Рішення № 15098893, 14.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 квітня 2011 р. Справа 7/59/2011/5003

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", м. Вінниця

до: Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької обласної державної адміністрації, м. Вінниця

стягнення 97472,02 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: Ковальова Н.С. - начальник відділу правового забезпечення Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", довіреність б/н від 14.07.2008 року, посвідчення 3 049 виданий 27.07.2009 року.

відповідач: Титаренко Т.І. - головний спеціаліст - юрисконсульт відділу кадрової, режимно-секретної роботи, діловодства та роботи із звернення громадян, довіреність № 01-01-18-30 від 06.01.2011 року, паспорт НОМЕР_1 виданий 04.10.2000 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької обласної державної адміністрації на користь ВАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії 97472,02 грн., з яких 94135,83 грн. основного боргу, 22,60 грн. пені, 2372,27 грн. інфляційних втрат, 941,32 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 28.03.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/59/2011/5003 та призначено до розгляду на 14.04.2011 року.

14.04.2011 року відповідачем через канцелярію суду подано пояснення по позову в якому останній позовні вимоги не визнає та вбачає за можливе фінансове зобов'язання по договору № 51/69-16 від 01.09.2010 року вважати припиненим в зв'язку з відсутністю фінансування.

14.04.2011 року представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме в частині суми інфляційних нарахувань до 1720 грн. 81 коп. та 3 % річних - до 538 грн. 79 коп..

Представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, а відтак справа розглядалась без технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог суд прийняв її до розгляду, як таку, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.06.2010 року між ВАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії (Виконавець) та Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації (Замовник) було укладено договір на експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької обласної державної адміністрації № 51/679-16.

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник передає, Виконавець приймає на себе обов'язки щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури оповіщення Головного Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації, згідно з переліком. (Додатки 1-4).

Виконавець здійснює обслуговування, ремонт, контроль за робочим станом і збереженням апаратури (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору Замовник зобов'язаний з поміж іншого своєчасно оплачувати виконані роботи.

Відповідно до 2.4. Договору Виконавець має право вимагати своєчасної оплати за виконані роботи.

Плата за експлуатаційно-технічне обслуговування засобів оповіщення та зв'язку перераховується Замовником в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які складаються на підставі акту виконаних робіт з обслуговування (додаток 6) і виставляються Виконавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.3.1.Договору).

Згідно з п.3.2 Договору вартість експлуатаційно-технічного обслуговування засобів оповіщення та зв'язку Замовника за місяць, згідно з кошторисно-фінансовим розрахунком (Додаток 7), який є невід'ємною частиною договору, становить 2828,95 грн.. Крім того ПДВ (20 %)-5645,79 грн.. Разом плата за експлуатаційно-технічне обслуговування обладнання за місяць становить 33874,74 грн. з ПДВ на місяць.

Як вбачається із матеріалів справи ВФ ВАТ "Укртелеком" свої зобов'язання, передбачені Договором виконує належним чином (здійснює експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення), що підтверджується обопільнопідписаними та скріпленими печатками двох сторін актами виконаних робіт (а.с.28-33, т.1).

Крім того в підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по здійсненню позивачем експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення надано суду рахунки на оплату тощо.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно оплати виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 94135,83 грн. за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року.

Так, позивачем було надано послуг (здійснено експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення) з вересня 2010 року по грудень 2010 року на суму 135498,96 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та рахунками на оплату.

Відповідач оплатив за надані послуги 41363,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 324 від 28.09.2010 року, № 459 від 20.12.2010 року, № 487 від 4.12.2010 року, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином заборгованість відповідача становить 94135,83 грн. (135498,96-41363,13).

Окрім того судом встановлено, що сторонами підписано акт звірки розрахунків за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення станом на 31.12.2010 року в якому зафіксовано суму боргу в розмірі 94135,83 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 94135,83 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 22,60 грн. грн. (з жовтня 2010 року по грудень 2010 року) пені, 1720,81 грн. (з жовтня 2010 року по грудень 2010 року) інфляційних втрат та 538,79 грн. 3% річних (з жовтня 2010 року по грудень 2010 року), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У разі несвоєчасної оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуги за кожний день прострочення (п.4.2. Договору).

У разі невиконання Виконавцем своїх зобов'язань по договору він сплачує Замовнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми отриманих коштів за весь час невиконання зобов"язань(п.4.3. Договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат (долучених до заяви про зменшення розміру позовних вимог) судом не виявлено помилок з огляду на що вказані вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Перевіркою розрахунку пені судом виявлено помилки, які полягають у невірній методиці обрахунку останньої, а саме проведено нарахування пені в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, яке згодом розподілялось на кількість днів у році (365 днів), що призвело до отримання значно меншого розміру пені ніж обумовлювався сторонами у договорі і який також є меншим розміру пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ.

З врахуванням наведеного стягненню з відповідача підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Наведені у відзиві відповідача заперечення не є переконливими, оскільки не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Посилання відповідача на відсутність фінансування є безпідставним, оскільки останній надав суду власний кошторис на 2010 рік в якому передбачалось фінансування по коду 1134 (оплата послуг крім комунальних) в сумі 364100,00 грн..

Тобто взяття відповідачем бюджетних зобов'язань відбулось в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисом.

Також необґрунтованим є посилання відповідача у відзиві на ст.607 ЦК України, оскільки згідно приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У письмових запереченнях відповідач не аргументував застосування до даних спірних правовідносин ст.607 ЦК України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Крім того судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином розподіл судових витрат здійснюється виходячи з того, що нова ціна позову складає 96418,03 грн. (94135,83 грн. - борг, 22,60 грн. пені, 538,79 - 3 % річних, 1720,81 грн. - інфляційних втрат).

14.04.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької обласної державної адміністрації (вул.Володарського, буд.26, м. Вінниця, 21050, ідентифікаційний код - 20098691)на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050, ідентифікаційний код - 01182204) - 94135 грн. 83 коп. - основного боргу, 22 грн. 60 коп.- пені, 1720 грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 538 грн. 79 коп. - 3 % річних, 964 грн. 18 коп. - витрат на держмито, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 квітня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.