Рішення № 15100128, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/6919.04.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»

До Державного підприємства «Агроспецсервіс»

Третя особа Регіональне відділення фонду державного майна України по

по м. Києву

про стягнення безпідставно отриманих коштів 862 323, 80 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 дов.

від відповідача: ОСОБА_3 дов.

від третьої особи: ОСОБА_4 дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Агроспецсервіс»про повернення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»грошових коштів в розмірі 1 207172, 32 грн.

До початку розгляду судом справи по суті, позивач 17.03.2011р. подав додаткові пояснення у справі, відповідно до яких просить стягнути з Відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» безпідставно отримані кошти у розмірі 862323,80грн., тобто позивач змінив предмет позову.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України (із змінами і доповненнями згідно із законами України від 17.05.2001р. №2413-ІІІ, від 21.06.2001р. №2539-ІІІ, від 07.07.2010р. №2453-УІ) до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що письмові уточнення позовних вимог від 17.03.2011р. подані позивачем до початку розгляду господарським судом справи по суті, суд приймає зазначену заяву до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач також зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 862 323,80 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач по справі заперечив проти задоволення позовних вимог. Свої заперечення відповідач виклав в письмовому відзиві на позовну заяву від 02.02.2011р. за вих. № 69/54-11.

Відповідачем також подана Заява від 02.02.2011р. за №68/54-11 про застосування наслідків спливу позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення фонду державного майна України по містку Києву (бульвар Шевченка, 50-г, м. Київ).

Третя особа від 21.02.2011р. за вих. №30-10/4122 надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що на момент закінчення Договору оренди № 2003 від 28.07.2005р., укладеного між Позивачем та третьою особою, заборгованості по орендній платі перед державним бюджетом не було, а усі спірні правовідносини між балансоутримувачем (відповідачем) та позивачем слід вирішувати у відповідності до вимог чинного законодавства.

19.03.2011р. Відповідачем по справі було надано суду Заперечення на додаткові пояснення по справі № 4/69.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт»та Регіональним відділенням державного майна України по м. Києву було укладено Договір оренди № 2003 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 Договору та акту приймання - передачі в оренду нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, літера «А», Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт»прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 137, 0 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, літера «А», що знаходилось на балансі Державного комплексного торгового підприємства «Хрещатик».

Згідно п.10.1, Договір укладено строком на п'ять років, що діє з 28 липня 2005 року по 28 липня 2010 року включно.

В порядку ст. 764 Цивільного кодексу України та п. 10.5 Договору, сторони Договору дійшли згоди, що за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», позивач та третя особа по справі установили в п. 3.3 Договору, що позивач здійснює перерахування орендної плати самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70 відсотків орендної плати перераховується позивачем до державного бюджету, 30 відсотків орендної плати перераховується позивачем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

05.09.2006 року наказом Міністерства аграрної політики України № 490 було створено державне підприємство «Агроспецсервіс», яке визначено правонаступником Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик».

Згідно наказу Міністерства аграрної політики України за № 634 від 31.10.2006 року «Про наділення фондами ДП «Агроспецсервіс», приміщення за адресою: АДРЕСА_1 передано на баланс на праві повного господарського відання державному підприємству «Агроспецсервіс».

На підставі зазначеного Товариство з обмеженою відповідальністю сплачувало на розрахунковий рахунок державного підприємства «Агроспецсервіс»належні платежі за оренду вище вказаного нежилого приміщення до березня 2008 року включно, що підтверджується оригіналами платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.

Позивач змінюючи свої позовні вимоги довів суду та підтвердив документально, що загальна сума отриманих Відповідачем коштів за період з грудня 2006р.(частково) по березень 2008р. становить 862323,80коп.

Однак, відповідно до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 05.12.2006 року, громадянин ОСОБА_1 прийняв у власність нежилі приміщення в літ. А, загальною площею 304, 60 кв. м. по АДРЕСА_1. 14.12.2006 року вказані нежилі приміщення були зареєстровані в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна на праві приватної власності за ОСОБА_1.

Таким чином, з 14.12.2006 року нежилі приміщення за які сплачував орендні платежі Позивач на рахунок Відповідача перейшли у приватну власність ОСОБА_1

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Суду доведено, що Позивач дізнався про те, що нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з 14.12.2006р. належать громадянину ОСОБА_1 тільки 16.07.2008 року при розгляді Шевченківським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № 2003 від 28.07.2005р. оренди нерухомого майна.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт»на рахунок державного підприємства «Агроспецсервіс»з 14.12.2006р. по березень 2008р. були безпідставно сплачені грошові кошти в сумі 862 323,80 грн. за оренду нерухомого майна, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 137 кв. м., оскільки зазначене майно у вказаний період часу не належало відповідачу та не перебувало у нього на балансі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була направлена письмова вимога за вих. №3418 від 22.07.2009 року про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 862323, 80 грн. сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт»на рахунок державного підприємства «Агроспецсервіс»в порядку ст. 1212 ЦК України.

Суд в даному випадку застосовує також ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не впливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки вимога позивача за вих. №3418 від 22.07.2009 р. про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 862323, 80 грн. направлена відповідачу 23.07.2009р. та враховуючи поштовий перебіг, строк оплати настав 03.08.2009р.

Всупереч зазначеним нормам Відповідач не перерахував вищезазначені кошти.

Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, твердження Відповідача, що Позивачем на виконання умов договору оренди самостійно та добровільно сплачувались кошти Відповідачу, як Орендодавцю, що на його думку є підтвердженням згоди повного виконання умов договору зі сторони Позивача, спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються.

Відповідно до ч.2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, якщо підстава згодом відпала, особа все одно зобовязана повернути безпідставно набуте або збережене, оскільки воля та умисел у даному випадку значення не мають.

Суд не застосовує до вимог Позивача у справі №4/69 позовну давність за Заявою Відповідача про застосування позовної давності від 02.02.2011р. за №68-54-11, з наступних підстав.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріалами справи доведено, що про порушення свого права Позивач довідався лише 16.07.2008р. Так, цього дня розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Астеліт»про стягнення коштів за користування майном починаючи з 14.12.2006р. було встановлено, що ОСОБА_1 з 14.12.2006р. є власником майна.

Тому, суд вважає, що саме з 16.07.2008р. починається перебіг позовної давності у три роки, а не з 16.01.2007р., як зазначає Відповідач.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судових засіданнях докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з державного підприємства «Агроспецсервіс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»безпідставно перерахованих коштів у сумі 862323,80грн. на рахунок відповідача є доведеними та обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Доводи третьої особи щодо підтримки заперечень Відповідача фактично повторюють аргументи викладені останнім, або зводяться до дослідження обставин на стадії виконання договору оренди. Такі доводи не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки вони не є підтвердженням не безпідставного набуття відповідачем майна.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Агроспецсервіс»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; ідентифікаційний код: 34532280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»(03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літера «А»; ідентифікаційний код: 22859846) безпідставно отримані кошти в розмірі 862323 (вісімсот шістдесят дві тисячі триста двадцять три) грн. 80 коп., а також 8623 (вісім тисяч шістсот двадцять три) грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Суддя І.І. Борисенко

Повне рішення складено: 22.04.2011р.