Постанова № 15092869, 21.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 квітня 2011 р. № 12/56/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М.,

Капацин Н.В. –доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011

у справі№ 12/56/10

господарського судуМиколаївської області

за позовомПідприємства Новобузького районного споживчого товариства "Райпроторг"

доВідкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго"

провизнання недійсним договору реструктуризації

за участю представників від: позивача Чалов О.А. (довір. від 19.04.2011р.) Сігнаєвський А.А. (довір. від 19.04.2011р.)

відповідача Браницький Д.Ю. (довір. від 04.01.2011р.) В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010р. у справі № 12/56/10, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р., позовні вимоги Підприємства Новобузького районного споживчого товариства "Райпроторг" задоволено, визнано недійсним договір реструктуризації № 55/138-р, укладений 11.06.2008р. між ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" та Підприємством Новобузького районного споживчого товариства "Райпромторг", стягнуто з Відповідача на користь Позивача 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. у справі № 12/56/10 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

          Скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

          Відповідно до пункту 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний недійсним.

          Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання з цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Скаржник вважає, що на виконання договору про постачання електроенергії та у відповідності до Правил користування електроенергією 11.06.2008 року сторонами укладено договір реструктуризації, згідно якого позивач визнав заборгованість в сумі 57076,56 грн. за спожиту електроенергію за період з 24.11.2007 року по 01.06.2008 року та зобов'язався погасити її згідно графіку з 25.06.2008 року по 10.12.2008 року.

На думку скаржника, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Оскаржуваний договір підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень і свідчить про вільне волевиявлення сторін створити певні правові наслідки. Позивач був обізнаний про природу нарахування, добровільно визнав всі умови договору та підписав його, до того ж декілька разів провівши оплату на його виконання. Отже, Позивач не міг не усвідомлювати свої дії, а тим більше помилятись чи знаходитись під впливом омани.

Крім того, скаржник посилається на те, що Позивач двічі звертався до Відповідача з заявами про реструктуризацію існуючого боргу.

          Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 55-138 про постачання електричної енергії і про технічне забезпечення електропостачання споживача від 16.02.2005р. разом із додатками, які є невід'ємною частиною цього Договору. 02.06.2008р. сторонами укладено новий договір № 55/138 про постачання електричної енергії.

29 травня 2008 року підписано сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін, в якому зазначено, що сума боргу Підприємства Новобузького районного споживчого товариства "Райпромторг" перед ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" становить 57 076,56 грн.

Між ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" та ПНРСТ "Райпромторг" укладено договір реструктуризації № 55/138-р від 11.06.2008р., відповідно до умов якого сторони по договору дійшли згоди про сплату Боржником, який є Споживачем по договору про постачання електроенергії № 55/138 від 16.02.2005р., заборгованості у сумі 57 076,56 грн. за активну електричну енергію, яка виникла за період з 24.11.2007р. по 01.06.2008р., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.05.2008р., та про порядок оплати кредитору вказаної суми відповідно до умов даного договору. Інші умови договору про постачання електроенергії № 55/138 від 16.02.2005 лишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору реструктуризації, боржник самостійно щомісяця сплачує Кредитору відповідну частку заборгованості, вказану у пункті 1.1 суму боргу (57 076,56 грн.) щомісячними платежами в розмірі 8 153,80 грн. кожний на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260313011343 у Державному банку України, МФО 326461, Код ЄДРПОУ 25383442. Крім того, на поточний рахунок № 26005301007765 у банку Форум, МФО 326988, код ЄДРПОУ 25713066 ПНРСТ "Райпромторг" має сплатити 2 117,76 грн. відсотків за користування грошовими коштами Кредитора (14 % річних).

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств. Зі сторони Позивача договір підписано з протоколом розбіжностей.

13.04.2010 року Підприємство Новобузького районного споживчого товариства "Райпромторг" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", з врахуванням уточнень до позовної заяви, про визнання недійсним договору реструктуризації від 11.06.2008р. № 55/138-р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір укладено під впливом помилки.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Позивача зазначив, що оскільки відсутні докази наявності у позивача боргу за використану ним активну електричну енергію в сумі 57 076,56 грн., що включена до договору реструктуризації № 55/138-р від 11.06.2008 року, то і Позивач при укладені вказаного договору дійсно помилився щодо існування своїх боргових зобов'язань перед ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго", взявши на себе погашення не існуючого боргу перед Відповідачем, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

На протязі 2008-2009 років Позивач звертався до департаменту з питань електроенергетики Мінпаливенерго України зі скаргами на дії ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго", які вважає неправомірними, та які обумовили укладення договору реструктуризації.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частини 1, 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 229 даного Кодексу, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

В пункті 13 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

В Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р. Верховний Суд України зазначив, що воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Вважаємо, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо.

Помилковість зазначення в договорі реструктуризації № 58/138-р боргу Позивача перед Відповідачем за активну електричну енергію в сумі 57 076,56 грн. підтверджується: листом Мінпаливенерго України; листом НКРЕ України від 07.09.2010 року № 5607/17/17-10; протоколом № 398 віл 23.12.2008 року засідання обласної комісії ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго", на якому було прийнято рішення про списання акту про порушення ПКЕЕ № 0431 від 21.11.2007р., складеного щодо Позивача.

Крім того, в матеріалах справи є рахунок № 55/138/9 від 24.09.2010 року виданий 27.09.2010 року (а.с.116), з якого вбачається, що сальдо Позивача на користь Відповідача за спожиту активну електричну енергію у грудні 2007 році та лютому 2008 році складає 44 688,01 грн.

Отже, ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" не було доведено належним чином, що ПНРСТ "Райпромторг" станом на час укладення договору реструктуризації № 55/138-р (11.06.2008 року) мало перед ним борг за активну електроенергію у сумі 57 076,56 грн., який нарахований на підставі акта про порушення Правил КЕЕ.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ПНРСТ "Райпромторг" неправильно сприймало таку істотну умову договору, як сума (ціна) договору, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що договір не був би укладений, а тому і договір реструктуризації від 11.06.2008р. № 55/138-р підлягає визнанню недійсним.

На підставі цих обставин судами попередніх інстанцій зроблено висновок про доведеність позовних вимог та необхідність задоволення позову. Але з таким висновком не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 даного Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 229 Цивільного кодексу України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Під помилкою слід розуміти це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Мотив правочину - це обставини, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин. За загальним правилом помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду, висновок судів попередніх інстанцій, що Підприємства Новобузького районного споживчого товариства "Райпроторг", укладаючи спірний договір діяло під впливом помилки, є хибним, оскільки під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

В листі Департаменту з питань електроенергетики № 32-01/6-376 від 14.05.2009р. зазначається, що Підприємства Новобузького районного споживчого товариства "Райпроторг" не мало заборгованості перед електропередавальною організацією за період з вересня 2005 року по листопад 2007р. Разом з тим, в пункті 1.1 договору реструктуризації № 55/138-р заборгованість Позивача складає 57 076,56 грн., яка виникла за період з 24.11.2007р. по 01.06.2008р., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.05.2008р.

          На підставі акта про порушення ПКЕЕ № Э0431 від 21.11.2007р. нараховано Позивачу суму до сплати 20 008,04грн., яка не включалася до спірного договору. Даний акт списано, на підставі протоколу № 398 від 23.12.2008р.

          У листопаді 2007р. зроблено донарахування у розмірі 19 983,50 грн. за втрати електричної енергії у КТП № 48 та ЗТП № 45 у відповідності до умов додатку № 11 до договору про постачання електричної енергії від 16.02.2005р. № 55/138, підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств.

          29.11.2007р. представниками ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" складений Акт технічної перевірки по точці обліку "бойня", в якому зафіксовано показники лічильника, акт підписаний представниками Позивача. Відповідачем нараховано суму за електричну енергію в розмірі 45 460,58 грн.

          16.01.2008р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою про реструктуризацію заборгованості, яка виникла на 01.01.2008р. в сумі 75 605,28 грн. та пені 739,31 грн. з терміном погашення три роки.

          Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків від 29.05.2008р. заборгованість Підприємства Новобузького районного споживчого товариства "Райпроторг" складає 57 076,56 грн.

03.06.2008р. Позивач вдруге звернувся до Відповідача з заявою про реструктуризацію заборгованості на суму 57 076 грн. з терміном на три роки.

Перевіряючи доводи Позивача щодо вчинення ним правочину під впливом помилки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд неправильно зазначили, що наведені мотиви не можуть бути підставою для визнання договору реструктуризації № 55/138-р від 11.06.2008р недійсним, оскільки обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги мають місце на теперішній час (відсутність заборгованості), а не на час укладання договору; Позивачем не доведено відсутність заборгованості на час укладання спірного договору.

На підставі викладеного та враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини справи та досліджено матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. у справі № 12/56/10, як такі, що прийняти з невірним застосуванням законодавства , та приняти нове рішення, яким в позові відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" задовольнити.

          Скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. у справі № 12/56/10.

          Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Головуючий - суддя                                                            В.І. Дерепа

Судді                                                                                          Б.М. Грек

Н.В. Капацин