Рішення № 15100290, 15.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/4015.04.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії філії ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" Простягнення 14 825,76 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаДавідков Д.А. (дов. №383-1/14 від 22.02.2011р.) Від відповідачаНе зявився У судовому засіданні 15 квітня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі відповідач) 14 825,76 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2011 порушено провадження у справі №22/40 та призначено до розгляду на 15.04.2011р.

У судове засідання 15.04.2011р. зявився представник позивача та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві за вх. №7689 від 21.03.2011р.

Відповідач у судове засідання 15.04.2011р. не зявився повноважного представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №14204923.

Враховуючи те, що відповідач із клопотанням про відкладання розгляду справи не звертався, незявлення його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а подані матеріали є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії (далі - страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) був укладений договір страхування транспортних засобів у формі полісу 19-3380442 (далі - договір страхування), відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

27 листопада 2007 року у м. Києві на вул. Хрещатик мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ДЕУ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2,

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2 (страхувальника відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та скоєні ДТП.

Вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вказаної ДТП, склала 18 189,98 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят девять грн.), що підтверджується Висновком спеціаліста з визначення матеріального збитку №3940 від 26.12.2007р. (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

На виконання договору страхування позивач на підставі заяви страхувальника та страхового акту №100529 від 11.03.2008р. сплатив ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 14 825 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять пять) грн. 76 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2840 від 21.03.2008р. (в тому числі 1% за банківський переказ в розмірі 146,79 грн.).

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги в сумі 14678,97 грн. - страхове відшкодування до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_2 в скоєнні ДТП встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2008р. і додаткового доведення не потребує.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 на момент настання страхової події була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна»за договором обов'язкового страхування (у формі полісу) цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3.

Строк дії вказаного договору з 26.09.2007р. (0:00) до 25.09.2008р.

Відповідно до п.4 полісу НОМЕР_3 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є ОСОБА_2, забезпеченим транспортним засобом є ДЕУ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (п.6 полісу). Тобто, відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_2 автомобіля Деу Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (полісом НОМЕР_3) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500 грн., франшиза 0 (нуль) грн. 00 коп. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач з листом №100529/21 від 14.01.2011р., до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у сумі 14825,76 грн.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

Відповідач у своєму відзиві, поданому через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 14.04.2011р. обґрунтованість заявленого позову фактично не спростовував, а лише просив відмовити позивачу у стягненні 146,79 грн. сплачених позивачем за послуги банку за перерахування коштів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Таким чином, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, перейшло право регресу в межах суми шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи. Сплата позивачем 146,79 грн. за послуги банку до зазначеної шкоди не відноситься.

Отже, суд вважає що вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми є необгрунтованою.

Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу та вартість автотоварознавчої експертизи, з урахуванням виключення суми франшизи, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 14 678,97 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії філії та стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 14 678,97 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 146,78грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії філії (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ 25965081) 14 678 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 79 коп. основного боргу, 146 (сто сорок шість) грн. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів, з дня з його підписання.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 22.04.20110р.