Рішення № 15096143, 20.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2011 р. Справа № 12/040-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

про стягнення заборгованості у розмірі 56029,52 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 адвокат (свідоцтво №НОМЕР_1,

видане 15.10.2009 року);

від відповідача за первісним позовом: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 56029,52 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №16 від 01.02.2010 року (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався передати відповідачу товари медичного призначення (далі товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), а відповідач зобовязувався прийняти товар і оплатити його вчасно та в повному обсязі, проте відповідач поставлений товар оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 49980,13 грн. та 6049,39 грн. пені.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2011 року, справу призначено до розгляду 29.03.2011 року.

29 березня 2011 року представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке підлягало задоволенню судом.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 30.03.2011 року.

21 березня 2011 року на адресу суду представник відповідача направив відзив на позовну заяву, вважав позов необґрунтованим, просив суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, подав зустрічний позов про визнання договору недійсним, який був прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом.

30 березня 2011 року у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою проведення звірки розрахунків між сторонами та надання акту звірки суду, яке підлягало задоволенню судом. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.04.2011 року.

18 квітня 2011 року представник позивача направив на адресу суду відзив на зустрічний позов, вважав його необґрунтованим, просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити. Крім цього, заявив клопотання, просив суд стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката в сумі 3000,00 грн.

20 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

01 лютого 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №16 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався передати відповідачу товари медичного призначення (далі товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), а відповідач зобовязувався прийняти товар і оплатити його вчасно та в повному обсязі.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 102531,62 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 11.03.2010 року, №0000002 від 24.03.2010 року, №0000003 від 08.04.2010 року, №0000005 від 22.04.2010 року, №0000008 від 05.05.2010 року, №0000013 від 19.05.2010 року, а відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей від позивача №11417 від 19.05.2010 року, №11117 від 07.05.2010 року, №10734 від 22.04.2010 року, №10369 від 08.04.2010 року, №9785 від 23.03.2010 року, №9429 від 10.03.2010 року (далі довіреності).

Відповідач товар оплатив частково, а саме в сумі 52551,49 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 16.11.2010 року, 03.11.2010 року та 23.11.2010 року (далі банківські виписки).

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 49980,13 грн. та 6049,39 грн. пені.

21 березня 2011 року на адресу суду представник відповідача направив відзив на позовну заяву, вважав позов необґрунтованим, просив суд у його задоволенні відмовити з огляду на те, що сторони не погодили всі істотні умови договору, а також з огляду на неналежне оформлення видаткових накладних.

Крім цього, 29 березня 2011 року представник відповідача подав зустрічний позов, у якому просив визнати договір недійсним, у звязку з тим, що сторони не погодили всі істотні умови договору, зокрема ціну, предмет та розмір платежів.

Доводи позивача спростовуються наступним.

П. 1.1 договору передбачено, що позивач продає, а відповідач купує товари медичного призначення (далі товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невідємною частиною цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

П. 1.1 договору передбачено, що позивач продає, а відповідач купує товари медичного призначення (далі товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невідємною частиною цього договору.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на неналежне оформлення видаткових накладних, зокрема на їх підписання особою, яка не була уповноваженим представником відповідача.

Доводи представника відповідача спростовуються тим, що відповідач прийняв товар, переданий позивачем, що підтверджується довіреностями, долученими до матеріалів справи, проте оплатив його частково, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, які також долучені до матеріалів справи.

Крім цього, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як уже зазначалось, відповідач товар оплатив частково, вчинивши таким чином дії, які свідчать про схвалення ним угоди.

З огляду на викладене, зустрічний позов суд вважає необґрунтованим, а заявлені зустрічні позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що при відмові в позові, господарські витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач жодних документів, що підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 49980,13 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 6049,39 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 1 додаткової угоди №1 від 01.02.2010 року передбачено, що відповідач зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній позивача, не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 7.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 10.05.2010 року до 10.11.2010 року, суму боргу у розмірі 49980,13 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила до 07.06.2010 року 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року 9,5% (Постанова НБУ від 07.06.2010р. №259), з 08.07.2010 року до 09.08.2010 року 8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010р. №320), з 10.08.2010 року 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. №377), становить 6959,86 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 6049,39 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

До складу господарських витрат, згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, входять зокрема витрати за послуги адвоката.

18 квітня 2011 року представник позивача направив на адресу суду клопотання, просив суд стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката в сумі 3000,00 грн. В обґрунтування заявленої вимоги надав договір про надання правової допомоги від 09.02.2011 року, укладений між ОСОБА_2 (далі адвокат) та позивачем, згідно з умовами якого адвокат зобовязувався надати позивачу правову допомогу, а позивач зобовязувався оплатити надані послуги. Крім цього, надав суду квитанцію №605106 від 17.03.2011 року, з якої вбачається, що позивач оплатив послуги, надані адвокатом, у сумі 3000,00 грн.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката в сумі 3000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. 3 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 655, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про стягнення заборгованості у розмірі 56029,52 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(Київська обл., Васильківський р-н, с. Івановичі, вул. Шевченка 4, код 19351156) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) основний борг у сумі 49980,13 грн. (сорок девять тисяч девятсот вісімдесят грн. 13 коп.); 6049,39 грн. (шість тисяч сорок девять грн. 39 коп.) пені; 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат за послуги адвоката; 560,30 грн. (пятсот шістдесят грн. 30 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу №16 від 01.02.2010 року недійсним відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.04.2011 року.