Рішення № 15098974, 19.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 квітня 2011 р.

Справа 13/53/2011/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (юр.адреса: б-р Верховної Ради,7, м.Київ, 02100; для листування:вул.Клари Цеткін,6а, м.Дніпропетровськ,49044)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" (вул.Центральна,11, с.Розкошівка, Теплицький район, Вінницька область, 23813)

про звернення стягнення на заставлене майно вартістю 1139380 грн.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : Коломоєць Ю.Ю., довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 24.03.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" про звернення стягнення на заставлене майно вартістю 1139380 грн., з призначенням до слухання на 06.04.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено на 19.04.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 07.04.2011 р. №4035р-4037р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Згідно укладеного між сторонами кредитного договору №0004/08/05-КL від 30.01.2008 р., позивачем було надано відповідачу (позичальнику) кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості у сумі 800 000, 00 грн..

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є, зокрема, договори застави №0004-3-1 та №0004-3-2 від 30.01.2008 р., укладені між позивачем та відповідачем.

Згідно пунктів 1.1 Договорів застави від 30.01.2008 р., вони забезпечують виконання відповідачем (боржником) зобов'язань, що випливають з укладеного між ним та позивачем (заставодержателем) Кредитного договору №0004/08/05-КL від 30.01.2008 р. та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого відповідач (боржник) зобов'язаний повернути позивачу (заставодержателю) кредитні кошти в розмірі 800 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 28.01.2009 р., сплачуючи нараховані проценти за його використання з розрахунку 16 % річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором та Договорами застави, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Надання позивачем кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №2185 від 31.01.2008 р., №163 від 01.02.2008 р., №144 від 08.02.2008 р., №613 від 18.02.2008 р.,№928 від 20.02.2008 р. та випискою по особовому рахунку №20624300008348.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що на даний час кредитні кошти не повернуті, проценти за користування кредитом не сплачувалися з січня 2009 року, що є порушенням зобов'язань відповідача - ТОВ «Костюківське» за Кредитним договором та чинного законодавства.

На даний час відносно ТОВ «Костюківське» порушено провадження у справі №5/355-09 про визнання його банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На момент приєднання кредиторських вимог позивача ПАТ «БАНК ФОРУМ», станом на 08.02.2010 р. заборгованість перед позивачем за Кредитним договором №0004/08/05-КL від 30.01.2008 р. склала: 800 000,00 грн. - неповернуті кредитні кошти; 163 413,41 грн. – нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 94225,88 грн. – пені за неповернення кредитних коштів та за несвоєчасну сплату процентів за період з 09.08.2009 р. по 08.02.2010 р.; 27134,48 грн. – 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; 10000 грн. – штрафу за ненадання фінансової звітності.

Пунктами 5.1 Договорів застави від 30.01.2008 р. встановлено, що позивач (заставодержатель) набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у випадку, якщо сума наданого кредиту, проценти за користування ним та можливі неустойки і витрати не будуть погашені у встановлені Кредитним договором строки та інших випадках, передбачених Кредитним договором, Договорами застави та чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 та 1.4 Договору застави №0004-3-1 від 30.01.2008 р. предметом застави є комбайн зернозбиральний марки Дон-1500Б, рік випуску - 2007, заводський №096304, двигун №70307148, реєстраційний номер ВЕ06965, який належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ №338782, виданого 18.07.2007 р. Інспекцією Держтехнагляду по Теплицькому району Вінницької області.

Вартість предмета застави за домовленістю сторін - 569 690 грн.

Предмет застави знаходиться на відповідальному зберіганні у відповідача за адресою: с.Розкошівка Теплицького району Вінницької області.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 та 1.4 Договору застави №0005-3-1 від 30.01.2008 р. Предметом застави є комбайн зернозбиральний марки Дон-1500Б, рік випуску - 2007, заводський №095880, двигун №70305068, реєстраційний номер ВЕ06966, який належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серія АБ №338783, виданого 18.07.2007 р. Інспекцією Держтехнагляду по Теплицькому району Вінницької області.

Вартість предмета застави за домовленістю сторін - 569 690 грн.

Предмет застави знаходиться на відповідальному зберіганні у Відповідача за адресою: с.Розкошівка Теплицького району Вінницької області.

Пунктами 5.4 Договорів застави від 30.01.2008 р. визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

В зв'язку з тим, що отримана судом в результаті перерахунку сума заборгованості менша ніж вказано у позовній заяві, а саме не в розмірі 1 139 380 грн., а в розмірі 1094773,77 грн., судом позовна вимога задовольняється в розмірі 1094773,77 грн..

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1-2, 4-5 статті 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Положення, аналогічні викладеним вище містяться в Законі України "Про заставу".

Стаття 19 Закону України "Про заставу" та п.3.4 Договору застави передбачає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

В ч.1, 3, 4, 6, статті 20 Закону вказано, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на час звернення з позовом до суду є таким, що наступив.

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язати одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншим кредитором.

Разом з тим суд зазначає, що банк-заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання кредитного зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не було виконане, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу").

Судом встановлено, що кредитне зобов'язання за кредитним договором ПП "АЛЬФА-КОМ" не виконано, а заборгованість останнього за кредитним договором доведена позивачем отже, можливість банку-кредитора звернути стягнення на заставлене майно не протирічить ні договору застави, ні приписам цивільного законодавства та Закону України "Про заставу".

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет застави обґрунтованою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач доказів в спростування позовних вимог позивача суду не надав.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги доведеність факту порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог і як наслідок задовольняє позов, а саме стягнення з відповідача 1139380 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави, з покладанням на відповідача судових витрат, пропорційно сумі задоволених вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1 Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" (вул.Центральна, 11, с.Розкошівка, Теплицький район, Вінницька область, 23813, ідентифікаційний код32258343) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (б-р Верховної Ради, 7, м.Київ, 02100, ідентифікаційний код 21574573) заборгованість за Кредитним договором № 0004/08/05-KL від 30.01.2008 року, яка складається з:

-800000,00 грн. - неповернуті кредитні кошти;

-163413,41 грн. - проценти за користування кредитними коштами;

-94225,88 грн. - пені за неповернення кредитних коштів та за несвоєчасну сплату процентів;

-27134,48 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання;

-10000 грн. - штрафу за ненадання фінансової звітності, а також 10947,74 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на предмет застави - рухоме майно - згідно з Договором застави №0004-3-1 та -2 від 30.01.2008 р. та згідно з Договором застави №0004-3-2 від 30.01.2008 р., що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Рубін", вул.Центральна,11, с.Розкошівка, Теплицький район, Вінницька область, 23813 (ідентифікаційний код- 32258343) на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серія АБ № 338782 виданого 18.07.2007 року Інспекцією Держтехнагляду по Теплицькому району Вінницької області та Свідоцтва про реєстрацію машини серія АБ № 338783 виданого 18.07.2007 року Інспекцією Держтехнагляду по Теплицькому району Вінницької області, а саме :

- комбайн зернозбиральний марки Дон-1500Б, рік випуску-2007, заводський № 096304, двигун № 70307148, реєстраційний номер ВЕ06965;

- комбайн зернозбиральний марки Дон-1500Б, рік випуску-2007, заводський № 095880, двигун № 70305068, реєстраційний номер ВЕ06966.

3.Повернути Публічному акціонерному товариству "БАНК ФОРУМ" (б-р Верховної Ради, 7, м.Київ, 02100, ідентифікаційний код 21574573) з Державного бюджету 446,06 грн. зайво сплаченого державного мита.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення надіслати відповідачу та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Клари Цеткін,6а, м.Дніпропетровськ,49044)

3 - відповідачу (вул.Центральна,11, с.Розкошівка, Теплицький район, Вінницька область, 23813)