Рішення № 15095823, 26.04.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 р. Справа № 5010/476/2011-27/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімол", (вул. Телевізійна, 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50086)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306)

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 92 739, 70 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімол" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № А 201000760 від 03.03.2010 року на суму 92 739, 70 гривень, з яких 89 009, 70 гривень - основна заборгованість, 526, 74 гривень - 3% річних, 2 403, 26 гривень - інфляційні втрати та 800 гривень - збитки.

Крім того, позивач просив покласти судові витрати на відповідача по справі, а саме 927, 40 гривень державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором № А 201000760 від 03.03.2010 року.

Ухвалою від 12.03.2011 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/476/2011-27/15 та призначив до судового розгляду на 29.03.2011 року.

Ухвалами суду від 29.03.2011 року, 12.04.2011 року розгляд справи відкладено на 12.04.2011 року та 26.04.2011 року відповідно, у зв'язку з неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити. Водночас, позивач в судовому засіданні від 29.03.2011 року подав заяву (Вх. 2696/2011-свх. від 29.03.2011 року), у відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про зменшення розміру позовних вимог на суму 800, 00 гривень, за надання правової допомоги по договору укладеному з ПП ОСОБА_1, а саме в розмірі пов'язаному з розглядом справи в суді (підготовка позовної заяви і представництво інтересів позивача в суді).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Представник відповідача надіслав суду (Вх. № 2672/11-свх від 29.03.2011 року) відзив на позов, із змісту якого вбачається, що відповідач визнає борг в сумі 91 939, 70 гривень.

12.04.2011року позивачем подано суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог (Вх. № 3149/2011-свх від 12.04.2011 року), оскільки позивачем при подачі позовної заяви невірно було проведений розрахунок інфляційних втрат. Згідно уточненого розрахунку інфляційних втрат, втрати від інфляції становлять 1 691, 18 гривень.

В судовому засіданні від 12.04.2011 року представник відповідача подав суду клопотання ( Вх. № 3150/2011-свх від 12.04.2011 року) про припинення провадження у справі, у зв'язку з погашенням заборгованості в частині стягнення основного боргу. В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 1539 від 05.04.2011 року на суму 89 009, 70 гривень.

Позивач, у зв'язку з повним погашенням відповідачем основної заборгованості, просив суд припинити провадження в частині стягнення основної заборгованості та стягнути 3% річних і інфляційні втрати, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Подані клопотання прийняті судом. Справа розглядається у відповідності до клопотання про припинення провадження у справі у частині стягнення основного боргу та заяв про зменшення суми позовних вимог. Оскільки у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

03.03.2010 року між ТзОВ "Хімол" та ТзОВ "Карпатнафтохім" було укладено договір № А 201000760, який за своєю юридичною природою є договором поставки.

Згідно пункту 1.1. договору продавець зобов'язується поставити покупцю кабельну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти зазначену продукцію і оплатити її вартість у порядку і терміни. що визначені договором.

Відповідно до п. 2.2. договору ціни на продукцію зазначені в Додатку до договору (специфікації), що є невід'ємною частиною договору встановлюються у гривнях України містять у собі вартість маркування, пакування і транспортних витрат.

У п. 3.2. договору вказано, що покупець оплачує 19 000, 00 гривень (попередня оплата) вартості продукції впродовж десяти банківських днів після укладення договору та отримання рахунку, решта - 2 385 650, 07 гривень вартості на протязі 10 днів після поступлення товару на склад покупця. Згідно п. 4.1. термін постачання продукції складає 45 днів з моменту передоплати.

У зв'язку з додатковою потребою в кабельній продукції і матеріалах суму договору було збільшено до 2 750 234, 65 гривень, про що сторонами було підписано додаткові угоди № 1 та № 2.

На виконання договірних зобов'язань позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 750 234, 65 гривень, що підтверджується видатковими та податковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 35 від 26.05.2010 року на суму 529 358, 51 гривень, податкова накладна № 30 від 26.05.2010 року;

- видаткова накладна № 38 від 02.06.2010 року на суму 1 875 291, 56 гривень, податкова накладна № 33 від 02.06.2010 року;

- видаткова накладна № 80 від 09.09.2010 року на суму 75 761, 70 гривень, податкова накладна № 69 від 09.09.2010 року;

- видаткова накладна № 81 від 09.09.2010 року на суму 13 248, 00 гривень, податкова накладна № 70 від 09.09.2010 року;

- видаткова накладна № 102 від 10.12.2010 року на суму 256 574, 88 гривень, податкова накладна № 89 від 10.12.2010 року.

Проте відповідач, в порушення договірних зобов'язань, не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений товар. Однак провів частковий розрахунок на суму 2 661 224, 95 гривень. Факт проведення часткової оплати вартості послуг відповідачем підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а саме: платіжне доручення № 6267 від 14.12.2010 року на суму 256 574, 88 гривень; платіжне доручення № 2373 від 16.06.2010 року на суму 2 385 650, 07 гривень; платіжне доручення № 2147 від 02.06.2010 року на суму 19 000, 00 гривень.

Враховуючи вище наведене, станом на 09.03.2011 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар згідно договору № А 201000760 від 03.03.2010 року в сумі 89 009, 70 гривень, що підтверджує підписаний сторонами Акт звірки взаємних розрахунків за № 56 від 24.02.2011 року. (Копія Акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 9.3. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України.

Таким чином згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.

На підставі вище наведеного відповідачу за період прострочення грошового зобов'язання нараховані інфляційні втрати в сумі 1 691, 18 гривень та 3% річних в сумі 526, 74 гривень.

Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити існуючу заборгованість за переданий йому товар за договором (претензія про сплату заборгованості в розмірі 89 009, 70 гривень від 14.11.2010 року № 14/1) з проханням погашення заборгованості за договором № А 201000760 від 03.03.2010 року. Факт вручення претензії відповідачу підтверджує відмітка про отримання претензії від 17.12.2010 року ТзОВ "Карпатнафтохім". Відповіді на претензію відповідач не подав, борг не сплатив.

Однак, під час слухання справи господарським судом Івано-Франківської області, 05.04.2011 року відповідачем - перераховано позивачу заборгованість за поставлений товар в сумі 89 009, 70 гривень (платіжне доручення № 1539 від 05.04.2011 року на суму 89 009, 70 гривень)

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 1 691,18 гривень та 3% річних в сумі 526, 74 гривень, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач - повністю погасив основну заборгованість в сумі 89 009, 70 гривень, в підтвердження чого відповідачем подано суду платіжне доручення № 1539 про перерахування 05.04.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Хімол" даних коштів.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань на момент подання позовної заяви підтверджується матеріалами справи, однак провадження у справі щодо стягнення 89 009, 70 гривень - заборгованості за поставлений товар - слід припинити, у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в межах позовних вимог заявлених у відповідності до заяв про зменшення розміру позовних вимог від 29.03.2011 року (Вх. 2696/2011-свх. від 29.03.2011 року) та від 12.04.2011 року (Вх. № 3149/2011-свх від 12.04.2011 року), згідно яких позивач просить стягнути з відповідача 1 691, 18 гривень - інфляційних втрат та 526, 74 гривень - 3% річних. Оскільки у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хімол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення заборгованості за поставлений товар - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код 33129683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімол" (вул. Телевізійна, 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код 32411246) - 2 217, 92 гривень (дві тисячі двісті сімнадцять гривень дев'яносто дві копійки), з яких 1 691, 18 гривень - інфляційні втрати та 526, 74 гривень - 3% річних, а також 912, 28 гривень (дев'ятсот дванадцять гривень двадцять вісім копійок) - сплаченого державного мита та 232, 15 гривень (двісті тридцять дві гривні п'ятнадцять копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" -- 89 009, 70 гривень (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ять гривень сімдесят копійок) заборгованості за поставлений товар - припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 26.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Осудар І. Б. 26.04.11