Ухвала суду № 15091738, 13.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2011 р. м. КиївК/9991/4786/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Веліканова К.С., Лукяненка О.Л.,

представника відповідача Корнелюк М.П., Риженкової К.В., Туман Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року

у справі № 2-а-13654/09/2670

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000364110/0 від 30 жовтня 2009 року, № 0000374110/0 від 30 жовтня 2009 року, № 0000384110/0 від 30 жовтня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 30 жовтня 2009 року № 0000364110/0, № 0000374110/0, №0000384110/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДП «НЕК «Укренерго», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела невиїзну документальну перевірку ДП «НЕК «Укренерго»з питання своєчасності сплати частини чистого прибутку (доходу) за ІІІ квартал 2008 року, за результатами якої було складено акт № 472/41-10/00100227 від 23 жовтня 2009 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у несвоєчасній сплаті частини чистого прибутку (доходу) за ІІІ квартал 2008 року у розмірі 35630100,00 грн.

30 жовтня 2009 року на підставі акта перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийняла податкові повідомлення-рішення, якими за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі сплати частини чистого прибутку (доходу), передбаченого підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ДП «НЕК «Укренерго»штраф, а саме: згідно податкового повідомлення-рішення № 0000364110/0 за затримку до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 630100,00 грн., штраф у розмірі 10% у сумі 63010,00 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення № 0000374110/0 за затримку від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 34557877,32 грн., штраф у розмірі 20% - 6911575,46 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення № 0000384110/0 за затримку більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 442122,68 грн., штраф у розмірі 50% - 221061,34 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач належним чином виконав свої зобовязання перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість та звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджетів та державних цільових фондів обслуговуючим платника податку банком.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач повинен нести відповідальність за порушення строків сплати зобовязання з податку на прибуток підприємств, незважаючи на порушення банком строків перерахування податків та зборів до бюджетів або державних цільових фондів, оскільки банк, в свою чергу, несе відповідальність, передбачену пунктом 16.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) філією «Київське міське відділення Промінвестбанку»(далі банк) та ДП «НЕК «Укренерго»(вкладник) був укладений договір банківського депозиту № 297-2007/94/07-07 (далі договір), відповідно до умов якого (в редакції договору від 26 червня 2009 року № 4-2009/про внесення змін до договору банківського депозиту № 297-2007 від 26 березня 2007 року) вкладник передає, а банк приймає від вкладника на депозитний рахунок в філії «Київське міське відділення Промінвестбанку», код банку 322250 (далі депозитний рахунок) на умовах цього договору грошові кошти з правом подальшого збільшення суми депозиту (пункту 1.1 статті 1 договору); вкладник доручає банку самостійно на підставі платіжного доручення вкладника перераховувати грошові кошти з депозитного рахунку на його поточний рахунок (пункт 2.2 статті 2 договору); банк зобовязується забезпечити повернення грошових коштів шляхом перерахування їх на поточний рахунок вкладника відповідно до умов цього договору (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 договору).

10 листопада 2008 року позивач направив до філії «Київське міське відділення Промінвестбанку»платіжні доручення (арк. справи 24-27) про перерахування з депозитного на поточний рахунок згідно договору № 297-2007/94/07-07 від 29 березня 2007 року, а саме: № 10195 на суму 8000000,00 грн., № 10196 на суму 17500000,00 грн., №10133 на суму 5000000,00 грн., № 10367 на суму 4500000,00 грн., про що свідчить графа «призначення платежу».

17 листопада 2008 року позивач направив до філії «Київське міське відділення Промінвестбанку»платіжне доручення (арк. справи 19) про перерахування частини прибутку державних підприємств, що вилучається в бюджет за 3 квартал 2008 року, до державного бюджету на суму 35630100,00 грн., про що свідчить графа «призначення платежу».

Постановою Національного банку України від 07 жовтня 2008 року № 308 було призначено тимчасову адміністрацію у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство), відповідно до пункту 4 якої з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку було уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07 жовтня 2008 року до 06 квітня 2009 року.

18 листопада 2008 року ДП «НЕК «Укренерго» звернулося до тимчасового адміністратора Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) з листом № 02/11-1/3729 (арк. справи 28-29) в якому просило оплатити вказані вище доручення з метою недопущення заборгованості перед Державним бюджетом України, оскільки вказані платіжні дорученні були залишені без виконання.

З огляду на те, що вимога, викладена позивачем у листі № 02/11-1/3729 від 18 листопада 2008 року, була залишена без виконання, позивач згідно платіжних доручень №1061 від 18 грудня 2008 року на суму 630100,00 грн., .№ 1281 від 29 грудня 2008 року на суму 3000000,00 грн., № 10669 від 30 грудня 2008 року на суму 30000000,00 грн., № 0001 від 05 січня 2009 року на суму 2000000,00 грн. (арк. справи 20-23) повторно проводив погашення узгодженого податкового зобовязання зі сплати частини прибутку державних підприємств, що вилучається в бюджет за 3 квартал 2008 року.

Відповідно до п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Узгоджене або встановлене судом податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом (пункт 1.3 статті 1 цього Закону).

Відповідно до пункту 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 № 276, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Положеннями частин 3 та 4 статті 9 Закону «Про систему оподаткування»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу)

Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

З положеннями підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджуються положення пункту 22.4 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу коштів, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1 цього Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Колегія суддів відзначає, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пов'язує настання певних правових наслідків.

Так, відповідно до підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції неправомірно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров