Рішення № 15096130, 21.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2011 р. Справа № 7/036-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕС-Україна», м. Київ,

доПриватного підприємства «Стандарт», Київська область, м. Бровари,

простягнення 8960,00грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Онищук Р.Ю. представник за довіреністю №4/с від 17.02.2011року;

від відповідача: не зявились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕС-Україна»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №23/с від 23.02.2011року (вх. №803 від 02.03.2011року) до Приватного підприємства «Стандарт»(далі відповідач) про стягнення 8960,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлений згідно видаткової накладної товари, а тому просить суд стягнути з відповідача 8960,00грн. суму основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2011року було порушено провадження у справі №7/036-11 та призначено її розгляд на 07.04.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 07.04.2011року представників відповідача та неподанням відповідачем витребуваних документів, розгляд справи було відкладено на 21.04.2011року.

У судовому засіданні 21.04.2011року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 21.04.2011року повторно не зявились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 21.04.2011року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

05.07.2010року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕС-Україна»(позивач у справі) згідно рахунку-фактури №СФ-0000238 від 26.04.2010року поставило Приватному підприємству «Стандарт» (відповідач у справі) товар, на загальну суму 23520,00грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку-фактури №СФ-0000238 від 26.04.2010року та видаткової накладної №РН-0000190 від 05.07.2010року на суму 23520,00грн., оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні.

Судом встановлено, що вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаної видаткової накладної товар був отриманий уповноваженим представникам відповідача ОСОБА_1, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності №274 від 05.07.2010року.

З вищенаведеного господарський суд дійшов до висновку, що 05.07.2010року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕС-Україна»поставило, а Приватне підприємство «Стандарт»отримало продукцію на загальну суму 23520,00грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Карткою рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕС-Україна»підтверджується, що 11.05.2010року Приватне підприємство «Стандарт»на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0000238 від 26.04.2010року частково оплатило товар на суму 13560,00грн. Відтак залишок неоплаченої вартості товару становив 9960,00грн. (23520,00грн., вартість поставленого товару - 13560,00грн., часткова проплата).

Оскільки залишок вартості поставленого товару у сумі 9960,00грн. Приватне підприємство «Стандарт»так і не сплатило, позивач звертався до відповідача з претензіями щодо сплати суми боргу у розмірі 9960,00грн. вих. №85 від 27.10.2010року, яка отримана відповідачем 15.11.2010року (що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення), та вих. 86 від 09.11.2010року, яка отримана уповноваженим представником відповідача 15.11.2010року (що підтверджується підписом посадової особи ПП «Стандарт»на першому аркуші претензії.

Після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕС-Україна»до Приватного підприємства «Стандарт»з вищезазначеними вимогами, останній 17.11.2010року провів часткову оплату суми боргу у розмірі 1000,00грн.

Оскільки відповідач існуючу суму боргу за поставлений товар оплатив лише частково, відповіді на надіслані претензії не надав, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕС-Україна»звернулось з позовом до суду про стягнення 8960,00грн. основного боргу.

Станом на момент розгляду спору у суді відповідач в порядку вимог ст. ст. 33. 34 ГПК України не надав суду доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару в повному обсязі.

Таким чином, господарським судом досліджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 8960,00грн. (23520,00грн., вартість поставленого товару - 13560,00грн., часткова проплата 11.05.2010року, - 1000,00грн., часткова проплата 17.11.2010року).

Господарський суд зазначає, що згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином, дії сторін (а саме поставка позивачем товару та його прийняття відповідачем по видатковій накладній, які містять найменування товару, його кількість, ціну, часткова оплата відповідачем отриманого товару) в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід вважати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором поставки.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких викладена вимога про сплату заборгованості за поставлений товар. Надіслані претензії були отримані відповідачем 15.11.2010року. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 ЦК України, відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня предявлення вимоги, тобто до 22.11.2010року включно (15.11.2010року, початок перебігу, встановленого законом семиденного строку, +7 днів).

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 8960,00грн.

Приписами статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою накладною, проте доказів сплати заборгованості по оплаті його вартості не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у сумі 8960,00грн. боргу.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, повязані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 2000,00грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3122, яке видане 29.11.2007року, ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються договором №17-д від 17.02.2011року про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобовязання надавати правову допомогу клієнту у вигляді консультацій, розяснень та бути його представником в установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форми власності, органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі судах будь-якої юрисдикції з питання стягнення суми боргу з ПП «Стандарт».

Винагорода (гонорар) за надання послуг адвокатом була встановлена у розмірі 2000,00грн. (п. 4.1.1. договору).

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції до прибуткового касового ордера Серія 02АААФ 575363 від 17.02.2011року (оригінал оглянуто судом у судовому засіданні).

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та обєктивному розгляді справи №7/036-11, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2000,00грн. завищеною.

Враховуючи вказане, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 960,00грн. (мінімальний розмір заробітної плати з 01.04.2011р.).

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року № 01-8/155 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів».

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Стандарт»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. М. Лагунової, 7 А, кв. 30, код ЄДРПОУ 32499451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕС-Україна»(04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 6, кв. 26, код ЄДРПОУ 34956328) 8 960 (вісім тисяч девятсот шістдесят) грн. 00 коп. боргу, та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 960 (девятсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Повне рішення складено 26.04.2011року