Рішення № 15100241, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/49819.04.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Інститут транспортування нафти» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Марченков О.І. (довіреність від 05.01.2011р.);          

від відповідача: Купельський О.М. (довіреність №184/9/10-214 від 21.01.2010р.).

19.04.2011 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення Постанови у повному обсязі відкладено на 23 квітня 2011 року.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Інститут транспортування нафти» звернулося з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (надалі –відповідач) № 591/23-2/00148429 від 26.05.2004р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 3973522,50 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не порушував вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а віднесення відповідних сум до податкового кредиту здійснено ним у повній відповідності до вказаного закону.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що ним правомірно зроблений висновок про заниження податку на додану вартість, а суми ПДВ по операції з ТОВ «Трейд»неправомірно включені позивачем до податкового кредиту, оскільки на час укладення договору ТОВ «Трейд»було знято з обліку платника податків та вилучено з Державного реєстру підприємств та організацій.

Провадження у справі порушено 24.11.2004 року, розгляд справи призначений на 06.12.2004. В судовому засіданні 06.12.2004 розгляд справи відкладено до 14.12.2004, в якому оголошено перерву до 23.12.2004.. В судовому засіданні 23.12.2004 розгляд справи відкладено до 24.01.2005, в якому оголошено перерву до 28.02.2005. Ухвалою від 28.02.2005 провадження у справі зупинено до закінчення провадження у справі № 23/36-05-911 Господарського суду Одеської області. Ухвалою від 31.03.2011 поновлене провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.04.2011. В судовому засіданні 14.04.2011 оголошено перерву до 19.04.2011. В судовому засіданні 19.04.2011 господарським судом здійснена заміна позивача його правонаступником –Публічний акціонерним товариством «Інститут транспортування нафти»(надалі - позивач), в засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови, виготовлення Постанови у повному обсязі відкладено на 23 квітня 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем в період з 09.03.2004р. по 24.05.2004р було проведено комплексну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства ВАТ «Інститут транспортування нафти»за період з 01.04.2003р. по 01.01.2004р. та складено акт № 83/281/232/00148429 від 24.05.2004р. (копія в матеріалах справи). В акті зазначено про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.7.1, п. 7.7, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ за червень 2003 року на суму 2649 015,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідач повідомленням–рішенням №591/23-2/00148429 від 26.05.2004р. визначив позивачеві суму податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 3973522,50 грн., в тому числі основний платіж – 2649015,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –1324507,50 грн.

Нарахування податку на додану вартість здійснено на підставі того, що згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 26-1-15/416 від 15.04.2004 ТОВ «Трейд»вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а згідно рішення Харківської міської ради № 197 від 21.09.1998 та довідки УПМ ДПА Харківської області ТОВ «Трейд»закрито розпорядженням ДПІ Київського району м. Харкова 13.10.1998. У зв’язку з цим податкова накладна, виписана позивачу, не може бути прийнята до уваги при включенні позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

На підставі цього відповідачем зроблено висновок про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту 2649015,00 грн. у червні 2003 року по податковим накладним № 12 від 02.06.22003 та № 12/1 від 27.06.22003, що призвело до заниження ПДВ на вказану суму.

Висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який був чинним на час винесення спірного податкового повідомлення - рішення) податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції 2004 року).

          Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Між позивачем і ТОВ «Трейд»30.05.2003 було укладено договір купівлі –продажу на умовах товарного кредиту № 30-05/03. На виконання умов цього договору ТОВ «Трейд»передало позивачу товар на суму 13689999,97 грн., що підтверджується накладною № 2/06 від 02.06.2003 та Актом прийому –передачі від 02.06.2003 (копії в матеріалах справи). Крім того за умовами Договору № 30-05/03 сторонами визначено суму процентів за користування товарним кредитом, яка склала 2204090,00 грн. (в т.ч. ПДВ –367348,33 грн.), про що позивачем і ТОВ «Трейд»підписано Акт виконаних робіт та наданих послуг від 227.07.2003 (копія в матеріалах справи).

ТОВ «Трейд»видало позивачу податкові накладні № 12 від 02.06.2003 на суму 13689999,97 грн. , в т.ч. ПДВ –2281666,66 грн., та № 12/1 від 23.06.2003 на суму 2204090,00 грн., в т.ч. ПДВ –367348,33 грн.

Податкові накладні містять всі перераховані в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відомості і, таким чином, відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинним законодавством України не встановлено обов’язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Посилання відповідача на довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 15.04.2004р. та довідки ДПА у Харківській області від 01.04.2004 як на доказ неправомірності видання ТОВ «Трейд»податкових накладних позивачу та, відповідно, безпідставність врахування позивачем вказаних податкових накладних у податковому обліку судом також не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 вказаного Закону особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з ст. 2 цього закону, зобов’язані зареєструватися як платники податку в органах державної податкової служби за місцем їх знаходження. Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість здійснюється лише при настанні законодавчо встановлених випадків, відповідно до пп. 9.6 ст. 9 Закону.

В матеріалах справи містяться Свідоцтво № 25977171 від 20.09.2001 про реєстрацію платника податку на додану вартість, а саме ТОВ «Трейд», видане ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Трейд» (код 22694859) від 15.11.1999, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Згідно із ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. А у відповідності до частини четвертої ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Посилаючись на певні докази (довідки статистики, листи ДПА, тощо) відповідач стверджує той факт, що на час укладення Договору № 30-05/03 від 30.05.2003 ТОВ «Трейд»не був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та платник ПДВ, а отже що наявні в матеріалах справи Свідоцтва № 25977171 від 20.09.2001 про реєстрацію платника податку на додану вартість та від 15.11.1999 про державну реєстрацію ТОВ «Трейд»є недійсними чи підробними, оскільки ніколи не видавалися. Однак належними доказами вказані факти не підтверджуються.

Так, підроблення документів складає склад злочинів, передбачених ст. ст. 358, 366 Кримінального кодексу України, розслідування яких у відповідності до ст. 112 Кримінально –процесуального кодексу України покладено на слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ. А встановлення факту підроблення документу та вини особи у вчиненні відповідного злочину може підтверджуватися лише вироком суду в кримінальній справі.

Виходячи із змісту частини четвертої ст. 72 КАС України при вирішенні спору з питань, чи мали місце певне діяння та чи вчинене воно певною особою для суду є обов’язковим вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.

Таким чином, при встановлені події підроблення документів (Свідоцтв про реєстрацію ТОВ «Трейд»суб’єктом підприємницької діяльності та платником ПДВ) преюдиціальне значення для суду має лише вирок суду з кримінальної справи.

Позивачем не надано до матеріалів справи належного доказу, що встановлював би факт підроблення вказаних свідоцтв, а саме вироку суду з кримінальної справи з цього питання.

Крім того, не надано позивачем жодних інших належних доказів в підтвердження факту відсутності реєстрації ТОВ «Трейд»в Державному реєстрі підприємств та організацій України та платником ПДВ станом на час укладення ним з позивачем договору від 30.05.2003, а саме відповідного рішення суду (в адміністративній, цивільній або господарській справі), що встановлювали б вказані обставини.

Зважаючи на те, що предметом розгляду цієї справи не є дослідження питань дійсності Договору № 30-05/03 від 30.05.2003, укладеного між позивачем і ТОВ «Трейд», а також зважаючи на відсутність спору між сторонами щодо його дійсності, господарський суд, керуючись положенням ст. 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, виходить з того, що вказаний договір № 30-05/03 від 30.05.2003 на час розгляду справи № 25/498 є правомірним, тобто відповідає всім умовам, встановленим ст. 203 ЦК України, в тому числі щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності ТОВ «Трейд».

За таких обставин, суд виходить з того, що в період існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Трейд», а саме на момент укладення договору № 30-05/03, видачі податкових накладних та в момент виникнення податкових зобов’язань за договором з позивачем, ТОВ «Трейд»згідно Свідоцтва № 25977171 був зареєстрований як платник податку на додану вартість, включений до реєстру платників податку на додану вартість. Це свідчить про те, що податкові накладні були виписані платником податку на додану вартість. Відповідачем не доведено належними доказами, що ці накладні складені не платником податку. А матеріалами справи підтверджується, що господарська операція за Договором № 30-05/03 від 30.05.2003 була фактично здійснена, тобто товар позивачу фактично поставлений, розрахунок за нього був здійснений.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»визнає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість –це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений закон не передбачає.

До того ж, законодавство України не визначає відповідальності платника податку за порушення його контрагентами податкового законодавства, а відповідачем не надано доказів того, що позивач знав, або міг знати на час укладення договору про такі порушення з боку ТОВ «Трейд».

Несплата ж продавцем товару, або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем (в даному випадку позивачем) та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав всі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, що підтверджується постановою Верховного суду України від 19.11.2010, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов’язковою для господарського суду під час розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень... Однак, враховуючи вимоги до форми та змісту адміністративного позову відповідно до ст. 105 КАСУ, згідно яких позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, керуючись абз. 2 ч. 2 ст. 162 кодексу суд вважає, що задоволення позову шляхом визнання недійсним податкового повідомлення – рішення ДПІ відповідає вимогам процесуального права.

У відповідності до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем судові витрати в сумі 203,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 591/23-2/00148429 від 26.05.2004р.

Стягнути з Державного бюджету України (боржник –Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, код 26088877 адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) на користь Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти»(ідентифікаційний код 00148429, адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, 60, р/р 26009010417980 в банку «Фінанси та кредит», м. Київ, МФО 300131) судові витрати в сумі 203,00 гривні.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

СуддяС.М. Морозов

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –26.04. 2011