Рішення № 15100244, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/5111.04.11 За позовом Закритого акціонерного товариства "Острів"

до Приватного акціонерного товариства "Острів-Київ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання договору позики недійсним.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4- довіреність б/н від 23.02.2011;

від відповідача: ОСОБА_5-довіреність №42 від 23.03.2011;

від 3-ї особи: ОСОБА_2- довіреність б/н від 02.05.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Острів" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доПриватного акціонерного товариства "Острів-Київ"про визнання договору позики недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір позики від 31.08.2009 про надання безвідсоткової позики сумою 500000,00 грн., укладений між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не відповідає вимогам ст. 215, 203 ЦК України.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, визнавши договір позики від 31.09.2009 недійсним, та стягнути з відповідача на свою користь 85, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 11.03.2011 було порушено провадження по справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 28.03.2011.

25.03.2011 через канцелярію суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

28.03.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судовому засіданні подав клопотання про залучення третьої особи до участі у справі у якості відповідача-2 та підтримав клопотання про припинення провадження у справі, подане через канцелярію суду 25.03.2011.

28.03.2011 представник відповідача у судове засідання не зявився, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 11.04.2011.

11.04.2011 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про залучення 3-ї особи у якості відповідача та клопотання про припинення провадження по справі, у задоволенні яких судом було відмовлено у звязку з їх необґрунтованістю. У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позовних вимог заперечив, свої заперечення виклав у письмовому відзиві.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2011 надав додаткові докази та письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є акціонером відповідача та володіє 80% його статутного капіталу, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Зі змісту протоколу № 12 від 28.05.2009 (далі-Протокол), копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Острів-Київ», правонаступником якого є відповідач було прийнято рішення про надання третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача безвідсоткової позики на придбання житла в сумі 500 000,00 грн.

На момент прийняття вказаного рішення третя, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача була Головою правління відповідача.

Як вбачається зі змісту Протоколу підписати договір позики загальні збори доручили ОСОБА_3.

31.08.2009 між Закритим акціонерним товариством "Острів-Київ", правонаступником якого є відповідач в особі ОСОБА_3 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 було укладено договір позики (далі-Договір), згідно умов якого відповідач зобовязався передати, а третя особа прийняти і повернути на умовах Договору грошові кошти у розмірі 500000,00 грн. (належним чином завірена копія Договору міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 Договору строк повернення позики становить до 01.08.2019.

На виконання умов Договору платіжним дорученням № 1510 від 26.11.2009, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, відповідачем на рахунок третьої особи було перераховано кошти в розмірі 500 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач в позовній заяві зазначає, що всупереч рішенню Загальних зборів від 28.05.2009 р., Договір не містить умови щодо цільового використання позичених коштів, а саме придбання позичальником житла.

З метою з'ясування фактичного цільового використання коштів позивач звертався до третьої особи з листом від 23.11.2010р. № ОС/141 (копія міститься в матеріалах справи) з проханням повідомити, яким чином третя особа використала надану їй позику. Однак, третя особа листом, який позивачем було отримано 14.01.2011 р. відмовилась повідомити про фактичне цільове використання коштів (копія листа знаходиться в матеріалах справи).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зі змісту Протоколу слідує, що вищий орган відповідача - загальні збори акціонерів, чітко встановив обов'язкову умову надання позики - придбання третьою особою житла.

Однак, як вбачається зі змісту Договору його положення не містять вимог щодо цільового використання грошових коштів, а саме - придбання житла третьою особою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладений Договір позики не відображає волевиявлення Загальних зборів акціонерів щодо умови, яку вищий орган товариства визнав суттєвою, а саме цільове використання позики, та не відповідає рішенню загальних зборів щодо цільового використання позики, про що також зазначається відповідачем у поданих суду письмових поясненнях.

Окрім того, Договір укладено ОСОБА_3 з перевищенням повноважень, оскільки останній при укладенні Договору діяв лише на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 28.05.2009 р.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч.1 ст. 159 ЦК України та п. 5.1. Статуту відповідача, Загальні збори акціонерів товариства є його вищим органом. Загальні збори, як це випливає з їх статусу, компетентні приймати рішення щодо будь-якого питання діяльності товариства.

Згідно ст. 161 ЦК України та п.п. 7.1., 7.3. Статуту відповідача (копія в матеріалах справи), виконавчим органом товариства є правління. Правління підзвітне Зборам та організовує виконання їх рішень. Таким чином, рішення загальних зборів є обов'язковим для виконавчого органу, який повинен організувати його виконання.

Відповідно до п. 7.5. Статуту, здійснювати дії від імені відповідача без довіреності вправі лише Голова правління, або інші члени правління за рішенням загальних зборів.

Громадянин ОСОБА_3, який уклав Договір від імені відповідача, не був ні Головою правління, ні членом правління відповідача. На час прийняття рішення загальними зборами та укладення Договору ОСОБА_3 був акціонером відповідача з часткою у статутному капіталі 10,17%, що підтверджується Статутом відповідача (пп.3.4. п.3 Статуту).

Частина 2 ст. 92 ЦК України передбачає, що у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Однак чинне законодавство не містить випадків, коли акціонерне товариство може укладати договори через своїх акціонерів.

Стаття 237 ЦК України встановлює випадки, коли відносини представництва, в тому числі представництва від імені юридичних осіб, виникають також з інших підстав, до яких відносяться в тому числі акти органу юридичної особи. В таких відносинах, за загальним правилом та у відповідності до положень ст.244, 246 ЦК України, обсяг повноважень представника юридичної особи міститься у окремому документі довіреності.

З письмових пояснень відповідача, поданих у судовому засіданні 11.04.2011 слідує, що відповідач ОСОБА_3 довіреності з повноваженнями на укладення Договору не видавав. Отже, єдиним документом, який стосується укладення ОСОБА_3. Договору є Протокол, в якому акціонери чітко визначили суттєві умови, яким має відповідати договір позики, а саме: розмір позики, її строк, безвідсотковість та цільове використання (п. 3 порядку денного). Підписання від імені відповідача саме такого договору і саме з таким цільовим призначенням позики було доручено ОСОБА_3

Таким чином, компетенція ОСОБА_3 щодо укладення від імені відповідача Договору була чітко окреслена, а обсяг дієздатності, який відповідач міг реалізувати через ОСОБА_3, обмежувався укладанням договору позики на чітко визначених Загальними зборами умовах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_3, уклавши Договір без зазначення цільового використання наданих коштів, діяв всупереч рішенню вищого органу товариства, перевищив компетенцію та вийшов за межі дієздатності, яку він мав як представник відповідача.

Згідно ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Зі змісту письмових пояснень відповідача слідує, що перерахування коштів за Договором здійснено всупереч рішенню Загальних зборів акціонерів від 28.05.2009 р. та без подальшого схвалення вищим органом відповідача, який прийняв рішення про надання позики.

Тому, лише факт виконання Договору його сторонами не доводить та не виражає волевиявлення відповідача в особі його вищого органу на схвалення Договору.

Положеннями ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до п. 9.1 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

На підставі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 16 ЦК України, способом захисту прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що Договір позики, укладений між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, оскільки не відображає волевиявлення загальних зборів щодо цільового використання позики та вчинений ОСОБА_3 без необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. 32, 33, 35, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійним договір позики, укладений 31.09.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "Острів-Київ" (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31565161) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Острів-Київ" (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31565161) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп.- витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко