Ухвала суду № 15091735, 30.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2011 р. м. КиївК-16899/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Нечитайла О.М., Островича С.Е., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року

у справі №5/1857-19/357А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соняшник 1»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соняшник 1»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова (далі відповідач), про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2006 року № 0003302321/0.

Постановою Господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року постанову Господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року скасовано. Позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0003302321/0 від 19 вересня 2006 року.

В касаційній скарзі ДПІ у Сихівському районі м. Львова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Соняшник 1»подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2004 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: експортні операції, що оподатковуються на ставкою 0% - 406854,00 грн. (рядок 2.1 колонка А), усього податкових зобовязань (-) (рядок 9), усього податкового кредиту 75980,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту склала відємне значення 75980,00 грн. (рядок 18.2), сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду 75980,00 грн. (рядок 21).

ТОВ «Соняшник 1»подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2004 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: експортні операції, що оподатковуються на ставкою 0% - 256690,00 грн. (рядок 2.1 колонка А), усього податкових зобовязань (-) (рядок 9), усього податкового кредиту 45170,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту склала відємне значення 45170,00 грн. (рядок 18.2), сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду 45170,00 грн. (рядок 21), з яких 44865,00 грн. сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів від дати подання цієї декларації (рядок 23), 305,00 грн. залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобовязань платника протягом трьох наступних звітних періодів (рядок 25). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок експортного відшкодування.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова провела позапланову перевірку ТОВ «Соняшник 1»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період листопад, грудень 2004 року, за результатами якої було складено акт № 1145/23-024/32569440 від 18 вересня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за період листопад, грудень 2007 року у сумах 69494,61 грн. та 45170,00 грн. відповідно.

19 вересня 2006 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003302321/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Соняшник 1»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад, грудень 2004 року у розмірі 114634,61 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки зустрічними перевірками не підтверджено джерела відшкодування з бюджету, у ТОВ «Соняшник 1»відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобовязань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у Галицькому районі м. Львова в акті перевірки № 1145/23-024/32569440 від 18 вересня 2006 року про неправомірне включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання шроту соняшникового в основного постачальника - Приватного підприємця ОСОБА_1, оскільки він є посередником, у звязку з чим з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету податковим органом направлені запити на проведення зустрічних перевірок для встановлення виробника сировини по ланцюгу продажу та джерела відшкодування з бюджету України.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Соняшник 1»придбало у Приватного підприємця ОСОБА_1 шрот соняшниковий, що підтверджується податковими накладними № 00409 від 12 від 12 жовтня 2004 року на суму 420469,50 грн., у т.ч. податок на додану вартість 70078,25 грн., та № 00581 від 01 грудня 2004 року на суму 269189,40 грн., у т.ч. податок на додану вартість 44864,90 грн., який в подальшому був експортований позивачем компанії «Omega commodities LTD»(Англія) відповідно до умов контракту №SMF/12/10 від 12 жовтня 2004 року.

ТОВ «Соняшник 1»повністю розрахувалося з Приватним підприємцем ОСОБА_1, що підтверджується платіжними дорученнями (арк. справи 73-81).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Відповідно до абзаців 1-4 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Твердження ДПІ у Галицькому районі м. Львова про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу до виробника визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта господарської діяльності у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад грудень 2004 року на суму 114634,61 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Разом з цим, ДПІ у Сихівському районі м. Львова надіслала до суду касаційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивувала тим, що згідно даних отриманих 26 листопада 2009 року від Держаного реєстратора, до відомостей щодо юридичної особи ТОВ «Соняшник 1»(код ЄДРПОУ 32569440) внесено запис про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не повязано з реорганізацією, а 30 листопада 2009 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова знято ТОВ «Соняшник 1»з податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, яка була стороною у справі.

Враховуючи вищевикладене, законна постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року визнається такою, що втратила законну силу із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без розгляду.

Визнати законну постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року такою, що втратила законну силу.

Провадження у справі № 5/1857-19/357А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соняшник 1»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Карась

______ О.М. Нечитайло

______ С.Е. Острович

______ М.О. Федоров