Рішення № 15099635, 11.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.11 Справа № 15/5009/727/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 69120, АДРЕСА_1

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “ЗОРЗ”, 69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок”, 69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36

про визнання недійсним договору № 12 від 01.09.2007 про надання послуг ринку

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, представник дов. № 2022 від 21.05.2010

ОСОБА_1, особисто

від відповідача 1: Зосенко Л.О., представник дов. № 19-10 від 19.10.2010

від відповідача 2: Борисенко В.С., представник дов. № 08-10 від 08.10.2010

Суть спору:

Заявлено позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “ЗОРЗ” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок” про визнання недійсним договору № 12 від 01.09.2007 про надання послуг ринку.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 10.03.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 11.04.2011оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: додаток до договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. виконано не на нотаріальному бланку, тобто відсутній факт його нотаріального посвідчення. Майно, яке передано в керування ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” не зареєстровано на праві власності за ТОВ “Автомобільний ринок”, у звязку з чим останній не мав права його передавати в користування. Земельна ділянка, яка передана під розміщення автомобільного ринку по Оріхівському шосе 36 обліковується за звітністю по формі 6зем за Новоолександрівською селищною радою Запорізького району. Вказана земельна ділянка не входить до меж міста Запоріжжя, а відтак договір про користування земельною ділянкою повинен був укладатись з Запорізькою районною державною адміністрацією а не з Запорізькою міською радою. Договір управління майном №1 від 01.08.2007р. підписаний з боку ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” директором Бєлобородовим Г.Н., однак за довідкою ГУ статистки у Запорізькій області №15-7/5300 від 09.09.2010р. директором ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” з 10.07.2007р. значиться Пащенко О.В. Просить позов задовольнити.

Відповідач-1 проти позову заперечив з наступних підстав: що строк дії договору про надання послуг ринку №12 від 01.09.2007 сплинув у 2009 році, про припинення договору свідчать листи відповідача-1 на адресу позивача, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Крім того, позивачем не вказано конкретних норм матеріального права, на підставі яких може бути визнано недійсним договір №12.

Договір управління майном №1 від 01.08.2007 складений у письмовій формі, текст договору викладено на спеціальних бланках, посвідчений нотаріально, на даний час діючий, відповідає всім нормам законодавства. Акт приймання-передачі майна викладено на звичайному аркуші, що не суперечить чинному законодавству, оскільки п. 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено вичерпне коло документів, які викладаються на спеціальних бланках. Крім того зазначає, що договір управління майном №1 від 01.08.2007 та договір довірчого управління №1 від 01.08.2007 це один договір.

Наданими у справу доказами підтверджуються повноваження Бєлобородова Г.М. на укладання від імені ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»01.08.2007 договору №1 на управління майном.

Зазначає також, що рішенням господарського суду Запорізької області від 24.01.2011 по справі №11/194д/10 вже досліджувався договір довірчого управління майном №1 від 01.08.2007 та договір оренди земельної ділянки від 24.07.2003, був визначений належний субєкт господарювання на автомобільному ринку, що відповідно до ст. 35 ГПК України звільняє відповідачів від доказування вже встановленого факту.

Дозвіл на розміщення обєкту торгівлі та сфери послуг (№10066 (на теперішній час №4548) є доказом того, що відповідач-1 мало законне право укладати з позивачем договір №12.

Право власності ТОВ «Автомобільний ринок»на майно, розташоване в м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36 підтверджується договором від 17.01.2003, згідно якого ПП «ЕВР», як власник майна, продав, а ТОВ «Автомобільний ринок»придбав незавершене будівництвом нерухоме майно автомобільного ринку.

Договір оренди земельної ділянки від 24.07.2003, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «Автомобільний ринок»на теперішній час дійсний, сторонами не розривався, зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №378 від 11.08.2003, про що також зазначено в договорі, та його реєстрація проведена у відповідності до вимог законодавства. Тобто ТОВ «Автомобільний ринок»правомірно користується земельною ділянкою. Віднесення орендованої земельною ділянки площею 12,7985 га до меж м. Запоріжжя підтверджується Актом від 31.07.2001 про передачу Новоолександрівською сільською радою Запорізького району та прийом Запорізькою міською радою, земельної ділянки в натурі, загальною площею 645,6 га, до складу якої входить земельна ділянка а/д Харків-Сімферополь-Севастополь площею 17,8 га, який був складений на підставі Указу Президії Верховної ради УРСР №6039-ХІ від 15.03.1988 та розпоряджень голови обласної державної адміністрації №181 від 15.03.1996 та №298 від 05.06.2000. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечив з тих же підстав, що і відповідач-1, про що надано письмовий відзив. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що 01.09.2007р. між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»(відповідач-1) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач) був укладений договір про надання послуг ринку № 12, з подальшим укладенням додаткових угод.

На підставі вказаного договору відповідач-1 надавав за плату позивачу послуги щодо користуванням торговим місцем, розміщеним на торгівельному ряду №4, місце 2, згідно з генеральним планом Автомобільного ринку, за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Адреса торгового місця до 2005: торговельний ряд №3, місце №2.

В преамбулі договору про надання послуг ринку № 12 від 01.09.2007 вказано, що ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»уклав договір в інтересах ТОВ «Автомобільний ринок», на підставі Статуту та договору довірчого управління №1 від 01.08.2007.

При цьому в преамбулі договору була допущена описка в назві договору, замість: «договір управління майном»вказано було: «договір довірчого управління», при цьому номер та дата договору були вказані вірно.

Пунктом 7.1. термін дії договору встановлено до 01.01.2009.

Додатковими угодами №1 від 01.01.2009, №2 від 28.03.2009, №3 від 30.04.2009, №4 від 01.01.2009, №5 від 01.09.2009 позивач та відповідач-1 вносились зміни до договору про надання послуг ринку №12 від 01.09.2007р.

Зміни стосувались наступного: п. 4.1 договору №12 за взаємною згодою сторін змінювався та викладався в новій редакції, який стосувався зміни суми договору за один місяць. В додаткових угодах зазначалось, що додаткова угода є невідємною частиною договору про надання послуг ринку 312 від 01.09.2007р. та скасовує дію основного договору, які суперечать цій додатковій угоді. В додатковій угоді №5 було зазначено про те, що «Ця додаткова угода вступає в силу з 01.09.2009р. та діє по 31.10.2009р. і являється невідємною частиною договору про надання послуг ринку №12 від 01.09.2007р. та скасовує дію тих положень основного договору, які суперечать цій додатковій угоді.».

В пункті 7.2 договору про надання послуг ринку № 12 від 01.09.2007 зазначено, що строк дії договору автоматично пролонгується на той же термін, якщо впродовж місяця до дня закінчення договору сторони не заявили про його припинення.

Відповідно до п. 6.1.2 договору №12 від 01.09.2007р. договір не може бути достроково розірваний за ініціативою Сторони 1, за винятком якщо сторона 2 систематично не виконує п. 4.2 договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідач 1 надсилав на адресу позивача повідомлення про припинення договору, а саме: повідомлення - попередження №1 від 30.01.2010 та №2 від 10.02.2010, №4 від 27.02.2010, №728 від 02.11.2009, №731 від 12.11.2009, №647 від 24.12.2009. Докази їх направлення позивачу знаходяться в матеріалах справи.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач-1 заявив про припинення договору про надання послуг ринку № 12 від 01.09.2007 в порядку, передбаченому у пункті 7.2 договору.

Таким чином, на момент подачі позивачем позову та розгляду справи в суді, договір про надання послуг ринку № 12 від 01.09.2007 вже не діяв.

В позовній заяві позивач просить визнати недійсним спірний договір про надання послуг ринку №12 від 01.09.2007, укладений між позивачем та відповідачем-1, але при цьому фактично вказує підстави для визнання недійсними договору управління майном №1 від 01.08.2007 та договору про оренду земельної ділянки від 24.07.2003.

При цьому, позивач не являється стороною ні по договору управління майном №1 від 01.08.2007, ні по договору про оренду земельної ділянки від 24.07.2003.

01.08.2007 між відповідачами був укладений договір управління майном №1 з Додатком №1 (далі - договір управління майном).

Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителі) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобовязується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно із ч. 4 та 5 статті 1033 Цивільного кодексу України управитель діє без довіреності. Управитель є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Згідно пунктів 1.1-1.2 вказаного договору установник управління - ТОВ «Автомобільний ринок»передав управителю - ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»нерухоме майно в управління, а управитель зобовязався здійснювати управління цим майном в інтересах установника управління для функціонування автомобільного ринку.

Під майном в договорі мається на увазі: цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок», розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36. Перелік переданого майна зазначено в акті прийому передачі (додаток № 1), який є невідємною частиною договору, а саме: прийнято цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок»до якого належить: кафе літ. А; магазин літ. Б; туалет літ. В; побутове приміщення літ. Г; адміністративна споруда літ. Д; навіс літ. Е; вагони літ. Ж,И,К,Л,Х; навіси літ. О,П,Р,С,Т,У,О1; склади літ. З,Ч,Ч1,Ч2,Ч3; кіоск літ. М; магазин кафе літ. Ф; сарай літ. Ц; гаражі літ. Ш,Щ,Э,Ю,Я,Я1,Я2,Я3,Я4; туалет літ. Я5; ворота №1,2; водопровід №3.

Підпунктами 2.1.1 - 2.1.2 пункту 2.1 вказаного договору сторони передбачили, що у процесі здійснення управління майном установника управління управитель діє без доручення і має право: укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, повязані з ефективним функціонуванням майна. В установленому законом порядку взимати з торгуючих на ринку ринковий збір, з подальшим його перерахуванням, згідно з вимогами чинного законодавства України. Взимати з торгуючих збір за закріплення торгового місця, бронювання, а також плату (збір) за надання обовязкових та додаткових послуг ринка.

Пунктом 2.2.1 договору управління майном №1 також передбачено, що управитель - ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»зобовязаний здійснювати від свого імені всі необхідні дії для функціонування ринка згідно з його прямим призначенням.

У п. 2.5.2 цього договору сторони узгодили, що установник управління - ТОВ «Автомобільний ринок»не вправі втручатися у поточну діяльність управителя.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачу було надано право укладати договори про надання послуг ринку та стягувати всі вказані вище плати та збори .

Правила торгівлі на ринках, затверджені спільним наказом №57/188/84/105 від 26.02.2002р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за № 288/6576 визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Згідно з п. 2 цих Правил, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

ТОВ «Автомобільний ринок»є землекористувачем земельної ділянки відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що не заперечується позивачем, але не має обовязку надавати послуги та створювати для продавців і покупців належні умови у процесі купівлі-продажу, так як відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (далі Закон), не отримував дозволу на розміщення обєкту торгівлі та сфери послуг.

Частиною 3 статті 263 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-торговельною є діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 4 вказаного вище Закону необхідність одержання документа дозвільного характеру (до яких відноситься і дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі) встановлюється виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру.

Згідно з розділом 1 Закону N 2806-IV місцеві дозвільні органи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру від свого імені, а також підприємства, установи, організації, що у випадках, передбачених законом, уповноважені видавати документи дозвільного характеру, можуть залучатися до проведення експертизи та обстеження, необхідних для видачі документів дозвільного характеру, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Прикінцеві положення Закону (п. 3 ст. 11) кореспондують до Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме до статті 164 цього Кодексу, якою передбачена відповідальність суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності, зокрема, без одержання дозволу або іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Отже, забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями - є послугою та, у відповідності до вищенаведених нормативних актів, вимагає від субєктів господарювання одержання дозволу для здійснення даного виду господарської діяльності.

ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»(на відмінність від ТОВ «Автомобільний ринок») мало та має Дозвіл на розміщення обєкту торгівлі та сфери послуг № 10066 (на теперішній час № 4845), яким визначений вид діяльності: «послуги авторинку по вул. Оріхівське шосе, 36»; та на підставі договору управління майном № 1 від 01.08.2007, укладеному у відповідності до ст. ст. 203, 207-210, 317, 1029-1037 Цивільного кодексу України діє в інтересах ТОВ «Автомобільний ринок»є субєктом господарювання на ринку та виконує функції ринку.

Дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі та сфери послуг № 10066 (на теперішній час №4845) є доказом того, що товариство «ВКФ «ЗОРЗ»мало законне право укладати з позивачем договір №12.

За таких умов твердження позивача, що ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»не є ринком та не є субєктом відносин, як ринок із торгуючими підприємцями, не відповідає дійсності.

В пункті 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом №57/188/84/105 від 26.02.2002р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за № 288/6576 (зі змінами), вказано, що ці правила носять рекомендований характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування.

Рішенням Запорізької міської ради № 5 від 23.12.2005 були затверджені Правила торгівлі на ринках.

Згідно пункту 22 Правил торгівлі на ринках м. Запоріжжя продавці на ринках зобовязані сплачувати ринковий збір та послуги ринку за утримання торгового місця.

Позивач безпідставно посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2007р. по справі № 22/277/07 як на рішення, яким вже встановлені факти.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В справі №22/277/07 брали участь інші сторони (СПД ОСОБА_2), а тому, встановлені в рішенні по вказаній справі факти, не мають значення при розгляді даної справи, і ці факти позивачу треба доказувати знов.

Відповідно до ч. 2 статті 1031 Цивільного кодексу України договір управління нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню і державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Згідно з п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

З вищевикладеного вбачається, що державна реєстрація правочинів та нотаріальне посвідчення договору проводиться одночасно.

Договір управління майном №1 від 01.08.2007 був нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію, про що прямо вказано в самому договорі, та про що вказує сам позивач в позовної заяві. Нотаріальне посвідчення договору свідчіть про посвідчення всього договору зі всіма додатками.

В пункті 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Мінюстом України від 03.03.2004 №20/5 міститься перелік документів які викладаються на спеціальних бланках.

В пункті 5 Інструкції вказано, що тільки тексти договору викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів за лицьового та зворотного боку цих бланків.

Інструкція не передбачає викладання актів прийомупередачі майна на спеціальних бланках.

Згідно п. 37 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Мінюстом України від 03.03.2004 № 20/5 посвідчувальний напис вчинюється на всіх примірниках правочину.

На всіх примірниках договору управління майном №1 від 01.08.2007 був вчинений посвідчувальний напис.

Відповідно до абзацу 6 пункту 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору) у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути прошиті або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, з проставленням печатки нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів.

На запит суду Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 повідомила про те, що нею 01.08.2007р. за реєстровим номером №2987 було посвідчено договір управління майна №1 між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»- управитель та ТОВ «Автомобільний ринок»- установник управління. Договір був посвідчений відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуса України та в цілому законодавства України, зокрема Глави ІІ «Загальні правила вчинення нотаріальних дій», Розділу І Глави ІІІ «Основні правила посвідчення правочинів»та Розділу ХІІ «Посвідчення договорів управління майном», а також відповідно Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір управління майном №1 від 01.08.2007 не був визнаний судом недійсним, та його недійсність прямо не встановлена законом.

Позивач безпідставно вказує на те, що договір управління майном №1 від 01.08.2007 являється нікчемним, посилаючись на статтю 220 Цивільного кодексу України. Частина 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачає, що нікчемним являється лише договір, який не був нотаріально посвідчений.

В свою чергу, договір управління майном №1 від 01.08.2007 був нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію, про що прямо вказано в самому договорі, та підтверджено приватним нотаріусом ОСОБА_10 Оригінал договору також досліджувався судом в судовому засіданні. Не може вважатися нікчемним нотаріально посвідчений договір.

Згідно статті 1032 Цивільного кодексу України установником управління є власник майна.

На момент укладання договору управління майном №1 від 01.08.2007 ТОВ «Автомобільний ринок»являвся власником майна, яке було передано ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»згідно цьому договору, що підтверджується договором купівліпродажу незавершеного будівництва від 17.01.2003 укладений між Приватним підприємством «ЕВР»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»..

В пункті 6.2 договору купівліпродажу незавершеного будівництва від 17.01.2003 передбачено, що право власності на нерухоме майно переходить до покупця після підписання цього договору, тобто з 17.01.2003.

Позивач не надав суду доказів того, що на момент укладання договору управління майном № 1 від 01.08.2007 власником цілісного майнового комплексу була якась інша особа, а не ТОВ «Автомобільний ринок».

В позовної заяві позивач вказує, що майно, яке було передано Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»Товариству з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ»згідно договору управління майном №1 від 01.08.2007 фактично зареєстровано за ТОВ «Авто Трейд Запоріжжя 2006». Це твердження позивача не відповідає дійсності, фактично за ТОВ «АвтоТрейд Запоріжжя 2006»зареєстровано зовсім інше майно і зареєстровано воно було за ТОВ «Авто Трейд Запоріжжя 2006»лише з 10.12.2008, що підтверджується листом ОП «Запорізьке МБТІ» № 6552 від 21.05.2010, на яке посилається сам позивач в позовної заяві.

Згідно наданої відповіді Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації від 22.03.2001р. №4364 повідомляється про те, що згідно автоматизованої системи «реєстр прав власності на нерухоме майно»та матеріалів реєстраційно інвентаризаційної справи право власності на обєкти нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе 36 за ТОВ «Автомобільний ринок»код ЄДРПОУ 32269203 та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»код ЄДРПОУ 33985962 не зареєстровано. В реєстрі прав власності на нерухоме майно: вбиральня Б1, кафе Б13, будівлі магазинів Л1, Л2, Л3, Л4, Л5, Л6, Л7, Л8, Л9, Л10, Л11, Л12, будівля магазину Л13 зареєстровано за ТОВ «Авто Трейд Запоріжжя 2006»16.12.2008р. на підставі договору купівлі-продажу 8501, 10.12.2008 посвідченого Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10

Позивач не довів суду, що майно яке вказано в акті прийомупередачі від 01.08.2007 (додаток до договору управління майном №1) та майно, яке було продано ТОВ «АвтоТрейд Запоріжжя 2006»являються одним і тим же майном.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ», оформленим протоколом від 24.07.2006 №3 на посаду директора ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»був призначений Бєлобородов Г.М.

Пащенко О.В. призначена директором ТОВ «ВКФ “ЗОРЗ»з 10.08.2007, про що прямо вказано в протоколі загальних зборів учасників ТОВ “ВКФ «ЗОРЗ»№ 2 від 04.07.2007.

Таким чином, на момент укладання договору управління майном №1 від 01.08.2007 директором ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»був Бєлобородов Г.М., а відповідно він мав право підписувати вказаний договір.

Те що директором був саме Бєлобородов Г.М. підтверджується також довідкою УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя від 14.07.2010, якою підтверджено, що Бєлобородов Г.М. здійснював обов'язки директора підприємства протягом 9-ти днів у серпні 2007 року. В матеріалах справи також знаходиться довідка державного реєстратора виконкому Запорізької міської ради від 20.07.2010 № 03-10/249, в якій вказано, що у 2007 році програма ЄДРПОУ не вимагала внесення дати з якого моменту новий керівник приступає до виконання своїх обовязків, у звязку із чим державним реєстратором, на підставі наявного в матеріалах реєстраційної справи протоколу № 2 від 04.07.2007 (яким 10.07.2007 були внесені зміни до ЄДРПОУ), 14.07.2010 зроблено корегування до запису № 11037770015011081 від 10.07.2007.

При посвідченні договору нотаріусом були перевірені повноваження осіб, які підписали договір управління майном № 1, в тому числі директора Бєлоборода Г.М., про що свідчить наданий нотаріусом суду Протокол зборів учасників ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»від 24.07.2006 №3.

В позові позивач посилається на лист Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам»від 06.12.2007 за № 2914 та вказує, що згідно листа від 06.12.2007 за №2914 Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам»за ТОВ «Автомобільний ринок»зареєстровано право постійного землекористування земельною ділянкою загальною площею 0,8546 га із цільовим призначенням гостьова автостоянка на підставі договору оренди землі від 16.08.2007 за № 040726100707. Кадастровий номер земельної ділянки: 2300100000:03:030:0104. Дані книзі реєстрацій на земельну ділянку площею 12,8 га під автомобільний ринок відсутні.

Згідно із листом від 28.03.2007 у за №138 Новоолександрівської сільської ради Запорізького району земельна ділянка під автомобільним ринком по вул. Оріховське шосе, 36 враховується за статистичною звітністю (форм 6 зем.) за Новоолександрівською сільською радою Запорізького району. Таким чином, земельна ділянка не входить до границь м. Запоріжжя і договір користування земельною ділянкою повинен бути укладеним з Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, а не з Запорізькою міською радою.

З цього приводу необхідно зазначити наступне.

29.05.2003р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення №190/4 про передачу в оренду ТОВ «Автомобільний ринок»земельної ділянки по Оріхівському шосе для розташування автомобільного ринку.

24.07.2003р. між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»укладено договір оренди земельної ділянки площею 12,7985 га для розташування автомобільного ринку. Договір укладено на термін до 29.05.2013р. п. 2.1 договору оренди. До договору додано план схему земельної ділянки, висновок за матеріалами реєстраційної справи на земельну ділянку, яка передається в оренду. Договір оренди посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №2-651. Також договір оренди зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №387.

Вказаний договір оренди земельної ділянки від 24.07.2003 був засвідчений гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Запис про державну реєстрацію вказаний договору була внесена до Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (докази знаходяться в матеріалах справи).

ДП «Центр Державного земельного кадастру Запорізької регіональної філії»листом від 23.03.2011р. повідомило про те, що у базі даних ЗРФ ДП «Центр ДЗК»станом на 31.12.2010р. міститься інформація на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, площею 12,7985 га, цільове призначення для розташування автомобільного ринку, кадастровий номер 2310100000030300012, яка рішенням Запорізької міської ради №190/4 від 29.05.2003р. була передана в оренду строком на 10 років ТОВ «автомобільний ринок», але запис про державну реєстрацію договору оренди землі відсутній. За більш детальною інформацією запропоновано звернутися до управлінь та відділів Держкомзему.

Безпідставним є посилання позивача на лист Новоолександрівської сільської ради Запорізького району від 28.03.2007 № 138 зазначаючи, що земельна ділянка площею 12,7985 га за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36 не входить до меж м. Запоріжжя, оскільки Актом від 31.07.2001 про передачу Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області та прийом Запорізькій міській раді, земельної ділянки в натурі, загальною площею 645,6 га, до складу якої входить земельна ділянка а/д Харків-Сімферополь-Севастополь площею 17,8 га, який був складений на підставі Указу Президії Верховної ради УРСР № 6039-ХІ від 15.03.1988 та розпоряджень голови обласної Державної адміністрації № 181 від 15.03.1996 та № 298 від 05.06.2000.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Запорізька міська рада уповноважена розпоряджатися цими земельними ділянками і як наслідок правомірно уклала з другим відповідачем договір оренди земельної ділянки.

Позивач посилається на відсутність акту прийомупередачі земельної ділянки. Але в договорі оренди земельної ділянки від 24.07.2003 не вказано, що земельна ділянка передається саме за актом прийомупередачі. В пункті 1.1 договору вказано, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку. Таким чином, земельна ділянка була передана за договором.

Закон України «Про оренду землі»(в редакції яка діяла на момент укладання договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003) також не передбачав наявність акту прийому передачі земельної ділянки. Вказаний Закон не вимагав і наявність ще будь яких документів, крім плану (схеми) земельної ділянки (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оренду землі»(в редакції яка діяла на момент укладання договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003). Плансхема земельної ділянки додана до договору.

Вимогами ст. 14 Закону України «Про оренду землі»(в редакції яка діяла на момент укладання договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003) передбачені істотні умови договору оренди землі. Договорі оренди земельної ділянки від 24.07.2003 містить усі істотні умови для договорів даного виду.

В частині 3 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»вказано, що відсутність істотних умов договору являється підставою для визнання договору недійсним.

Договір оренди земельної ділянки не був визнаний недійсним. Не було визнано недійсним і рішення, на підставі якого був укладений договір оренди земельної ділянки.

Позивач в позовної заяві вказує, що відповідачі навмисно ввели його в оману відносно власника майна та користувача земельної ділянки.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно із ч. 1 статті 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка (в даному випадку оман) щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Правочин визнається вчиненим під впливом оману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто в даному випадку позивач.

Позивач не довів суду наявність в діях відповідачів умислу та не довів сам факт обману.

Позивач не довів суду яким чином фактичний власник майна або користувач земельної ділянки по іншим договорам, можуть вплинути на предмет спірного договору про надання послуг ринку.

Позивачем не надано доказів того, що відповідачі дійсно ввели його в оману відносно власника майна та користувача земельної ділянки.

Позивач не має ніякого відношення ні до майна, яке передавалось за договором управління майном №1 від 01.08.2007, ні до земельної ділянки, на якій розташований авторинок.

Предметом договору про надання послуг ринку №12 від 01.09.2007 не являється те майно, яке було передано Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»Товариству з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ», згідно договору управління майном № 1 від 01.08.2007.

Предметом спірного договору про надання послуг ринку № 12 від 01.09.2007 являється лише надання позивачу послуг щодо користуванням торговими місцями.

Таким чином, позивач не надав суду доказів того, що вказані ним в позовної заяві підстави для визнання спірного договору недійсним, мають відношення до спірного договору. Крім цього, позивач не довів суду, що вказані ним в позовної заяві підстави для визнання договору недійсним будь - яким чином порушують права та інтереси позивача.

Позовні вимоги відносно відповідача-2 взагалі безпідставні та не підлягають задоволенню, оскільки відповідач-2 не являється стороною по спірному договору, який позивач просить визнати недійсним.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 18.04.2011р.