця згідно актів приймання-передачі за цими ж номерами від 11.10.2007 наступні транспорті засоби:

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_10;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_12.

Згідно п.п. 2.2., 19.2. договору лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу. Термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу.

27.10.2008 сторонами було підписано додаток № 3 зміни до планів лізингу за №№ 474/005, 474/006, 474/008, 474/009, 474/010, 474/011 від 18.09.2007, відповідно до яких було встановлено дату припинення дії зазначених планів лізингу до 10.10.2010.

Відповідно до п. 14.1. договору після закінчення строку лізингу ТЗ, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості ТВ відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Листом від 04.10.2010 за № 239 лізингоодержувач, в звязку із закінченням строку лізингу ТЗ, звернувся до лізингодавця з проханням надати рахунок для сплати залишкової вартості транспортних засобів по планам лізингу №№ 474/005, 474/006, 474/008, 474/009, 474/010, 474/011.

12.10.2010 лізингодавець надав лізингоодержувачу для оплати залишкової вартості транспортних засобів по планам лізингу №№ 474/005, 474/006, 474/008, 474/009, 474/010, 474/011 рахунок-фактуру № С-00069163 від 12.10.2010 на загальну суму 5094,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи лізингоодержувач платіжним дорученням № 84 від 13.10.2010 перерахував лізингодавцю згідно рахунку-фактури № С-00069163 від 12.10.2010 грошові кошти в розмірі 5094,78 грн.

Лізингодавець в обґрунтування заперечень на зустрічний позов посилається на п. 12.5. договору; вказує на те, що у лізингоодержувача існує заборгованість в сумі 42828,25 грн.. яка є предметом спору у справі № 18/254-52/34, а також зазначає, що грошові кошти в сумі 5094,78 які були перераховані лізингоодержувачем згідно рахунку № С-00069163 від 12.10.2010 були йому повернуті в звязку з відмовою сплатити борг.

Посилання лізингодавця на п. 12.5. договору не приймаються судом до уваги оскільки

Пункт 12.5. договору визначає умови переходу права власності на ТЗ, а саме : право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на ТЗ та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати надання ТЗ.

Згідно ж п. 6.6. договору лізінгоодержувач має право на достроковий викуп ТЗ, але не раніше 12 місяців з дати передачі ТЗ у лізинг. В такому випадку лізингоодержувач має сплатити всі необхідні лізингові платежі за весь термін дії плану лізингу, а також платежі за послуги, надані лізингоодержувачем штрафні санкції та інші платежі, які повязані з використанням ТЗ і не входять в щомісячні лізингові платежі та залишкову вартість ТЗ.

Тобто, за умовами договору лізингоодержувач має право достроково викупити ТЗ проте після сплати всіх лізингових платежів та залишкової вартості за договором, однак право власності на ТЗ набувається все одно лише після 12 місяців з дати отримання ТЗ.

Стосовно існування спору у справі № 18/254-52/34 слід зазначити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у даній справі, яке набрало законної сили, присуджено стягнути з лізингоодержувача на користь лізингодавця борг по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № 474 від 18.09.2007 в розмірі 33982,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи лізингоодержувач згідно платіжного доручення № 230 від 04.04.2011 не чекаючи примусового виконання рішення у справі № 18/254/52/34 перерахував лізингодавцю заборгованість в розмірі 33982,99 грн. Також лізингоодержувач платіжним дорученням № 231 від 04.04.2011 перерахував лізингодавцю залишкову вартість ТЗ в розмірі 5094,78 грн.

Пунктом 9.5. договору визначено, що по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобовязань лізингоодержувачем, лізингодавець зобовязався передати у власність ТЗ лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в п. 6.4. даного договору.

Відповідно до п. 6.4. договору лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану в плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на ТЗ тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що лізингоодержувач виконав свої зобовязання щодо сплати лізингових платежів та залишкової вартості ТЗ, а отже набув право отримати у власність предмет лізингу.

Посилання лізингодавця на обовязковість повернення предмету лізингу після припинення дії договору не приймаються судом до уваги оскільки

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами п. 14.2. договору передбачено що у разі якщо лізингоодержувач не реалізує своє право викупу предмету лізингу та не продовжить строк його використання після припинення терміну дії договору, лізингоодержувач повертає ТЗ в дату повернення, вказану в плані лізингу, в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачеві згідно акту приймання-передачі.

Таким чином, підставами для повернення лізингоодержувачем лізингодавцю ТЗ можуть бути наступні обставини:

1) не реалізація лізингоодержувачем свого права викупу предмету лізингу (тобто, не вчинення будь-яких дій, які б свідчили про бажання лізингоодержувача здійснити викуп предмету лізингу по закінченні строк дії договору);

2) відмова від подальшого використання предметом лізингу після припинення терміну дії договору.

При цьому, зазначені вище обставини повинні статись одночасно, що не відбулось, оскільки матеріалами справи підтверджується, що лізингоодержувач повністю реалізував своє право на викуп транспортних засобів та не звертався до лізингодавця про продовження строк використання предмету лізингу.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»укласти договори купівлі-продажу транспортних засобів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. В позові ж Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»повернути транспорті засоби слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, код ЄДРПОУ 31513841) договори купівлі-продажу наступних транспортних засобів:

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_6;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_8;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_10;

Lanos 1,5, шасі НОМЕР_11, державний номер НОМЕР_12.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(м. Київ, пр.. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, код ЄДРПОУ 31513841) 510 (пятсот десять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 20.04.2011.