Рішення № 15100255, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/8418.04.11 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"

Простягнення 5597,90 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2- представник за довіреністю від 11.08.2009 р.

Від відповідача не зявився 18.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" заборгованості за Договором поставки № 63 від 09.06.2009 р. в розмірі 5 597,90 грн., в тому числі 4990,30 грн. основного боргу, 5,74 грн. 3% річних від простроченої суми (4993,30), 181,63 грн. 3% річних від простроченої суми (5808,68 та 11808,68), 417,23 грн. інфляційних нарахувань.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. № 46/84, яку призначено до розгляду на 04.04.2011 р.

У судове засідання, призначене на 18.04.2011 р., зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду у справі № 46/84 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

9 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Хортиця-2000” (Покупець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений Договір № 63 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобовязується поставляти товар, а Покупець прийняти його та оплатити вартість товару на протязі _ днів з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, що свідчить про момент передачі товару.

Розділом 4 Договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків, зокрема:

-ціна за товар вказується в накладній (п.4.2.);

-оплата за отриманий товар проводиться кожні 14 календарних днів за реалізований товар (п.4.2.);

-загальна сума даного Договору складається із суми всіх накладних до даного Договору (4.5.).

Згідно п. 8.1. даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох Сторін і діє до розторгнення, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобовязань.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на суму 4993,30 грн., що підтверджується видатковою накладною від 21.05.2010 р. № МА-0699 (в матеріалах справи).

Відповідач отриману продукцію не оплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 4993,30 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

У звязку з простроченням відповідача з оплати поставленого товару, позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості від 10.02.2011 р. Проте, відповіді на зазначену вимогу відповідач не надав, борг не сплатив.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 4993,30 грн. за договором поставки № 63 від 09.06.2009 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 5,74 грн. 3% річних від простроченої суми (4993,30), 181,63 грн. 3% річних від простроченої суми (5808,68 та 11808,68), 417,23 грн. інфляційних нарахувань.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського сулу міста Києва № 24/37 від 02.07.2010 р. за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Закритого Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000", вирішено стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 5808,68 грн., інфляційних нарахувань 555,01 грн.; 3% річних 108,70 грн. Проте, доказів виконання зазначеного рішення суду не надано.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, який визнаний судом як належний, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5,74 грн. 3% річних від простроченої суми (4993,30), 181,63 грн. 3% річних від простроченої суми (5808,68 та 11808,68), 417,23 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хортиця-2000” (02160, м. Київ, пр-т Возєднання, 1, ідентифікаційний код 31168778) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4993 (чотири тисячі девятсот девяносто три) грн. 30 коп. боргу, 5 (пять) грн. 74 коп. 3% річних, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 63 коп. 3 % річних, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 23 коп. інфляційних нарахувань, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 23.04.11