Рішення № 15100223, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/13720.04.11 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»

про стягнення 38065,18 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Ісаєв В.Ю. (дов. від 27.03.2011)

Від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 20.04.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»про стягнення заборгованості за договором № К15VIP/50 від 02.08.2010 в розмірі 38065,18 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2011 порушено провадження у справі № 50/137 та призначено її до розгляду на 16.03.2011.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2011, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 20.04.2011.

В судове засідання 20.04.2011 з’явився представник позивача та надав суду докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 16.03.2011 та 20.04.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»(далі-позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000» (далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір № К15VIP/50 з протоколом розбіжностей (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, постачальник зобов'язується у зумовлені строки передавати у власність (поставляти) покупцеві алкогольні напої, надалі за текстом - «товар», а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що засвідчує момент передачі товару.

Згідно п. 2.6. договору, поставка товару зі складу постачальника в пункт призначення Постачальником за його рахунок на умовах DDP Інкотермс 2000.

У відповідності до положень розділу 4 договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків за договором, а саме, ціна визначається на підставі асортиментного переліку (прайс-лист), діючого на момент поставки, зазначається у національній валюті України, включаючи ПДВ. Ціна, асортимент та кількість товару зазначається у накладних. Оплата за поставлений товар здійснюється через 60 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п. 1.1. даного договору.

Всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступила на рахунок постачальника (п. 4.6. договору).

Відповідно п. 5.3. договору, передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представником покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № К15VIP/50 від 02.08.2010 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 51628,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

-          № 23-0002841 від 08.09.2010 на загальну суму 924,36 грн.;

-          № 23-0002840 від 08.09.2010 на загальну суму 4805,76 грн.;

-          № 23-0002842 від 08.09.2010 на загальну суму 3643,97 грн.;

-          № 23-0002587 від 09.09.2010 на загальну суму 12922,20 грн.;

-          № 23-0002592 від 09.09.2010 на загальну суму 5406,48 грн.;

-          № 23-0002744 від 09.09.2010 на загальну суму 10706,40 грн.;

-          № 23-0009895 від 21.10.2010 на загальну суму 5406,48 грн.;

-          № 23-0009901 від 21.10.2010 на загальну суму 5161,82 грн.;

-          № 23-0009903 від 21.10.2010 на загальну суму 2265,12 грн.;

-          № 23-0009910 від 21.10.2010 на загальну суму 3350,16 грн., який був отриманий останнім, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача, а також акт звірки взаєморозрахунків за 3 квартал 2010 р.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару, проте відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 15316,52 грн., відповідно до видаткових накладних(повернення) № 23-0000123 від 09.09.2010, № 23-0000415 та № 23-0000416 від 21.10.2010, № 23-0000730, № 23-0000731, № 23-0000732, № 23-0000733, № 23-0000734, № 23-0000735, № 23-0000736, № 23-0000737, № 23-0000738 та № 23-0000759 від 09.12.2010

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором № К15VIP/50 від 02.08.2010 року становить 36312,35 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 36312,35 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № К15VIP/50 від 02.08.2010 року в сумі 36312,35 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 1535,49 грн. та 3% річних в сумі 217,34 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмір 38065,18 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № К15VIP/50 від 02.08.2010 року в розмірі 38065,18 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (02160, м. Київ, вул. Возз’єднання, 1; ідентифікаційний код 31168778) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»(49000, м. Дніпропетровськ, пр.-т. Кірова, 82-Г, код ЄДРПОУ 37150703) основний борг в сумі 36 312 (тридцять шість тисяч триста дванадцять) грн. 35 коп., індекс інфляції в розмірі 1 535 (одна тисяча п’ятсот тридцять п’ять) грн. 49 коп., 3 % річних в сумі 217 (двісті сімнадцять) грн. 34 коп., державне мито в сумі 380 (триста вісімдесят) грн. 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 26.04.2011