Рішення № 15099532, 20.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.11 р. Справа № 2/99

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Український державний центр радіочастот”, м. Київ в особі Донецької філії, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Таксі-Люкс”, м. Донецьк

про: стягнення суми боргу в розмірі 3072,00грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Ратушна В.В. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Український державний центр радіочастот”, м. Київ в особі Донецької філії, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таксі-Люкс”, м. Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 3072,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 110 від 04.04.2006р., рахунки – фактури, претензію. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193, 222 Господарського кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.04.2011р. № 02-62/7997.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

04.04.2006р. між Державним підприємством „Український державний центр радіочастот” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Таксі Люкс” (Замовник) був укладений договір № 110 на роботи, пов’язані з користуванням радіочастотним ресурсом України.

Предметом договору є проведення Виконавцем робіт, пов’язаних з користуванням радіочастотним ресурсом (РЧР) України.

Розділом 3 „Вартість робіт, порядок розрахунків і термін оплати” визначено, що розрахунки між Виконавцем і Замовником за виконані роботи проводяться за діючими тарифами шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок Виконавця.

Оплата робіт з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання та забезпечення ЕМС РЕЗ здійснюється на підставі виставлених рахунків щомісячно.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що договір укладений на період дії частотного присвоєння Замовника, набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Сторонами доказів припинення дії частотного приєднання Замовника до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим за висновками суду договір є чинним.

Як видно з матеріалів справи позивачем умови договору виконані повному обсязі, а саме проведені роботи, пов’язані з користуванням радіочастотним ресурсом (РЧР) України.

За фактом наданих послуг, позивачем виставлялися рахунки, а саме від 08.03.2010р. на суму 384грн., від 06.04.2010р. на суму 384грн., від 06.05.2010р. на суму 384грн., від 21.06.2010р. на суму 384грн., від 09.07.2010р. на суму 384грн., від 05.08.2010р. на суму 384грн., від 01.09.2010р. на суму 384грн., від 08.10.2010р. на суму 384грн., а всього на загальну суму 3072,00грн.

Вказані рахунки були направлені на адресу відповідача, про що свідчать додані до матеріалів справи реєстри відправлених листів.

Однак, як вказує позивач, відповідач за отримані послуги у період з березня 2010р. по жовтень 2010р. не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 3072грн.

З приводу наявності заборгованості, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 34 від 08.06.2010р. з вимогою погасити заборгованість, яка зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договору відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 3072,00грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 3072,00грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 3072,00грн. підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства „Український державний центр радіочастот”, м. Київ в особі Донецької філії, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таксі-Люкс”, м. Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 3072,00грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Таксі-Люкс” (83029, м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 12, р/р 26000309153001 в Донецькому РУ Приватбанк, МФО 335496, ЗКПО 30872257) на користь Державного підприємства „Український державний центр радіочастот” (03179, м. Київ, пр. Победи, 15 км.) в особі Донецької філії (83001, м. Донецьк, пр. Театральний, 21, п/р 2600445 в ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076, ЗКПО 23774862) заборгованість в розмірі 3072грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.