Рішення № 15100245, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/4819.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технатон» до Державного підприємства «Учбово-експертний центр НАЕР»

про стягнення заборгованості, -

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Тонгалюк В.В. (довіреність № 1804 від 18.04.2011р.);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 19 квітня 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технатон»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Учбово-експертний центр НАЕР» (відповідач) заборгованості на загальну суму 28 294,70 грн. з них основного боргу – 27 420,00 грн., пені –548,40 грн., інфляційних втрат –219,36 грн. та 3% річних – 106,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором № 21/09 від 21 вересня 2010 року не виконав, зокрема, не сплатив грошових коштів за надані йому послуги щодо виконаних позивачем робіт по проведенню енергетичного обстеження та теплові зорної зйомки на спорудах, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.

Крім того, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, а також заборонити останньому вчиняти дії, спрямовані на ліквідацію Державного підприємства «Учбово-експертний центр НАЕР».

Розглянувши подану на розгляд суду заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується шляхом: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборони відповідачеві вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, а також, з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках, тощо.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 14.03.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 12.04.2011р. Ухвалою від 12.04.2011р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою представника відповідача було відкладено до 19.04.2011р., в яке представник відповідача також не з’явився.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2010 року між позивачем (надалі –Виконавець) та відповідачем (далі по тексту –Замовник) (разом - сторони), було укладено договір № 21/09 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі – Договір або Договір виконання робіт), згідно п. 1.1 якого Замовник поручає, а Виконавець бере на себе виконання робіт про проведенню енергетичного обстеження та тепловізорної зйомки на спорудах КП «Водоканал»м. Запоріжжя по підйому, подачі та розподілу питної води з представленням звітів по тепловізорній зйомці.

Пунктом 5.1 Договору виконання робіт встановлено, що загальна вартість робіт становить 27 420,00 грн.

Позивач зазначає, що в повному обсязі виконав передбачені Договором роботи, що підтверджується скріпленим підписами та печатками сторін актом здачі-прийняття робіт № 64 від 10 грудня 2010 року (копія акту № 64 в справі). При цьому, Виконавець вказує, а Замовником не спростовано, що самовільно закреслена останнім дата на акті здачі-прийняття робіт від 10 грудня 2010 року з прописом відповідача дати про прийняття робіт –«17.01.2011р.»не відповідає дійсності, що підтверджується наданого Замовнику звіту з тепловізорної зйомки від 10 грудня 2010 року, виставленого йому рахунку на оплату за виконані Виконавцем роботи від 10 грудня 2010 року та виписаної позивачем податкової накладної № 78 від 10 грудня 2010 року (належним чином засвідчена копія звіту про виконані роботи, рахунку на оплату та податкової накладної містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.2 Договору виконання робіт розрахунок по Договору проводиться в безготівковій формі шляхом перерахунку Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку.

Оплата в розмірі 27420,00 грн. здійснюється після підписання акту виконаних робіт (п. 5.3 Договору).

Так, позивачем зазначено, що 10 грудня 2010 року між сторонами був підписаний акт здачі-прийняття робіт № 64 від 10 грудня 2010 року і, на виконання умов Договору, позивач виставив відповідачу на оплату за надані ним послуги рахунок-фактуру № 124 від 10 грудня 2010 року, однак, Замовник, всупереч положень Договору виконання робіт, виконані Виконавцем послуги не оплатив, внаслідок чого, станом на 26 січня 2011 року у відповідача, утворилась заборгованість перед позивачем у сумі неоплачених за Договором коштів в розмірі –27420,00 грн. (розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи).

Позивач, дізнавшись, що відповідач перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, 23.03.2011р. направив відповідачу претензію № 240311, з вимогою до останнього визнати та задовольнити кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технатон»в сумі 28813,65 грн. (копія претензії в справі). Факт отримання відповідачем відповідної вимоги 30.03.2011р. підтверджується відміткою про вручення на листі по послугам кур’єрського зв’язку (копія листа в справі). Позивач зазначає, що відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, зокрема, відповіді про визнання та задоволення кредиторських вимог йому не надав.

Дослідивши подану позивачем до відповідача претензію кредитора, суд вважає за доцільне зазначити слідуюче.

Відповідно до положень інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»від 14.12.2007р. встановлено, що ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

За приписом частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і названа комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відтак у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Таку правову позицію викладено і в абзаці другому пункту 21 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 N 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств».

Таким чином, підприємство чи організація до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі. Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами; зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.

Зважаючи на те, що ні позивачем, ані відповідачем не подано до суду доказів про відомості щодо внесення до єдиного державного реєстру запису про факт припинення діяльності Державного підприємства «Учбово-експертний центр НАЕР»суд дійшов висновку, що останнього не позбавлено права брати участь в судовому процесі по справі 10/48 у якості відповідача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.4 Договору виконання робіт встановлено, що Замовник зобов’язується оплатити вартість робіт згідно з п. 5 Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору виконання робіт розрахунок по Договору проводиться в безготівковій формі шляхом перерахунку Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку.

Оплата в розмірі 27420,00 грн. здійснюється після підписання акту виконаних робіт (п. 5.3 Договору).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Замовник свої зобов’язання за Договором перевезення по сплаті за надані йому Виконавцем послуги щодо виконаних робіт по проведенню енергетичного обстеження та тепловізорної зйомки на спорудах не виконав, зокрема, надані позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі - 27420,00 грн.

На час розгляду справи сума заборгованості за Договором Виконавцю Замовником не перерахована.

З урахуванням викладеного, зважаючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення Замовником зобов’язання за Договором щодо сплати за надані йому послуги по проведенню енергетичного обстеження та тепловізорної зйомки на спорудах, стягненню з останнього на користь Виконавця в розмірі 27420,00 грн. –є обґрунтованими.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що Виконавець вправі за порушення строків проведення оплати, передбачених п. 5.3 Договору, стягнути з Замовника пеню в розмірі 2% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов’язань за кожен день прострочки виконання таких обов’язків.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, враховуючи те, що відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Договору Замовник оплачує надані Виконавцем послуги після підписання акту виконаних робіт та на підставі виставленого останнім рахунку на оплату, який, між іншим, був виставлений Виконавцем 10 грудня 2010 року, за порушення Замовником зобов’язань за Договором щодо оплати за надані йому Виконавцем послуги по проведенню енергетичного обстеження та тепловізорної зйомки на спорудах, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 11.12.2010р. по 26.01.2011р. в розмірі 547,28 грн. (за 47 днів прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ=7,75%).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягають 3% річних за період з 11.12.2010р. по 26.01.2011р. в сумі –105,93 грн. та інфляційних втрат в розмірі –219,36 грн.

При цьому, суд зазначає, що частиною 3 ст. 55 ГПК України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відтак, судом було здійснено перерахунок штрафних санкцій (пені та з% річних) у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 28292,57 грн. з них основного боргу –27420,00 грн., пені –547,28 грн., інфляційних втрат в розмірі –219,36 грн. та 3% річних –105,93 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 518,93 грн. (282,93 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Учбово-експертний центр НАЕР»(ідентифікаційний код: 36001021, адреса: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Івана Гонти, будинок, 1, офіс 306, р/р 2600369170351 в Шевченківському відділенні № 8 КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технатон»(ідентифікаційний код: 37114623, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська 7, офіс 502, р/р 2600401301959 в ПАТ «БМ Банк»м. Одеси, МФО 380913) грошові кошти: основного боргу –27 420,00 грн. (двадцять сім тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок), пені –547,28 грн. (п’ятсот сорок сім гривень 28 копійок), інфляційних –219,36 грн. (двісті дев’ятнадцять гривень 36 копійок), 3% річних –105,93 грн. (сто п’ять гривень 93 копійки) та судові витрати: державного мита –282,93 грн. (двісті вісімдесят дві гривні 93 копійки) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Відмовити в задоволенні заявлених вимог про забезпечення позову у даній справі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 26.04.2011р.